ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04.08.2005 Справа N 01-07/5
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Дерепи В.І. –головуючого,
Грека Б.М.,
Стратієнко Л.В.
за участю повноважних представників:
позивача Марчука І.М.,
відповідача
розглянувши у відкритому Конотопського транспортного прокурора
засіданні касаційне Сумської області
подання
на ухвалу від 19.04.2005 року
господарського суду Сумської області
у справі за позовом Конотопського транспортного прокурора
Сумської області в інтересах
Конотопської лінійної санітарно-
епідеміологічної станції на Південно-
Західній залізниці
до Державного територіально-галузевого
об’єднання “Південно-Західна залізниця”
в особі структурного підрозділу
Конотопське будівельно-монтажне
експлуатаційне управління
Про стягнення 11072,77 грн.
В С Т А Н О В И В:
У квітні 2005 року Конотопський транспортний прокурор звернувся
до господарського суду Сумської області з позовом в інтересах
Міністерства охорони здоров’я України в особі Конотопської
лінійної санітарно-епідеміологічної станції на Південно-Західній
залізниці до Державного ТГО “Південно-Західна залізниця” в особі
структурного підрозділу Конотопського БМЕУ № 5 про стягнення
11072,77 грн., посилаючись на те, що останнє не виконує свої
зобов’язання згідно договорів за виконані роботи.
Ухвалою господарського суду Сумської області від 19.04.2005 року
позовні матеріали повернуті прокурору відповідно до вимог п. 1
ст. 62 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
У касаційному поданні Конотопського транспортного прокурора
ставиться питання про скасування ухвали господарського суду, як
незаконної.
Заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши
матеріали справи та на підставі встановлених в ній фактичних
обставин проаналізувавши правильність застосування господарським
судом при прийнятті оскаржуваної ухвали норм матеріального і
процесуального права, суд вважає, що касаційне подання прокурора
підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, ухвали
господарського суду Сумської області від 19.04.2005, місцевий
господарський суд прийшов до висновку, що прокурором заявлено
позов в інтересах особи, яка не є органом державної влади, чи
органом місцевого самоврядування.
У зв’язку з вищевикладеним господарський суд вважав, що позовна
заява не підлягає розгляду в господарських судах України на
підставі п. 1 ч. 1 ст. 62 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Проте відповідно до резолютивної частини ухвали господарський
суд позовні матеріали повернув прокурору.
З зазначеним погодитись не можна, оскільки відповідно до п. 1 ч.
1 ст. 62 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
якщо заява не підлягає розгляду
в господарських судах України, суддя відмовляє у прийнятті
позовної заяви.
Підстави повернення позовної заяви визначено згідно ст. 63 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, відповідно до якої суддя повертає позовну
заяву і додані до неї документи без розгляду.
Відповідно до роз’яснень президії Вищого господарського суду
України від 18.04.97 № 02-5/289 “Про деякі питання практики
застосування ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
п. 3.3 позовна заява
підлягає поверненню без розгляду, якщо прокурор не зазначив
орган, уповноважений здійснювати відповідні функції держави у
спірних відносинах.
Пунктом 2 ст. 121 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
на
прокуратуру України покладається представництво інтересів
громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.
Відповідно до ст. 361 Закону України “Про прокуратуру”
( 1789-12 ) (1789-12)
підставою представництва в суді держави є наявність
порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших
державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності)
фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними
і державою.
Згідно з ч. 1 ст. 2 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
господарський суд
порушує справи за позовними заявами прокурорів та їх
заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах
держави. В позовній заяві прокурор самостійно визначає, в чому
саме полягає порушення інтересів держави і обґрунтовує
необхідність їх захисту (ч. 2 ст. 2. ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
).
Конституційний суд України в рішенні від 08.04.1999 року (далі -
рішення КСУ) визначив, що прокурор чи його заступник у кожному
конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на
законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме
відбулося чи може відбутися порушення матеріальних чи інших
інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх
захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати
відповідні функції у спірних відносинах. При цьому інтереси
держави можуть збігатися повністю, частково, або не збігатися
зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та
організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою
державної власності устатутному фонді. Держава може вбачати свої
інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних
підприємств, товариств.
Пунктом 2 резолютивної частини рішення КСУ визначено, що під
поняттям орган, уповноважений державою здійснювати відповідні
функції у спірних відносинах, зазначених в ч. 2 ст. 2 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, треба розуміти орган державної влади або
орган місцевого самоврядування, який законом наділений
повноваженнями органу виконавчої влади.
В п. 5 мотивувальної частини рішення КСУ передбачено, що орган,
уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних
відносинах фактично є позивачем у справі, порушених за позовною
заявою прокурора і на підставі ч. і ст. 2 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
є стороною в арбітражному процесі, цей орган
здійснює процесуальні дії відповідно до вимог ст. 22 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
.
Отже висновок господарського суду в тому, що прокурор може бути
представником сторони у справі тільки у випадку, коли цією
стороною у справі є орган державної влади або орган місцевого
самоврядування, наділені повноваженнями виконавчої влади є
правильним.
Враховуючи наведене суд вважає, що обставини справи
господарським судом встановлені правильно. Але при застосуванні
норм процесуального права місцевим господарським судом допущена
помилка, оскільки до застосування підлягала ст. 63 ч. 1 п. 1 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Тому ухвалу господарського суду необхідно скасувати та прийняти
нове рішення відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 63 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
про повернення позовної заяви без розгляду.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9,
111-11, 111-13 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
Вищий господарський суд
України,
П О С Т А Н О В И В:
Ухвалу господарського суду Сумської області від 19.04.2005 року
скасувати, частково задовольнивши касаційне подання
Конотопського транспортного прокурора.
Повернути позовну заяву і додані до неї документи без розгляду
Конотопському транспортному прокурору.
Головуючий, суддя В.Дерепа
Судді Б.Грек
Л.Стратієнко