ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04.08.2005 Справа N 9/68
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Дерепи В.І.
суддів Грека Б.М.
Стратієнко Л.В.
з участю представників:
позивача:
відповідача: Біленко Р.І.
3-ї особи, яка не заявляє
самостійних вимог на Білоусова Н.В.
предмет спору, на стороні
відповідача: не з’явився
розглянувши у відкритому державної акціонерної компанії
судовому засіданні “Укрресурси”
касаційну скаргу
на постанову Київського апеляційного
господарського суду від 09.06.2005 р.
у справі № 9/68
за позовом державної акціонерної компанії
“Укрресурси”
До агротехнічної корпорації “Украгроком”
3-я особа, яка не заявляє державне підприємство “Виробниче
самостійних вимог на об’єднання Південний машинобудівний
предмет спору, на стороні завод ім. О.М. Макарова”
відповідача:
про стягнення 8 045 000 грн.
В С Т А Н О В И В:
У січні 2005 р. позивач звернувся в суд з позовом про стягнення
відповідача 8 045 000 грн. боргу за договором № 101 від
19.03.2003 р. згідно графіку розрахунків до нього.
Рішенням господарського суду м. Києва від 16.02.2005 р. ( Суддя
Жирнов С.М.) позов задоволено. Стягнуто з агротехнічної
корпорації “Украгроком” на користь державної акціонерної
компанії “Укрресурси” 8 045 000 грн. основного боргу, судові
витрати та 1700 грн. штрафу в дохід державного бюджету.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від
09.06.2005 р. (головуючий –Губенко Н.М., судді –Барицька Т.Л.,
Ропій Л.М.) рішення господарського суду м. Києва від 16.02.2005
р. скасовано. У задоволенні позову державної акціонерної
компанії “Укрресурси” відмовлено.
В касаційній скарзі позивач, посилаючись на неправильне
застосування норм матеріального права, просить скасувати
постанову Київського апеляційного господарського суду від
09.06.2005 р., залишивши в силі рішення господарського суду м.
Києва від 16.02.2005 р.
У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить залишити її без
задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції –без змін.
Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи
касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що
касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
суб’єкти
господарювання та інші учасники господарських відносин повинні
виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно
до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності
конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до
вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні
положення Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
з урахуванням
особливостей, передбачених цим Кодексом.
Як вбачається з матеріалів справи і встановлено судом,
17.03.2003 р. між державним підприємством “Виробниче об’єднання
Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова” ( за договором
“підприємство”), державною акціонерною компанією “Укрресурси”
(за договором “компанія”) та агротехнічною корпорацією
“Украгроком” (за договором “третя особа”) на підставі договору №
юр-93/2003 на користь третьої особи від 14.03.2003 р. укладено
договір № 10 про покладення виконання зобов’язання на третю
особу, згідно п. 2.3 якого компанія та третя особа визначили
форму та порядок виконання зобов’язань у договорі № 101 від
19.03.2003 р.
Відповідно до п. 3.1 договору № 101 АК “Украгроком” здійснює
виконання зобов’язань на користь компанії “Укрресурси” в
розмірі, визначеному п. 2.1 даного договору (49 349 078,5 грн.)
в грошовій формі, шляхом перерахування коштів на розрахунковий
рахунок компанії або шляхом поставки продовольчих або
матеріально-технічних ресурсів згідно з графіком розрахунків,
який є невід’ємною частиною даного договору.
Відповідно до графіку розрахунків (додаток № 2 до договору)
з.05.по листопад 2004 р. відповідач повинен був перерахувати
позивачу 8 045 000 грн.
Додатковою угодою № 1 від 30.05.2004 р. до договору № 101 від
19.03.2003 р. сторони домовились призупинити строк дії п. 3.1
договору до 15.06.2004 р. в частині перерахування грошових
коштів за травень 2004 р. в сумі 600 000 грн. та на відповідача
покладено зобов’язання достроково провести розрахунки з
позивачем на суму 13 172 390 грн.
На виконання додаткової угоди 15.06.2004 р. між АК “Украгроком”
і ДАК “Укрресурси” складено акт заліку взаємних вимог за
договором № 101 від 19.03.2003 р., де кредитором є позивач, та
за договором купівлі-продажу нерухомого майна від 10.06.2004 р.,
де кредитором є відповідач, на суму 13 172 390 грн. Після
здійснення заліку сторони підтвердили відсутність заборгованості
ДАК “Укрресурси” перед агротехнічною корпорацією “Украгроком” за
договором купівлі-продажу нерухомого майна від 10.06.2004 р. та
наявність заборгованості останньої перед позивачем за договором
№ 101 від 19.03.2003 р., яка станом на 15.06.2004 р. складає 34
472 610 грн.
Згідно ч. 5 ст. 193 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
, ст. 531 ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
зобов’язана сторона має право виконати зобов’язання
достроково, якщо інше не передбачено законом, іншим нормативно-
правовим актом або договором, або не випливає із змісту
зобов’язання.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд апеляційної інстанції
правильно виходив з того, що додатковою угодою від 30.05.2004 р.
№ 1 позивач погодився на дострокове виконання зобов’язання
відповідачем, графіком розрахунків до договору № 101 від
19.03.2003 р. передбачені щомісячні строки внесення відповідачем
платежів для погашення заборгованості, будь-яких змін до графіку
сторони не вносили, а тому достроково погашеними на суму
взаємозаліку є платежі у місяцях, наступних за здійсненням
взаємозаліку та за травень 2004 р., враховуючи зміст додаткової
угоди від 15.06.2004 р., інше позивачем відповідно до вимог ст.
33 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
не доведено. У зв’язку з чим
заборгованість відповідача з щомісячних платежів за травень-
листопад 2004 р. відсутня.
Доводи касаційної скарги про те, що мало місце дострокового
погашення заборгованості в цілому не заслуговують на увагу,
оскільки кінцевий термін її погашення, зазначений у графіку, у
зв’язку з проведенням взаємозаліку сторонами не був змінений.
Таким чином доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної
інстанції не спростовують і підстав для скасування постанови
Київського апеляційного господарського суду від 09.06.2005 р. не
вбачається.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9
–111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В И В:
касаційну скаргу державної акціонерної компанії “Укрресурси”
залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного
господарського суду від 09.06.2005 р. у справі за № 9/68 –без
змін.
Головуючий В.І. Дерепа
Судді Б.М. Грек
Л.В. Стратієнко