ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04.08.2005 Справа N 6/3570
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючого Кочерової Н.О.
суддів: Рибака В.В.
Черкащенко М.М.
розглянув
касаційну Української державної інноваційної компанії
скаргу
на постанову від 26.05.2005
Житомирського апеляційного господарського суду
у справі № 6/3570
господарського суду Житомирської області
за позовом Української державної інноваційної компанії в
особі Київського міського регіонального
відділення
до товариства з обмеженою відповідальністю
“Племзавод “Коростишівський”
Про Стягнення 41970,07 грн.
за участю представників сторін:
від позивача Шемет А.О. дов. № 2303 від 28.12.2004
від відповідача не з’явилися
В С Т А Н О В И В:
В листопаді 2004 року Українська державна інноваційна компанія
пред’явила в суді позов до сільськогосподарського товариства з
обмеженою відповідальністю “Племзавод “Коростишівський” про
стягнення заборгованості по інноваційному договору в сумі
41970,07 грн., з яких 40650,07 грн. основного боргу, 1320 грн.
витрат за вчинення виконавчого напису.
В обгрунтування позовних вимог зазначала, що 15.12.1995 року між
сторонами було укладено інноваційний договір № 8 з метою
здійснення інноваційного проекту “Впровадження нової технології
переробки зернових культур на борошно” на виконання якого
позивачем відповідно до п. 3.1 договору було перераховано
безвідсоткову позику в сумі 66000 грн., яку відповідач
зобов’язався повернути у повному обсязі в строк до 15.12.1998
року.
Виконання відповідачем зобов’язань за договором було забезпечене
договором застави від 14.05.1997 року, предметом якого були
автомобілі. Загальна сума оцінки предмету застави становила
127196,25 грн. В строк, встановлений договором відповідач
договірні зобов’язання не виконав, інноваційну позику не
повернув, у зв’язку з чим ВДВС відкрито виконавче провадження по
примусовому стягненню з відповідача 67320 грн., з яких 66000
грн. позика і 1320 грн. витрат на вчинення виконавчого напису.
Під час виконавчих дій заставлене майно відповідача було
реалізовано, кошти, отримані від продажу заставленого майна у
загальній сумі 15122,95 грн. перераховано позивачу. ВДВС з
рахунку відповідача було стягнуто та перераховано позивачу
226,98 грн. Добровільно сплачено відповідачем в рахунок
погашення основного боргу за договором 10000 грн. Таким чином
заборгованість відповідача перед позивачем погашена частково в
сумі 25349,93 грн., отже заборгованість за інноваційним
договором становить 40650,07 грн. та 1320 грн. витрат по
вчиненню виконавчого напису.
Рішенням господарського суду Житомирської області від 09.03.2005
(суддя Терлецька-Байдюк Н.Я.) позов задоволено частково.
Стягнуто з сільськогосподарського товариства з обмеженою
відповідальністю “Племзавод “Коростишівський” на користь
позивача 35 650,07 грн. основного боргу, 1320 грн. витрат по
вчиненню виконавчого напису та судові витрати.
В іншій частині в позові відмовлено.
Задовольняючи позов та стягуючи 35650,07 грн. основного боргу,
господарський суд виходив з того, що загальна сума боргу яка
заявлена до стягнення в сумі 40650,07 підлягає зменшенню на 5000
грн. які перераховані відповідачем в рахунок погашення позики.
Задовольняючи позов в частині стягнення 1320 грн. витрат по
вчиненню виконавчого напису, господарський суд виходив з
обґрунтованості позовних вимог в цій частині.
Постановою Житомирського апеляційного господарського суду від
26.05.2005 (судді: Вечірко І.О. –головуючий, Ляхевич А.А.,
Щепанська Г.А.) рішення скасовано.
Прийнято нове рішення, яким провадження у справі № 6/3570 за
позовом Української державної інноваційної компанії в особі
Київського регіонального відділення до товариства з обмеженою
відповідальністю “Племзавод “Коростишівський” в частині
стягнення 40650,07 грн. боргу припинено.
В частині стягнення з відповідача 1320 грн. витрат по вчиненню
виконавчого напису відмовлено.
Скасовуючи рішення і припиняючи провадження у справі в частині
стягнення 40650,07 грн. апеляційний господарський суд виходив з
того, що господарським судом раніше вже було вирішено спір між
тими ж сторонами, про стягнення суми боргу у зв’язку з
невиконанням зобов’язань по інноваційному договору № 8 від
15.12.1995 року.
Відмовляючи в позові в частині стягнення витрат по вчиненню
виконавчого напису апеляційний господарський суд виходив з того,
що вони необґрунтовані, оскільки після прийняття арбітражним
судом рішень про стягнення з відповідача суми боргу, позивач
безпідставно звернувся до нотаріуса для вчинення нотаріального
напису з метою стягнення того ж самого боргу.
В касаційній скарзі Українська державна інноваційна компанія
просить скасувати постанову апеляційного господарського суду
повністю та залишити в силі рішення господарського суду,
посилаючись на порушення норм процесуального права, а саме п. 2
ст. 80 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
.
Заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши повноту
установлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, Вищий
господарський суд України вважає, що касаційна скарга не
підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Як встановлено господарськими судами і вбачається з матеріалів
справи 15.12.1995 року між Житомирським регіональним відділенням
Державного інноваційного фонду України, правонаступником якого є
Українська Державна інноваційна компанія та колективним
сільськогосподарським підприємством “Коростишівське”,
правонаступником якого є сільськогосподарське товариство з
обмеженою відповідальністю “Племзавод “Коростишівський” укладено
інноваційний договір № 8, відповідно до умов якого позивач
перерахував відповідачу 66000 грн. безвідсоткової позики для
здійснення інноваційного проекту “Впровадження нової технології
переробки зернових культур на борошно”.
У відповідності з планом повернення коштів, що є додатком до
договору № 8 від 15.12.1995 року відповідач мав повернути
одержані кошти поетапно, протягом четвертого кварталу 1996 року
та першого і другого кварталів 1997 року.
Додатковою угодою від 17.03.97р. до даного договору сторони
погодили новий скоригований план повернення коштів частинами
протягом другого-четвертого кварталів 1998 року.
Як вбачається з матеріалів справи, на забезпечення інноваційного
договору та своєчасного повернення отриманої позики 14.05.97
року між сторонами було укладено договір застави, відповідно до
умов якого заставодавцем (відповідачем) в заставу передані
автомобілі: БМВ-7281 та МАЗ-54328. Загальна сума предмету
застави становила 127196,25 грн.
Згідно п. 13 договору застави, у випадку неповернення позики до
15.12.1998 року заставодержатель залишає за собою право звернути
стягнення на заставлене майно.
Позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача
заборгованості в сумі 41970,07 грн., з яких 40650,07 грн. сума
основного боргу та 1320 грн. витрат на вчинення виконавчого
напису мотивовані невиконанням товариства з обмеженою
відповідальністю “Племзавод “Коростишівський” зобов’язань за
інноваційним договором № 8 від 15.12.1995 року.
З матеріалів справи вбачається та судом другої інстанції
встановлено, що в провадженні арбітражного суду Житомирської
області у 1999 році знаходилися справи № 3040 і № 4/926 за
позовами прокурора Коростишівського району в інтересах держави в
особі Житомирського регіонального відділення Державного
інноваційного фонду України до КСП “Коростишівське” про
стягнення заборгованості: по першій справі в сумі 40000 грн.
основного боргу та 3846,42 грн. пені, по другій справі 26000
грн. боргу та 6073 грн. пені за інноваційним договором № 8 від
15.12.1995р.
Отже, до прийняття рішень арбітражним судом, про стягнення
заборгованості, позивач не скористався, наданим йому договором
застави, правом на звернення стягнення на заставлене майно.
Як вбачається з матеріалів справи і встановлено апеляційним
господарським судом, в період, після прийняття судових рішень
про стягнення з відповідача суми боргу, позивач звернувся до
приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального
округу, який 14.07.1999 року вчинив нотаріальний напис на
підставі договору застави від 14.05.1997 року, відповідно до
якого з КСП “Коростишівське” підлягає стягненню на користь
Житомирського регіонального відділення Державного інноваційного
фонду України 66000 грн. заборгованості по інноваційному
договору № 8 від 15.12.1995р. з додатком до нього від
17.03.1997р.,а також 1320 грн. витрат по вчиненню виконавчого
напису.
Враховуючи наведене, апеляційний господарський суд дійшов
правомірного висновку, що нотаріусом було вчинено виконавчий
напис щодо тих же зобов’язань відповідача, які вже були
предметом розгляду арбітражного суду Житомирської області і щодо
яких були прийняті судові рішення у справах № № 3040, 4/926.
Враховуючи наведене, Вищий господарський суд погоджується з
висновком Житомирського апеляційного господарського суду про те,
що провадження у даній справі має бути припинено на підставі п.
2 ч. 1 ст. 80 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, оскільки рішеннями
арбітражного суду Житомирської області від 28.01.1999р. у справі
№ 3040, та від 27.04.1999р. у справі № 4/926 вирішено спір між
тими ж сторонами, про той же предмет та з тих же підстав.
Отже, доводи скаржника викладені в касаційній скарзі з приводу
того, що зміна обставин, а саме: продаж предмету застави та
неодержання в повному обсязі відшкодованої суми боргу від його
продажу, надає право стороні звернутись до господарського суду з
новим позовом про одержання суми, якої не вистачає для повного
задоволення вимог, з іншого майна боржника в порядку черговості,
передбаченої законодавством України являються помилковими та
необґрунтованими, оскільки рішеннями по справам № 3040, № 4/926
було стягнуто з відповідача борг за інноваційним договором № 8
на загальну суму 66 000 грн.
Господарський суд апеляційної інстанції всебічно, повно і
об'єктивно дослідив матеріали справи в їх сукупності і підставно
застосував норми процесуального права.
Прийнята у справі постанова апеляційної інстанції відповідає
матеріалам справи та вимогам закону і підстав для її скасування
не вбачається.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України,
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Української державної інноваційної компанії
залишити без задоволення, а постанову Житомирського апеляційного
господарського суду від 26.05.2005р. у справі № 6/3570 без змін.
Головуючий Н. Кочерова
Судді В. Рибак
М. Черкащенко