Вищий господарський суд України у складі:

суддя Селіваненко В.П. –головуючий,

судді Джунь В.В. і Львов Б.Ю.,

розглянувши касаційну скаргу Запорізького обласного центру зайнятості, м. Запоріжжя,

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 08.06.2005

зі справи № 26/216

за позовом Запорізького обласного центру зайнятості (далі –Центр зайнятості)

до Української державної корпорації по виконанню монтажних і спеціальних будівельних робіт “Укрмонтажспецбуд” (далі –Корпорація), м. Київ,

про стягнення 21 561,77 грн.,

за участю представників:

позивача –Костяникової І.В.,

відповідача –Григоренка В.В.,

В С Т А Н О В И В:

Центр зайнятості звернувся до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Корпорації 21 561,77 грн. пені.

Рішенням названого суду від 13.04.2005 (суддя Пінчук В.І.) позов задоволено. Прийняте рішення мотивовано тим, що Корпорація за порушення умов договору в частині строків виконання робіт має нести відповідальність перед позивачем.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 08.06.2005 (колегія суддів у складі: Капацин Н.В. –головуючий суддя, судді Ковтонюк Л.В., Зубець Л.П.) рішення місцевого суду від 13.04.2005 скасовано та в задоволенні позову відмовлено. Прийнята постанова мотивована відсутністю вини відповідача перед позивачем.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України Центр зайнятості просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 08.06.2005 скасувати через неправильне застосування норм матеріального права, а рішення місцевого суду залишити без змін.

Корпорація подала відзив на касаційну скаргу, в якому зазначила про безпідставність її доводів та просила постанову апеляційного суду залишити без змін.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) (далі - ГПК України (1798-12) ) належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Перевіривши повноту встановлення судами першої і апеляційної інстанцій обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши представників сторін, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.

Судом першої інстанції встановлено, що:

- 16.01.2004 позивачем та відповідачем укладено Договір № ЗП7- ГП/192 на виконання підрядних робіт (далі –Договір) на будівництво центру зайнятості в місті Мелітополі;

- на виконання підпункту 2.3 Договору та відповідно до пункту 3 Регламенту фінансування будівництва, реконструкції, капітального та поточного ремонту будинків (приміщень) державної служби зайнятості (додаток до наказу Державного центру зайнятості від 26.03.2004 № 35) авансування робіт в обсязі 30 % зведеного кошторисного розрахунку по об’єкту будівництва, реконструкції та капітального ремонту здійснюється на строк до 90 днів, позивачем перераховано відповідачеві аванс у сумі 660 000 грн.;

- відповідно до підпункту 5.2 Договору за невиконання термінів по етапах робіт згідно з додатками (календарними планами), за затримку надання актів виконаних робіт за формами КБ-2, КБ-3, нездачу об’єктів державній комісії в передбачені договором терміни генпідрядник (відповідач) сплачує пеню в розмірі облікової ставки НБУ за кожний день прострочення, але не більше 10 % від суми невиконаних робіт;

- 30.09.2004 відповідачем надано акт виконаних робіт на суму 282 237,60 грн.

Судом апеляційної інстанції додатково встановлено, що;

- комплекс робіт, передбачених Договором, відповідач зобов’язався розпочати не пізніше 5-ти робочих днів після одержання дозволу Державного архітектурно-будівельного контролю (підпункт 3.1 Договору), тоді як позивач, в свою чергу, був зобов’язаний надати необхідну проектну документацію і необхідні дозвільні документи по об’єкту в дводенний термін з моменту підписання Договору (підпункт 5.3);

- відповідно до протоколу розбіжностей до Договору строк виконання робіт за договором встановлений до 31.12.2004 (підпункт 3.2);

- позивач перерахував відповідачеві аванс 25.02.2004 в сумі 500 000 грн., 05.04.2004 –160 000 грн., а всього 660 000 грн.;

- позивачем нараховано відповідачу пеню за період з 26.05.2004 по 05.12.2004;

- дозвіл № 85 на виконання будівельних робіт видано Мелітопольському міському центру зайнятості лише 05.08.2004.

Причиною виникнення спору зі справи стало питання про правомірність стягнення з відповідача штрафних санкцій.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України (435-15) зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як встановлено апеляційною інстанцією, позивач відповідно до підпункту 5.3 Договору мав в дводенний термін з моменту підписання договору (16.01.2004) надати необхідну проектну документацію і необхідні дозвільні документи по об’єкту, але на порушення цієї умови дозвіл за № 85 на виконання будівельних робіт отримано Мелітопольським міським центром зайнятості лише 05.08.2004, що, в свою чергу, призвело до порушення позивачем умов підпункту 5.3 Договору.

За таких обставин апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що Центром зайнятості не доведено порушення з вини Корпорації строків виконання робіт за Договором.

Посилання скаржника на нормативно встановлену необхідність використання отриманого авансу протягом 90 днів і необхідність повернення коштів, що не були використані, не спростовує наведеного щодо зобов’язань сторін за Договором, а тому й не може бути підставою для задоволення касаційної скарги.

Твердження Центру зайнятості про несвоєчасне отримання ним дозволу на виконання будівельних робіт через несвоєчасне виконання проектних робіт саме відповідачем, який є генпроектувальником центрів зайнятості по Україні в цілому та, зокрема, по Запорізькій області, також не може бути підставою для задоволення даного позову, оскільки знаходиться поза межами Договору від 16.01.2004 № ЗП7-ГП/192.

Таким чином, Вищий господарський суд України дійшов висновку про те, що постанова апеляційного господарського суду зі справи відповідає встановленим ним обставинам справи, прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права і передбачені законом підстави для її скасування відсутні.

Керуючись статтями 111-7, 111-9 - 111-11 ГПК України (1798-12) , Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 08.06.2005 зі справи № 26/216 залишити без змін, а касаційну скаргу Запорізького обласного центру зайнятості - без задоволення.