ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04.08.2005 Справа N 12/103
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Дерепи В.І.
суддів Грека Б.М.
Стратієнко Л.В.
з участю представників: не з’явився
позивача: Лясковська В.О.
відповідача:
розглянувши у відкритому відкритого акціонерного товариства
судовому засіданні “Енергопостачальна компанія
касаційну скаргу “Житомиробленерго”
на рішення рішення господарського суду
Житомирської області від 11.05.2005
р.
у справі № 12/103
за позовом відкритого акціонерного товариства
“Енергопостачальна компанія
“Житомиробленерго”
до приватного торгово –виробничого
підприємства “ПриватТорг”
про стягнення 1 213,42 грн.
В С Т А Н О В И В:
У січні 2005 р. позивач звернувся в суд з позовом про стягнення
з відповідача 1213,42 грн. заборгованості за спожиту
електроенергію, з яких 1123,49 грн. –сума основного боргу, 16,9
грн. –3% річних з простроченої суми, 73,03 грн. - втрати від
знецінення грошових коштів внаслідок інфляції.
Рішенням господарського суду Житомирської області від 11.05.2005
р. (суддя Сікорська Н.А.) позов задоволено частково.
Стягнуто з приватного торгово-виробничого підприємства
“ПриватТорг” на користь ВАТ “Енергопостачальна компанія
“Житомиробленерго” 207,95 грн. основного боргу, 13,5 грн. втрат
від знецінення грошових коштів внаслідок інфляції, 3,13 грн. –3%
річних та судові витрати.
В касаційній скарзі позивач, посилаючись на неправильне
застосування норм матеріального права та порушення норм
процесуального права, просить скасувати рішення суду та
постановити нове рішення, яким позов задовольнити в повному
обсязі.
У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить залишити її без
задоволення, а рішення суду –без змін.
Заслухавши пояснення представника відповідача, обговоривши
доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд
вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких
підстав.
Згідно ч. 1 ст. 193 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
суб’єкти
господарювання та інші учасники господарських відносин повинні
виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно
до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності
конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до
вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Як вбачається з матеріалів справи і встановлено судом,
13.03.2003 р. між КВЖРЕП-12 та приватним торгово-виробничим
підприємством “ПриватТорг” було укладено договір оренди магазину
по вул. Довженка,64 в м. Житомир, згідно п. 6.7 якого орендар
(відповідач) зобов’язаний самостійно оплачувати спожиту
електроенергію.
10.07.2003 р. працівниками позивача було проведено першу
перевірку технічного стану приладів обліку електроенергії
відповідача, про що складено акт про безоблікове електроенергією
юридичними особами (самовільне приєднання потужності) за №
002145, з зазначенням показника електролічильника САНУ –Н672 №
253974 –0515 кВт/год, на підставі якого відповідачеві було
виписано рахунок на оплату 182,51 грн. без визначення кількості
спожитої електроенергії.
Згідно акту від 30.09.2003 р. вказаний лічильник було замінено,
його показники на момент заміни 1158 кВт/год.
В екземплярі акту позивача № 002145 від 10.07.2003 р. показник
лічильника було виправлено на 7 684 кВт/год і, виходячи з цього
показника та останнього 1158 кВт/год відповідачеві було
нараховано заборгованість за спожиту електроенергію в обсязі 3
474 кВт/год на суму 1123,49 грн.
Відповідно до ст. 33 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
кожна сторона
повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на
підставу своїх вимог і заперечень.
Задовольняючи позов частково та стягуючи 207,95 грн. за спожиті
643 кВт/год (1158 кВт/год –0515 кВт/год) місцевий господарський
суд правильно виходив з того, що позивачем не доведені вимоги
про заборгованість відповідача за спожиті 3 474 кВт/год,
оскільки виправлення зроблені позивачем в акті від 10.07.2003 р.
№ 002145 в порушення вимог п. 7.31 Правил користування
електричною енергією і заборгованість підлягає обчисленню згідно
показників електролічильника, які були зафіксовані працівниками
позивача при його перевірці. Доводи про те, що останні показники
лічильника при користуванні магазином попереднім орендарем КСП
“Жовтневе” становили 7070кВт/год, виходячи з чого і була
нарахована заборгованість відповідача, обгрунтовано не взяті
судом до уваги, оскільки такі покази лічильника були зафіксовані
ще в жовтні 2002 р. (а.с.60), а заява про розірвання договору на
постачання електроенергії надійшла від КСП “Жовтневе” позивачу
08.04.2003 р. (а.с.75).
Відповідно до вимог ст. 625 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
суд стягнув
також з відповідача втрати від знецінення грошових коштів
внаслідок інфляції у сумі 13,5 грн. та 3% річних у сумі 3,13
грн.
Доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують і
підстав для скасування рішення, яке постановлено з дотриманням
норм матеріального і процесуального права, не вбачається.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9
–111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства
“Енергопостачальна компанія “Житомиробленерго” залишити без
задоволення, а рішення господарського суду Житомирської області
від 11.05.2005 р. у справі за № 12/103 –без змін.
Головуючий В.І. Дерепа
Судді Б.М.Грек
Л.В. Стратієнко