ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04.08.2005 Справа N 27/42
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Дерепи В.І. –головуючого
(доповідача),
Грека Б.М.,
Стратієнко Л.В.,
за участю повноважних представників:
позивача Селіної О.С.,
відповідача Зуба Б.В.,
розглянувши у відкритому Державного комітету України з
судовому засіданні державного матеріального резерву
касаційну скаргу від 17.02.2005 року господарського
на рішення суду м. Києва
та постанову від 15.04.2005 року
Київського апеляційного
господарського суду
у справі № 27/42
За позовом Статутного територіально-галузевого
об’єднання “Південна залізниця”
До Державного комітету України з
державного матеріального резерву
Про стягнення 780990, 62 грн.,
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду м. Києва від 17.02.2005 року (суддя
Бачун О.В.) позов задоволений частково. Стягнуто з Державного
комітету України з державного матеріального резерву на користь
позивача 680990, 62 грн. заборгованості по витратах на утримання
матеріальних цінностей мобілізаційного резерву, судові витрати.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від
15.04.2005 року рішення суду залишене без змін.
У касаційній скарзі відповідач просить скасувати вказані судові
рішення, як прийняті з порушенням норм матеріального і
процесуального права.
Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали
справи та на підставі встановлених в ній фактичних обставин,
проаналізувавши правильність застосування судами, при прийнятті
оскаржуваних судових рішень, норм матеріального і процесуального
права, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з
таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, 30.04.2003 року між сторонами
у справі був укладений договір № П/НР-031338/НЮ відповідального
зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву,
згідно умов якого відповідач передає, а позивач приймає на
відповідальне зберігання цінності, згідно з затвердженою
номенклатурою у кількості та за вартістю за актом форми № 1.
Договором визначений строк його дії протягом усього терміну
зберігання цінностей мобілізаційного резерву.
На виконання умов укладеного договору, позивачем було прийнято
на зберігання матеріальні цінності мобілізаційного резерву, за
збереження яких позивач повинен був надсилати відповідачеві акти
форми № 1.
Як правильно встановлено судами, протягом III кварталу 2004 року
позивач утримував на 21 пунктах на відповідальному зберіганні
матеріальні цінності, проводив їх заміну, обслуговування, ніс
інші матеріальні витрати.
У відповідності до п. 5 ст. 11 Закону України “Про державний
матеріальний резерв” ( 51/97-ВР ) (51/97-ВР)
передбачається відшкодування
витрат підприємствам, які виконують відповідальне зберігання
цінностей мобілізаційного резерву.
Розглядаючи справу, суди встановили, що в порушення вимог закону
відповідач не провів відшкодування позивачеві витрат на
утримання цінностей за III квартал 2004 року, розмір яких
підтверджений квартальними звітами.
Згідно п. 4.4 вказаного договору, відшкодування витрат
проводиться не пізніше 30 числа місяця, наступного за звітним
кварталом.
Суд вважає, що місцевий та апеляційний господарські суди вірно
встановили той факт, що позивач щоквартально, в тому числі і в
III кварталі 2004 року, надсилав відповідачеві звіти про
фактичні витрати на зберігання цінностей.
По факту отримання звітів відповідач мав підписати акт звірки на
зазначену у звіті суму або направити позивачу обґрунтовані
заперечення щодо заявлених сум витрат, що відповідачем виконано
не було.
Згідно п. 5 Порядку відшкодування підприємствам, установам та
організаціям витрат, пов'язаних з відповідальним зберіганням
матеріальних цінностей державного резерву, затвердженого
постановою Кабінету Міністрів України від 12.04.2002 року № 532
( 532-2002-п ) (532-2002-п)
, на відповідача покладений обов'язок щорічно
визначати середній розмір суми витрат із зберігання матеріальних
цінностей на підставі аналізу статей витрат відповідальних
зберігачів, що також Державним комітетом України з державного
матеріального резерву виконано не було.
Відповідно до ст. 947 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
при безоплатному
зберіганні поклажодавець зобов'язаний відшкодувати зберігачеві
здійснені ним витрати на зберігання речі, якщо інше не
встановлено договором або законом.
Приймаючи судові рішення, місцевий господарський суд, з яким
погодився апеляційний господарський суд, обгрунтовано відмовив
позивачеві в задоволенні позову в частині стягнення 100000 грн.,
у зв’язку з тим, що ця сума була перерахована статутному
територіально-галузевому об’єднанню “Південна залізниця” в
якості оплати послуг за актом виконаних робіт № 1 від 26.10.2004
року.
Виходячи з викладеного, суд вважає правильними висновки судів
першої та апеляційної інстанції про задоволення вимог позивача
щодо стягнення 680990, 62 грн., які складають заборгованість
відповідача по витратах позивача на утримання матеріальних
цінностей мобілізаційного резерву, на підставі наданих позивачем
первинних документів.
При прийнятті оскаржуваних судових рішень, суди повно і всебічно
перевірили всі обставини справи, дали належну правову оцінку
зібраним у справі доказам і прийняли законні судові рішення, які
необхідно залишити без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9,
111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Рішення господарського суду м. Києва від 17.02.2005 року та
постанову Київського апеляційного господарського суду від
15.04.2005 року залишити без змін, а касаційну скаргу Державного
комітету України з державного матеріального резерву –без
задоволення.
Головуючий Дерепа В.І.
С у д д і: Грек Б.М.
Стратієнко Л.В.