8/79 Про стягнення 62148,19 грн. - Текст документа

Відкрите акціонерне товариство “Запоріжжяобленерго» у лютому 2005 року звернулося до господарського суду Запорізької області з позовом до відкритого акціонерного товариства “Запоріжбудмаш” про стягнення 62148,19 грн. –п’ятикратної вартості спожитої у листопаді 2004 р. електричної енергії.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 14.04.2005 р. у справі № 8/79 позовні вимоги задоволено, стягнуто з ВАТ “Запоріжбудмаш” на користь ВАТ “Запоріжжяобленерго» 62148,19 грн. вартості спожитої електроенергії.

Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 08.06.2005 р. рішення господарського суду Запорізької області від 14.04.2005 р. у справі № 8/79 залишено без змін. Постанова мотивована тим, що у листопаді 2004р. відповідач спожив 68748кВт/год. електричної енергії, що підтверджується копією акта про спожиту протягом розрахункового періоду активну електроенергію за листопад 2004р.. До сплати за спожиту у листопаді 2004р. електроенергію відповідачу була надіслана платіжна вимога-доручення № 3419 від 08.12.2004 р. на суму 14915,57 грн.

Відповідач у визначені Договором строки (5-денний строк) взяті на себе зобов'язання за Договором не виконав, спожиту електроенергію у листопаді 2004р. не оплатив. Відповідачу був надісланий акт про перевищення граничних величин обсягу споживання електричної енергії у листопаді 2004р. № 48 від 30.12.2004р., яким договірна величина споживання електричної енергії скоригована до 0 кВт/год., перевищення граничної величини споживання електричної енергії в листопаді 2004р. склало 68748 кВт/год., що еквівалентно 12429,64 грн., п'ятикратна вартість перевищення граничної величини обсягу споживання електричної енергії складає 62148,19 грн.

Відповідач не надав доказів належного виконання зобов'язання щодо сплати, передбаченої пунктом 4.2.2 Договору, п'ятикратної вартості різниці фактично спожитої та договірної граничної величин.

Відповідно до ст. 193 ГК України (436-15) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч. 5 ст. 26 Закону України „Про електроенергетику» (575/97-ВР) споживачі у випадку споживання електричної енергії понад договірну величину за розрахунковий період сплачують енергопостачальникам п'ятикратну вартість різниці фактично спожитої і договірної величини.

ВАТ “Запоріжбудмаш” у своїй касаційній скарзі просить скасувати постанову від 08.06.2005 р. та рішення від 14.04.2005 р. у справі № 8/79, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції. Скаржник вважає, що суди попередніх інстанцій при прийнятті оскаржуваних рішення та постанови неправильно застосували норми матеріального права. Скаржник посилається на те, що зобов’язання по оплаті спожитої електричної енергії було ним виконано 20.12.2004 р. пл. дор. № 2582 (з затримкою оплати на три дні), що тягне за собою застосування штрафних санкцій у вигляді пені в розмірі 0,5% від суми платежу за кожен день невиконання зобов’язання за договором № 4917 від 01.06.2004 р.

Заслухавши доповідача, вислухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що правовідносини між позивачем та відповідачем врегульовані договором про постачання електричної енергії № 4917 від 01.06.2004 р. (далі - Договір).

Згідно з умовами Договору позивач зобов'язався постачати електричну енергію відповідачу, а відповідач - оплачувати позивачу її вартість та здійснювати інші платежі згідно з умовами Договору та додатками до Договору, що є його невід'ємними частинами.

Відповідно до п. 6 додатку № 4 до Договору за підсумками розрахункового періоду позивач виписує відповідачу рахунок або платіжну вимогу-доручення для остаточного розрахунку.

Пунктом 7 додатку № 4 до Договору закріплене зобов'язання відповідача у термін, що не перевищує 5 операційних днів з дня отримання рахунка або платіжної вимоги-доручення, здійснити оплату рахунка або платіжної вимоги-доручення, що направляється йому позивачем.

Згідно з п. 1 додатку № 2 до Договору позивач не пізніше ніж; за 10 днів до початку розрахункового періоду письмовим повідомленням доводить відповідачу граничні величини споживання електричної енергії.

За підсумками розрахункового періоду позивач коригує граничну величину споживання електричної енергії до рівня здійсненої відповідачем у терміни, обумовлені Договором (п. 7 додатка № 4), оплати за спожиту в цьому періоді активну електричну енергію, (п. З додатка № 2 до Договору).

Відповідно до п. 4 додатка № 2 до Договору у разі, якщо розмір фактично спожитої за розрахунковий період електричної енергії перевищує розмір скоригованої граничної величини, позивач направляє відповідачу до кінця місяця, наступного за розрахунковим,,,Акт про перевищення граничної величини обсягу споживання електричної енергії».

Пунктом 6 додатку № 2 до Договору закріплене зобов'язання відповідача протягом 10 днів після дати складання акта повернути його позивачу підписаним та затвердженим печаткою, чи в той же термін надати письмово мотивовані заперечення. У разі неповернення акта у вказаний термін, він враховується прийнятим в редакції позивача.

Пунктом 4.2.2 Договору передбачена відповідальність відповідача: за перевищення за розрахунковий період граничних величин споживання електричної енергії відповідач сплачує позивачу за середньозваженим тарифом п’ятикратну вартість різниці фактично спожитої та договірної граничної величин. Оплата здійснюється в десятиденний термін після дати направлення відповідачу акта про перевищення граничних величин обсягу споживання „електричної енергії.

У Договорі сторони обумовили, що під час виконання умов цього Договору сторони зобов’язуються керуватись і чинним законодавством України.

Споживання електричної енергії понад граничні величини є правопорушенням в електроенергетиці, що відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону України “Про електроенергетику» (575/97-ВР) тягне за собою встановлену законодавством України цивільну, адміністративну і кримінальну відповідальність.

Закони, які б відповідно до ст. 92 Конституції України (254к/96-ВР) визначали дії щодо споживання електричної енергії понад граничну величину, скориговану відповідно до п. 11 Порядку постачання електричної енергії споживачам злочином або адміністративним правопорушенням і встановлювали б відповідну відповідальність за такі дії, відсутні.

Таким чином передбачена ч. 5 ст. 26 Закону України “Про електроенергетику» (575/97-ВР) санкція, про що зазначається і у ст. 27 цього Закону (575/97-ВР) , є господарсько-правовою відповідальністю за правопорушення у сфері господарювання і за своєю правовою природою є штрафною.

Згідно зі ст. 233 ГК України (436-15) , у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі, порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій.

При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але і інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо це порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Проте суди попередніх інстанцій приймаючи рішення у цій справі та задовольняючи позов у повному обсязі не повністю з’ясували обставини справи, зокрема, щодо терміну прострочки відповідачем платежу, не розглянули вищезазначені обставини, які беруться до уваги при застосуванні ст. 233 ГК України (436-15) .

Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судом першої та апеляційної інстанцій, справа підлягає передачі на новий розгляд.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 –111-12 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу ВАТ “Запоріжбудмаш” на постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 08.06.05р. у справі № 8/79 задовольнити.

2. Постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 08.06.05р. та рішення господарського суду Запорізької області у справі № 8/79 від 14.04.2005р. скасувати, справу передати на новий розгляд до господарського суду Запорізької області.