ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04.08.2005 Справа N 10/318в
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого –судді Дерепи В.І
суддів : Грека Б.М. –(доповідача у справі),
Стратієнко Л.В.
розглянувши у відкритому Суб'єкта підприємницької діяльності-
судовому засіданні фізичної особи Дзюбенко Олени
касаційну скаргу Володимирівни
на рішення господарського суду Донецької області
від 04.04.05
та постанову Донецького апеляційного господарського
суду від 14.06.05
у справі № 10/318в
господарського суду Херсонської області
за позовом Прокурора Кіровського району м. Донецьк
в інтересах держави в особі Управління
житлового господарства міської ради м.
Донецьк та комунального підприємства
Житлово-експлуатаційної контори № 4
Кіровського району м. Донецьк
до Суб'єкта підприємницької діяльності-
фізичної особи Дзюбенко Олени
Володимирівни
про стягнення заборгованості в сумі 18256,24 грн. та звільнення
займаного приміщення
за участю представників від:
скаржника не з'явились, були належно повідомлені
відповідача Шкляров І.О. (дов. б/н)
В С Т А Н О В И В :
Прокурор Кіровського району м. Донецька в інтересах держави в
особі Управління житлового господарства Донецької міської ради
та Комунального підприємства “Житлово-експлуатаційна контора № 4
Кіровського району м. Донецька” звернувся до господарського суду
Донецької області з позовною заявою до Суб’єкта підприємницької
діяльності –фізичної особи Дзюбенко Олени Володимирівни про
звільнення займаного нежитлового приміщення, розташованого за
адресою: м. Донецьк-95, вул. Комунарів, 54, загальною площею
283,6 кв.м. та стягнення заборгованості з орендної плати в сумі
18256грн.24коп.
Рішенням господарського суду Донецької області від 04.04.05
(суддя Приходько І.В.), залишеним без змін постановою Донецького
апеляційного господарського суду від 14.06.05 (колегія суддів у
складі: головуючого-судді Шевкової Т.А., суддів: Дзюби О.М.,
Стойки О.В.), позовні вимоги прокурора Кіровського району м.
Донецька задоволені частково: з відповідача на користь
Комунального підприємства “ЖЕК № 4 Кіровського району” стягнута
заборгованість з орендної плати у сумі 16431грн.14коп. , у
стягненні експлуатаційних витрат у сумі 748грн.68коп. та єдиного
податку у сумі 1076грн.43коп. по тимчасовому договору оренди №
22 від 01.02.04 відмовлено, зобов’язано відповідача в місячний
термін після прийняття рішення звільнити займане приміщення,
розташоване за адресою: м. Донецьк-95, вул. Комунарів, 54,
загальною площею 283,6кв.м.
Судові акти мотивовані тим, що під час дії договору відповідач,
всупереч умов договору та вимог законодавства, не в повному
обсязі виконував прийняті на себе зобов’язання орендаря,
внаслідок чого за період з.02.2004р. по червень 2004р.
утворилась заборгованість з орендної плати у сумі
16431грн.14коп. Також суди зазначили, що між сторонами був
укладений і існував тимчасовий договір оренди № 22, а тому,
підстави знаходження відповідача у спірному приміщенні відсутні,
у зв’язку з чим позовні вимоги в частині звільнення займаного
приміщення визнані обґрунтованими та такими, що підлягають
задоволенню.
Не погоджуючись з ухваленими судовими актами, відповідач
звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною
скаргою, в якій просить скасувати постанову Донецького
апеляційного господарського суду від 14.06.05, рішення
господарського суду Донецької області від 04.04.05 та ухвалити
рішення про відмову в позові. Касаційна скарга мотивована тим,
що судами були допущені порушення норм матеріального та
процесуального права, зокрема ч. 2 ст. 203, ч. 1 ст. 215, ч. 6
ст. 762, ст. 770 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
, ч. 1ст.
23 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”
( 2269-12 ) (2269-12)
. Також заявник звертає увагу суду на те, що договір
оренди № 22 від 01.02.04, на його думку, є неукладеним з причини
невиконання п. 4.1. договору та непередачі об’єкту оренди за
актом приймання-передачі.
Перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх
встановлення, проаналізувавши правильність застосування судом
норм матеріального та процесуального права, колегія суддів
Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга
підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Апеляційним господарським судом було встановлено, що прокурором
був заявлений позов про стягнення з відповідача на користь
Комунального підприємства “Житлово-експлуатаційна контора № 4
Кіровського району м. Донецька” заборгованості з орендної плати
у розмірі 18256,24 грн., та про звільнення відповідачем
займаного нежитлового приміщення. Тобто, спір фактично виник між
Комунальним підприємством “Житлово-експлуатаційна контора № 4
Кіровського району м. Донецька” та Суб'єктом підприємницької
діяльності-фізичною особою Дзюбенко Оленою Володимирівною,
стосовно зобов'язань за договором оренди.
Комунальне підприємство “Житлово-експлуатаційна контора № 4
Кіровського району м. Донецька” є юридичною особою, заснованою
на комунальній власності та не є органом державної влади та
місцевого самоврядування.
Заявляючи позов, прокурор необґрунтовано визначив Управління
житлового господарства міської ради м. Донецьк як орган,
уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних
відносинах. При цьому прокурор не врахував, що відповідна рада
не може бути позивачем і стороною у цьому господарському
процесі, оскільки його права, як засновника підприємства іншим
чином врегульовані законодавством України. Комунальне
підприємство “Житлово-експлуатаційна контора № 4 Кіровського
району м. Донецька” є самостійним господарюючим суб’єктом, який
надає послуги у сфері комунального господарства. Управління
господарською діяльністю здійснюється ним через свої органи та
посадові особи у порядку, визначеному законодавством.
Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України
зазначає, що прокурором пред’явлено позов не в інтересах
держави, а в інтересах самостійного суб’єкта господарської
діяльності, що не узгоджується із правовим статусом прокурора у
господарському судочинстві. Дана правова позиція також
узгоджується з наступними правовими нормами.
Пунктом 2 ст. 121 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
на
прокуратуру України покладається представництво інтересів
громадянина, або держави, в суді у випадках, визначених законом.
Відповідно до ст. 36 Закону України „Про прокуратуру”
( 1789-12 ) (1789-12)
, підставою представництва в суді держави є наявність
порушень, або загрози порушень, економічних, політичних та інших
державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності)
фізичних, або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між
ними і державою.
Згідно з ч. 1 ст. 2 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
господарський суд
порушує справи за позовними заявами прокурорів та їх
заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах
держави. В позовній заяві прокурор самостійно визначає, в чому
саме полягає порушення інтересів держави і обґрунтовує
необхідність їх захисту (ч. 2 ст. 2 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
).
Конституційний суд України в рішенні від 08.04.99 визначив, що
прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку
самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі
якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися
порушення матеріальних чи інших інтересів держави, обґрунтовує у
позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган,
уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних
правовідносинах. При цьому інтереси держави можуть збігатися
повністю, частково, або не збігатися зовсім з інтересами
державних органів, державних підприємств чи з інтересами
господарських товариств з часткою державної власності у
статутному фонді. Держава може вбачати свої інтереси не тільки в
їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств,
товариств.
Пунктом 2 резолютивної частини рішення КСУ визначено, що під
поняттям орган, уповноважений державою здійснювати відповідні
функції у спірних відносинах, зазначених в ч. 2 ст. 2 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, треба розуміти орган державної влади або
орган місцевого самоврядування, який законом наділений
повноваженнями органу виконавчої влади.
В п. 5 мотивувальної частини рішення КСУ передбачено, що орган,
уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних
відносинах фактично є позивачем у справі, порушених за позовною
заявою прокурора і на підставі ч. 1 ст. 2 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
є стороною в господарському процесі, цей орган
здійснює процесуальні дії відповідно до вимог ст. 22 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
.
Враховуючи викладене, керуючись ст. 111-5, 111-7, пунктом 4
частини 1 ст. 111-9, ст. 111-11 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України, -
П О С Т А Н О В И В :
Касаційну скаргу Суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної
особи Дзюбенко Олени Володимирівни від без номера й дати
задовольнити частково, рішення господарського суду Донецької
області від 04.04.05 та постанову Запорізького апеляційного
господарського суду від 14.06.05 у справі № 10/318в скасувати,
позовну заяву Прокурора Кіровського району м. Донецьк в
інтересах держави в особі Управління житлового господарства
міської ради м. Донецьк та комунального підприємства Житлово-
експлуатаційної контори № 4 Кіровського району м. Донецьк
залишити без розгляду.
Головуючий - суддя В. Дерепа
Судді Б. Грек
Л. Стратієнко