ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

                        П О С Т А Н О В А

                         ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.08.2005                                        Справа N 12/303

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

                      Кочерової Н.О., - головуючого,

                      Рибака В.В.,

                      Черкащенка М.М.,

розглянувши матеріали Суб’єкта     підприємницької     діяльності

касаційної скарги     –фізичної особи Копишинського В.В.

на постанову          Київського апеляційного господарського     

                      суду від 29.12.2004

у справі              м. Києва

господарського суду

за позовом            Державного комунального підприємства  “Парк

                      культури та відпочинку “Гідропарк”

До                    Суб’єкта     підприємницької     діяльності

                      –фізичної особи Копишинського В.В.

Про   визнання  недійсним договору оренди  нерухомого  майна  та

виселення

             В засіданні взяли участь представники:

- позивача: Фільчашкін С.С.,Можевітіна В.Й.,

- відповідача: Степанов Є.В.,

                       В С Т А Н О В И В:

У  вересні  2004  року  Державне комунальне  підприємство  “Парк

культури  та відпочинку “Гідропарк” звернувся до суду з  позовом

про   визнання   недійсним  договору  оренди  нерухомого   майна

укладеним   між  ним  і  суб’єктом  підприємницької   діяльності

–фізичної  особи  Копишинського  В.В.  та  виселення  приватного

підприємця з орендованого приміщення.

Рішенням господарського суду м. Києва від 06.10.2004 року  позов

задоволено.

Постановою  Київського  апеляційного  господарського  суду   від

29.12.2004 року рішення господарського суду залишено без змін.

Не  погоджуючись  з  прийнятою постановою ПП  Копишинський  В.В.

подав  касаційну  скаргу  в  якій просить  постанову  Київського

апеляційного господарського суду від 29.12.2004 скасувати  та  в

позові відмовити.

В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що судом

неправильно  застосовані норми матеріального  та  процесуального

права, що призвело до прийняття незаконної постанови.

Судова колегія, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи

касаційної  скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин  справи

та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування

норм  матеріального та процесуального права вважає, що касаційна

скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як  встановлено судами попередніх інстанцій 15.01.2004  між  ДКП

“Парк  культури та відпочинку “Гідропарк” та ПП Копишинським  В.

В. було укладено договір оренди нерухомого майна № 02 відповідно

до п. 1.1 якого ДКП “Парк культури та відпочинку “Гідропарк”, як

орендодавець,  передає,  а  ПП Копишинський  В.В.,  як  орендар,

приймає  в  оренду  нежиле приміщення (будівлю  шахового  клубу)

загальною  площею  258,2  кв. м. за  адресою:  м.  Київ,  острів

Передмісна слобідка, 1.

Сторони  також обумовили у п. 9.1 строк дії даного  договору,  а

саме з 15.01.2004 до 14.01.2009, тобто 5 років.

Разом  з тим, судами встановлено, що спірний договір нотаріально

не посвідчений.

Відповідно  до 2 ст. 793 Цивільного кодексу України ( 435-15  ) (435-15)
        

договір  найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої

частини)  строком  на  один рік і більше підлягає  нотаріальному

посвідченню.

Згідно ч. 1 ст. 220 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
         у разі

недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення

договору такий договір є нікчемним, а відповідно до ч. 2 ст. 215

Цивільного  кодексу  України ( 435-15 ) (435-15)
        , недійсним  є  правочин,

якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

З  огляду на зазначене, суди попередніх інстанцій дійшли вірного

висновку  про задоволення позовних вимог Державного комунального

підприємства  “Парк  культури  та  відпочинку  “Гідропарк”  щодо

визнання недійсним спірного договору оренди нерухомого майна.

Крім   того,  згідно  ст.  1212   Цивільного   кодексу   України

( 435-15  ) (435-15)
        ,  особа зобов'язана повернути майно, зокрема  тоді,

коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Оскільки у зв'язку з недійсністю договору у ПП Копишинський В.В.

відпала правова підстава для користування орендованим майном, то

він зобов'язаний повернути це майно позивачу.

На  підставі  вищевикладеного, оскаржувана постанова  Київського

апеляційного   господарського  суду  є   повною,   законною   та

обґрунтованою,  а  доводи  касаційної  скарги  не   спростовують

висновків суду.

Керуючись  ст.ст.  111-5,  111-7, 111-9,  111-13  Господарського

процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
        , Вищий  господарський

суд України

                      П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу залишити без задоволення.

Постанову  Київського  апеляційного  господарського   суду   від

29.12.2004 року у справі № 12/303 залишити без змін.

Головуючий    Н. Кочерова

Судді:        В. Рибак

              М. Черкащенко