ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04.08.2005 Справа N 5/1748-23/176
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :
головуючий суддя Ходаківська І.П.
судді Савенко Г.В.
Полянський А.Г.
розглянувши
касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Львові
на постанову від 22.02.2005р. Львівського
апеляційного господарського суду
у справі № 5/1748-23/176 господарського суду Львівської
області
за позовом ВАТ “Кінескоп”
До ДПІ у м. Львові
Про Визнання недійсним податкового повідомлення-рішення
За участю представників сторін: не з’явилися
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Львівської області від 16.11.2004р.
по справі № 5/1748-23/176, що залишене без змін постановою від
22.02.2005р. Львівського апеляційного господарського суду
задоволено позовні вимоги ВАТ "Кінескоп", м. Львів, до ДПІ у м.
Львові: визнано недійсним податкове повідомлення-рішення ДПІ у
м. Львові № 0000292320/0/7938 від 19.04.2004р. про стягнення сум
штра фних (фінансових) санкцій та донарахування сум податку за
порушення податкового законодавства.
Відповідач звернувся до Вищого господарського суду україни з
касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову від
22.02.2005р. Львівського апеляційного господарського суду та
рішення господарського суду Львівської області від 16.11.2004р.
по справі № 5/1748-23/176, та прийняти нове рішення про відмову
в задоволенні позову.
Згідно розпорядження від 04.08.2005р. Заступника Голови Вищого
господарського суду України Осетинського А.Й., у зв’язку з
тимчасовою відсутністю судді Першикова Є.В. для перегляду в
касаційному порядку справ, призначених до розгляду на
04.08.2005р. колегією суддів у складі: головуючого –Першикова
Є.В. суддів –СавенкоГ.В., Ходаківської І.П. , утворено колегію
суддів в наступному складі: головуючий –ХодаківськаІ.П. , судді
–СавенкоГ.В., Полянський Г.А.
Розглянувши матеріали справи та касаційної скарги,
проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин
справи правильність застосування судом норм матеріального та
процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга
підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних обставин.
Як вбачається з матеріалів справи, 19.04.2004р. ДПІ у м. Львові
було прийняте податкове повідомлення-рішення за №
0000292320/0/7938, відповідно до якого позивачу у даній справі,
на підставі акту до кументальної перевірки за № 31/23-
2/20834701/5567 від 15.04.2004р., було визначено суму
податкового зобов'язання за платежем - земельний податок на суму
- 3748433 грн. 13 коп. , в т.ч. 2505916 грн. 30 коп. основний
платіж та 1242516 грн. 83 коп.
Зазначене податкове повідомлення-рішення було прийняте на
підставі акту до кументальної перевірки, якою було охоплено
період з 01.07.2000р. по 01.07.2003р.
В акті документальної перевірки, зокрема в п. 2.8 акту,
зазначено, що позивач у да ній справі, в порушення вимог Закону
України "Про плату за землю" ( 2535-12 ) (2535-12)
, не проводив обчислення
та сплату земельного податку щодо земельних ділянок, які
знаходяться в користуванні позивача за даними Управління
земельних ресурсів м. Львова.
Відповідно до ст. 111-7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, переглядаючи у
касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на
підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє
застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм
матеріального і процесуального права.
Відповідно до ст. 5 Закону України "Про плату за землю"
( 2535-12 ) (2535-12)
, об’єктом оподаткування є земельна ділянка, чи її
частка (пай), яка перебуває у власності або користуванні, в т.ч.
на правах оренди, в юридичних осіб.
Земельний податок нараховано податковою інспекцією згідно
інформації, отриманої від Управління земельних ресурсів Львівсь
кої області від 07.11.2003р., щодо земельних ділянок, які
знаходяться в користуванні позивача.
Відповідно до ст. 27 Земельного кодексу України від 13.03.1992р.
( 2196-12 ) (2196-12)
та ст. 141 Земельного кодексу України в новій
редакції від 25.10.2001р. ( 2768-14 ) (2768-14)
, підставою для припи нення
права користування земельною ділянкою є припинення діяльності
суб’єктів гос подарювання.
Задовольняючи позов, попередні судові інстанції виходили з того,
що згідно постанови арбітражного суду Львівської області від
10.11.1999р. у справі за № 2/264, Відкрите акціонерне товариство
“Кінескоп” (позивач у даній справі) був визнаний банкрутом, а
отже з цього моменту він фактично припинив свою підприємницьку
діяльність, що тягне за собою припинення права користування
земельними ділянками, а отже донарахування позивачу земельного
податку визнано судами неправомірним.
Колегія суддів касаційної інстанції зазначає, що відповідно до
ст. 22 Закону України “Про господарські товариства” ( 1576-12 ) (1576-12)
ліквідація товариства вважається завершеною, а товариство таким,
що припинило свою діяльність, з моменту внесення запису про це
до державного реєстру.
Проте, при винесенні судових рішень, попередні судові інстанції
вказані обставини не дослідили та вимоги ст. 22 зазначеного
Закону ( 1576-12 ) (1576-12)
не врахували.
Разом з цим, відповідно до пункту 7.8 ст. 7 Закону України "Про
порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами
та державними цільовими фондами" № 2181-ІІІ ( 2181-14 ) (2181-14)
з
моменту прийняття судом ух вали про порушення провадження у
справі про банкрутство платника податків, поря док сплати
податкового зобов'язання або погашення податкового боргу такого
плат ника податків, визначається відповідно до норм Закону
України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання
його банкрутом" ( 2343-12 ) (2343-12)
.
Проте, дійшовши вірного висновку, що до спірних правовідносин
застосовуються норми Закону України "Про відновлення пла
тоспроможності боржника або визнання його банкрутом"
( 2343-12 ) (2343-12)
, попередніми судовими інстанціями взагалі не дано
оцінки нормам цього закону, щодо того, чи може, виникати
податковий борг у підприємства після прийняття господарським
судом постанови про визнання підприємства банкрутом та відкриття
ліквідаційної процедури.
Беручи до уваги, що вказані вище питання не були предметом
судового розгляду при вирішенні господарського спору, правова
оцінка в судових рішеннях їм не надавалась, колегія суддів
зазначає, що спір був розглянутий судом не в повному обсязі, що
є порушенням принципу всебічного, повного і об’єктивного
розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності
та призвело до прийняття необґрунтованих рішення та постанови, у
зв’язку з чим рішення та постанова у справі підлягають
скасуванню, а справа –направленню на новий розгляд до місцевого
господарського суду.
Керуючись, ст.ст. 111-5, 111-9, 111-7, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
П О С Т А Н О В И В:
Відновити ДПІ у м. Львові строк для подання касаційної скарги.
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Львові
задовольнити частково.
Постанову від 22.02.2005р. Львівського апеляційного
господарського суду та рішення господарського суду Львівської
області від 16.11.2004р. по справі № 5/1748-23/176у скасувати.
Справу направити на новий розгляд до господарського суду
Львівської області.
Головуючий суддя Ходаківська І.П.
Судді Савенко Г.В
Полянський А.Г.