ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04.08.2005 Справа N 21/407
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Кочерової Н.О.- головуючої,
Рибака В.В.,
Черкащенка М.М.,
за участю представників сторін:
від позивача – Копитко В.М. (дов. № 06/01 від 06.01.2005р.);
від відповідача – не з’явилися;
розглянувши УМТП ДХК “Шахтарськантрацит”
матеріали
касаційної скарги
на постанову Донецького апеляційного господарського суду
від 16.03.2005р.
у справі № 21/407 господарського суд Донецької
області
за позовом УМТП ДХК “Шахтарськантрацит”
до ВДВС Шахтарського районного управління
юстиції Донецької області
Про стягнення 25683,02 грн.
В С Т А Н О В И В:
Управління матеріально-технічного постачання Державної
холдінгової компанії “Шахтарськантрацит” м. Шахтарськ звернулось
з позовом до Відділу державної виконавчої служби Шахтарського
районного управління юстиції м. Шахтарськ про стягнення 25261,82
грн. збитків (згідно з уточненими позовними вимогами).
Рішенням господарського суду Донецької області від 24.01.05 у
справі № 21/407 позивачу в позові відмовлено з підстав
необгрунтованості позовних вимог.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від
16.03.05 зазначене рішення місцевого господарського суду
залишено без зміни.
У поданій касаційній скарзі Управління матеріально-технічного
постачання ДХК “Шахтарськантрацит” просить скасувати рішення та
постанову цих судових інстанцій, прийняти нове рішення, яким
стягнута з відповідача на його користь 25683,02 грн. збитків з
підстав, що викладені в касаційній скарзі.
Судова колегія розглянувши наявні матеріали справи, вислухавши
пояснення та заперечення представника позивача в судовому
засіданні, перевіривши юридичну оцінку судовими інстанціями
обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши
правильність застосування ними норм матеріального та
процесуального права прийшла до висновку про відсутність
правових підстав для задоволення касаційної скарги.
Матеріалами справи, що було також предметом судових досліджень,
підтверджується наступне.
Ухвалою господарського суду Донецької області від 14.04.03 у
справі № 32/63 –Б було порушено провадження у справі про
банкрутство Управління матеріально-технічного постачання ДХК
“Шахтарськантрацит” м. Шахтарськ та введено мораторій на
задоволення вимог кредиторів.
На підставі платіжних вимог, виставлених відповідачем в період з
31.07.04 та 18.05.04 із рахунку позивача списано 301326,15 грн.
на погашення заборгованості по заробітній платі та 25683,02 грн.
в рахунок оплати виконавчого збору.
Вказані обставини сторонами не оспорюються.
Відповідно до вимог ч. ч. 4, 6 ст. 12 Закону України “Про
відновлення платоспроможності боржника або визнання його
банкрутом” ( 2343-12 ) (2343-12)
, протягом дії мораторію забороняється
стягнення на підставі виконавчих документів, що не поширюється
на виплату заробітної плати.
Відповідно зі змістом ст. 181 Закону України “Про виконавче
провадження” ( 606-14 ) (606-14)
стягнення виконавчого збору проводиться
відповідно до Постанови виконавчого органу з цього приводу, що
визначає загальний порядок її виконання державним виконавцем.
Але цей порядок має відмінності, суть яких полягає в тому, що за
постановами про стягнення виконавчого збору виконавче
провадження не заводиться, виконавчий збір не береться, а сама
постанова приєднується до того виконавчого провадження, щодо
якого винесено цю постанову, і виконується разом з ним.
Зважаючи на те, що виконавчий збір має обов’язковий характер, не
відноситься до податкового зобов’язання та майнової
відповідальності за невиконання в добровільному порядку рішення
суду, він по своїй правовій природі відноситься до інших
обов’язкових платежів.
Але ці платежі не носять характеру цивільно-правових зобов’язань
у спірному правовідношенні, що характеризували б їх стягувача як
кредитора в розумінні змісту ст. 1 Закону України “Про
відновлення платоспроможності боржника або визнання його
банкрутом” ( 2343-12 ) (2343-12)
.
Зазначене підтверджує неможливість визначення ВДВС Шахтарського
районного управління юстиції як самостійного кредитора по
стягненню сум виконавчого збору в розумінні ст. 12 Закону
України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання
його банкрутом ( 2343-12 ) (2343-12)
, що виключає його можливість
стягувати виконавчий збір в самостійному виконавчому провадженні
на загальних підставах, свідчить про помилковість висновку
скаржника в касаційній скарзі з цього приводу.
Виділення постанови про стягнення виконавчого збору в окреме
виконавче провадження є винятком і допускається в разі винесення
постанови про закінчення виконавчого провадження за яким
виконавчий збір не був стягнутий.
Це може здійснюватись у випадках виконання виконавчого документу
немайнового характеру або пов’язаного з передачею майна, коли
фактичне виконання вже відбулось, проте виконавчий збір
залишився не стягнутим (ст. 46 Закону України “Про виконавче
провадження” ( 606-14 ) (606-14)
).
З урахуванням зазначеного судова колегія погоджується з
висновком апеляційного суду, щодо недоведеності позивачем факту
порушення з боку відповідача його законного права неправомірними
діями відповідача та наявності причинно-наслідкового зв’язку із
понесеними позивачем втратами на одну 1064,50 грн.
Зазначене свідчить по повноту встановлення Донецьким апеляційним
господарським судом обставин справи та вірне застосування до них
норм матеріального та процесуального права, спростовує доводи
касаційної скарги.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
Вищий господарський суд України,
П О С Т А Н О В И В:
Постанову Донецького апеляційного господарського суду від
16.03.05 у справі № 21/407 залишити без зміни, а касаційну
скаргу –баз задоволення.
Головуючий, суддя Н.Кочерова
Судді В.Рибак
М.Черкащенко