ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04.08.2005 Справа N 38/155
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючого Кочерової Н.О.
суддів: Рибака В.В.
Черкащенко М.М.
розглянув закритого акціонерного товариства “ЕСМА”
касаційну скаргу
на постанову від 16.03.2005
Київського апеляційного господарського суду
у справі № 38/155 господарського суду м. Києва
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю
“Автохелп”
до закритого акціонерного товариства “ЕСМА”
про визнання права та стягнення 1 100 000 грн.
за зустрічним закритого акціонерного товариства “ЕСМА”
позовом
до товариства з обмеженою відповідальністю
“Автохелп”
про визнання договору неукладеним
за участю представників сторін:
від позивача Статецький С.Л. дов. від 09.11.2004
від відповідача Стеблянко І.К. дов. від 01.05.2005 № 188/1
В С Т А Н О В И В:
В квітні 2004 року товариство з обмеженою відповідальністю
“АВТОХЕЛП” пред’явило в суді позов до закритого акціонерного
товариства “ЕСМА” про визнання права власності позивача на
внесок відповідача у спільну діяльність за договором № 1 про
сумісну діяльність від 03.03.1998 року, а саме: склад фарб
(колишню будівлю дворового туалету), ділянку термообробки
(приміщення ділянки СВЧ (струму високої чистоти)), колишню
прохідну та територію площею 2850 кв. м. , на якій знаходяться
дані будівлі.
В обгрунтування позовних вимог зазначало, що 03.03.1998 року між
сторонами було укладено договір про сумісну діяльність, який
містить всі необхідні істотні умови. Крім того, 10.03.1998 року
була укладена угода (додаток № 3 до договору) п. 9.1 якої
передбачено, що внесок відповідача у спільну діяльність за
договором переходить у власність позивача з 01.08.2001. Внеском
відповідача є колишня будівля дворового туалету (склад фарб),
ділянка термообробки (приміщення ділянки СВЧ (струму високої
частоти), колишня прохідна та територія площею 2850 кв.м.
В травні 2004 року закрите акціонерне товариство “ЕСМА”
пред’явило зустрічний позов до товариства з обмеженою
відповідальністю “АВТОХЕЛП” про визнання неукладеним договору
про сумісну діяльність № 1 від 03.03.1998 року, мотивуючи тим,
що в ньому відсутні істотні умови.
В січні 2005 року товариство з обмеженою відповідальністю
“АВТОХЕЛП” доповнило свої позовні вимоги і просило стягнути із
закритого акціонерного товариства “ЕСМА” штраф в сумі 100000,0
грн. на підставі п. 3.3 договору № 1 від 03.03.1998 року.
Рішенням господарського суду м. Києва від 01.02.2005 (суддя
Власов Ю.Л.) позов задоволено частково.
Визнано право власності товариства з обмеженою відповідальністю
“АВТОХЕЛП” на внесок закритого акціонерного товариства “ЕСМА” у
сумісну діяльність за договором № 1 від 03.03.1998 року, а саме:
склад фарб (колишній дворовий туалет), ділянка термообробки
(приміщення ділянки СВЧ (струму високої частоти)) та колишня
прохідна, що розташовані на території площею 2850 кв.м. за
адресою: м. Київ, бульвар Лепсе,26.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
У задоволенні зустрічного позову відмовлено повністю.
Задовольняючи позов щодо визнання за позивачем права власності
на внесок відповідача у сумісну діяльність за договором,
господарський суд виходив з обгрунтованості вимог товариства з
обмеженою відповідальністю “АВТОХЕЛП”.
Відмовляючи у стягнення 100000,0 грн. штрафу з відповідача на
користь позивача, господарський суд зазначив, що позивачем не
надано доказів про порушення відповідачем умов договору щодо
відчуження внеску у сумісну діяльність.
Відмовляючи в задоволенні зустрічного позову, господарський суд
виходив з того, що сторони виконали свої зобов’язання за
договором № 1 від 03.03.1998 року та здійснили погоджені внески
у свою сумісну діяльність.
Крім того зазначив, що інтереси відповідача внаслідок підписання
сторонами спірного договору ніяким чином не порушені, що
підтверджується самим відповідачем, оскільки відсутність прав і
обов’язків за договором виключає можливість їх порушення.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від
16.03.2005 (судді: Зеленін В.О.- головуючий, Рєпін Л.О., Синиця
О.Ф.) рішення господарського суду змінено, а саме: п. 2
резолютивної частини рішення господарського суду м. Києва
доповнено наступним абзацом: стягнуто з ЗАТ “ЕСМА” на користь
товариства з обмеженою відповідальністю “АВТОХЕЛП” штраф в сумі
100000,0 грн.
В іншій частині рішення господарського суду м. Києва залишено
без змін.
Змінюючи рішення господарського суду і стягуючи штраф в розмірі
100000,0 грн., апеляційний господарський суд виходив з того, що
відповідачем в порушення умов договору про сумісну діяльність
здійснено відчуження внеску ТОВ “ПСП” на підставі договору
купівлі-продажу майна № 2 від 05.02.2001.
В решті апеляційна інстанція погодилась з висновками суду першої
інстанції, викладеними в рішенні господарського суду.
В касаційній скарзі закрите акціонерне товариства “ЕСМА” просить
рішення господарського суду та постанову апеляційного
господарського суду скасувати і прийняти нове рішення, яким
зустрічний позов задовольнити, посилаючись на порушення норм
матеріального і процесуального права.
Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши повноту
встановлених судом обставин справи і їх юридичну оцінку, Вищий
господарський суд України вважає, що касаційна скарга підлягає
частковому задоволенню виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 111-10 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
підставами для скасування або зміни рішення
місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови
апеляційного господарського суду є порушення або неправильне
застосування норм матеріального чи процесуального права.
Порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку
підставою для скасування рішення місцевого або постанови
апеляційного господарського суду, якщо господарський суд прийняв
рішення або постанову, що стосується прав і обов’язків осіб, які
не були залучені до участі у справі.
Рішенням господарського суду м. Києва від 01.02.2005 за
позивачем визнано право власності на склад фарб (колишній
дворовий туалет), ділянку термообробки (приміщення ділянки СВЧ
(струму високої частоти) та колишньої прохідної, що розташовані
на території площею 2850 кв.м за адресою: м. Київ, бул.Лепсе,26,
які є внеском відповідача у сумісну діяльність за договором № 1
від 03.03.1998 року.
Як встановлено апеляційним господарським судом і вбачається з
матеріалів справи, 05.02.2001 року між закритим акціонерним
товариством “ЕСМА” (продавець) та товариством з обмеженою
відповідальністю “Експериментальна виробничо-будівельна фірма
“ПСП” (покупець) було укладено договір купівлі-продажу майнового
комплексу, до якого входить і майно, на яке визнано право
власності за позивачем.
Проте, товариство з обмеженою відповідальністю “Експериментальна
виробничо-будівельна фірма “ПСП” до участі у справі залучено не
було.
Задовольняючи позов товариства з обмеженою відповідальністю
“АВТОХЕЛП” щодо визнання пава власності на внесок закритого
акціонерного товариства “ЕСМА” у спільну діяльність, судові
інстанції виходили з умов договору № 1 від 03.03.1998 року про
сумісну діяльність.
До зобов’язань із сумісної діяльності, які виникли до набрання
чинності Цивільним кодексом України від 16.01.2003 № 43-5-ІУ
( 435-15 ) (435-15)
, застосовуються положення глави 38 “Сумісна
діяльність” Цивільного кодексу УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
від 18.07.1963
року.
Оскільки главою 38 цього Кодексу ( 1540-06 ) (1540-06)
не передбачено
обов’язкових реквізитів до договору про сумісну діяльність, то
вирішуючи питання про наявність договірних взаємовідносин
потрібно виходити з того, що такий договір вважається укладеним,
якщо між сторонами у письмовій формі досягнуто згоди за всіма
істотними умовами (мета договору, умови ведення сумісних справ,
видів і обсягів вкладів кожної з сторін, умови використання
результатів сумісної діяльності).
Задовольняючи позов щодо визнання за позивачем права власності
на внесок відповідача в сумісну діяльність, господарський суд, з
яким погодився і суд другої інстанції, не з’ясували чи
відповідає умова договору щодо права власності позивача на
внесок відповідача вимогам законодавства, які регулюють сумісну
діяльність.
Крім того, до матеріалів справи долучено примірники договорів
про сумісну діяльність, укладених між сторонами 03.03.1998 року,
умови яких в текстах не співпадають, судові інстанції,
розглядаючи спір, не з’ясували в якій редакції укладено договір
і який був діючим.
Заперечуючи проти умов договору, викладених у примірнику,
наданому позивачем, відповідач посилався на справу № 6/369
арбітражного суду м. Києва за 1999 рік, проте в порушення ст. 43
ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
щодо повного, всебічного і об’єктивного
з’ясування обставин справи, вказана справа досліджена не була
хоча вона має значення для правильного вирішення спору.
Відповідно до роз’яснень Пленуму Верховного Суду України,
викладених у пункті 1 постанови від 29.12.1976 року № 11 "Про
судове рішення" ( v0011700-76 ) (v0011700-76)
, рішення є законним тоді, коли
суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і
всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з
нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних
правовідносин.
Судові рішення у даній справі цим вимогам не відповідають, у
зв’язку з чим вони підлягають скасуванню, а справа - передачі на
новий розгляд до суду першої інстанції. При новому розгляді
справи суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно
перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення
сторін, і в залежності від встановлених обставин вирішити спір
відповідно до закону.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9-111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України,
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу закритого акціонерного товариства “ЕСМА”
задовольнити частково.
Постанову від 16.03.2005 Київського апеляційного господарського
суду та рішення від 01.02.2005 господарського суду м. Києва у
справі № 38/155 скасувати, справу направити на новий розгляд до
суду першої інстанції.
Головуючий Н.Кочерова
Судді В.Рибак
М.Черкащенко