Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: головуючого, суддіКузьменка М.В., Васищака І.М., Чабана В. В., за участю представників сторін Ю. Сарасеки (дов. від 19.08.05) та О. Захарчука (7.06.05), розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу державного підприємства “Енергоринок” на постанову від 12.05.2003 року Київського апеляційного господарського суду у справі № 6/145 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Східенерго” до державного підприємства “Енергоринок”

про стягнення 59 117 900 грн. 76 коп.

В С Т А Н О В И В:

Рішенням від 17.03.2003 року господарського суду міста Києва (суддя Ковтун С.А.), залишеним без змін постановою від 12.05.2003 року Київського апеляційного господарського суду, позов задоволено з мотивів невиконання зобов’язання, що виникло з договору.

Державне підприємство “Енергоринок” просить постанову скасувати з підстав неправильного застосування господарським судом статей 161, 162, 214 Цивільного кодексу Української РСР (1540-06) та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

Товариство з обмеженою відповідальністю “Східенерго” проти доводів касаційної скарги заперечує і в її задоволенні просить відмовити.

Колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступного.

Господарськими судами встановлено, що сторони як учасники Оптового ринку електричної енергії (ДЧОРЕ) 1.04.2002 року уклали договір № 1034/01, відповідно до умов якого позивач зобов’язався продавати, а відповідач - купувати електричну енергію.

25.01.2003 року між сторонами складено акт звірки розрахунків за придбану відповідачем електроенергію, яким зафіксована заборгованість державного підприємства “Енергоринок” перед товариством з обмеженою відповідальністю “Східенерго” у розмірі 278 221 659, 39 грн., у тому числі заборгованість за січень 2003 року у розмірі 59 117 900,76 грн., що є предметом позову.

За результатами вирішення спору господарські суди дійшли висновків про те, що Закон України “Про електроенергетику” (575/97-ВР) не встановлює порядку перерахування грошових коштів з поточного рахунку із спеціальним режимом використання державного підприємства “Енергоринок”, відповідно до якого кошти з цього рахунку перераховуються за алгоритмом розподілу коштів, оскільки зазначений алгоритм має застосовуватися до розподілу коштів лише з поточних рахунків із спеціальним режимом використання постачальників електричної енергії, які здійснюють свою діяльність на закріпленій території, а тому посилання відповідача на виконання алгоритму розподілу коштів не відповідає положенням чинного законодавства у сфері виробництва, передачі, постачання і використання електричної енергії, загальним нормам Цивільного кодексу щодо відповідальності за невиконання зобов’язань.

Колегія суддів такі висновки судів вважає помилковими.

Засади організації та експлуатації енергосистем визначаються Законом України “Про електроенергетику” (575/97-ВР) , статтею 15 якого передбачено, що купівля всієї електричної енергії, виробленої на електростанціях, потужність чи обсяг відпуску яких більші за граничні показники, та весь її оптовий продаж здійснюється на оптовому ринку електричної енергії України, який створюється на підставі договору.

Основні питання функціонування комплексу підприємств, що здійснюють діяльність на енергоринку, врегульовані Договором від 15.11.1996 року між членами оптового ринку електричної енергії (далі - ДЧОРЕ).

Встановивши факт існування між сторонами зобов’язальних відносин щодо купівлі-продажу електроенергії та розрахунків за неї на підставі договору від 1.04.2002 року № 1034/01, господарські суди не проаналізували умови зазначеного договору та не дали їм належної юридичної оцінки.

Зокрема, судами не враховані положення цього договору, якими передбачено, що сторони визнають свої зобов’язання за ДЧОРЕ; платежі за отриману державним підприємством “Енергоринок” у товариства з обмеженою відповідальністю “Східенерго” електроенергію здійснюються кожного банківського дня з поточного рахунку із спеціальним режимом використання державним підприємством “Енергоринок” відповідно до алгоритму, який затверджується Національною комісією регулювання електроенергетики України, у строки та в порядку визначеному в чинній Інструкції про порядок використання коштів оптового ринку електричної енергії України, яка є додатком до ДЧОРЕ (пункт 4.З.).

Зазначене спричинило не застосували до спірних відносин положення статті 151 Закону України “Про електроенергетику” (575/97-ВР) , якою встановлено порядок проведення розрахунків на оптовому ринку електричної енергії.

Цей порядок передбачає, що для проведення розрахунків за куплену на оптовому ринку електричної енергії України та спожиту електричну енергію енергопостачальники, які здійснюють підприємницьку діяльність з постачання електричної енергії на закріпленій території, їх відокремлені підрозділи та оптовий постачальник електричної енергії, яким є державне підприємство “Енергоринок”, відкривають в установах уповноваженого банку поточні рахунки із спеціальним режимом використання. Такі рахунки призначені для накопичення коштів, отриманих за електричну енергію від споживачів, та розрахунків з учасниками оптового рину електричної енергії. Зокрема, перерахування коштів енергогенеруючим компаніям та іншим суб’єктам підприємницької діяльності, які проводять продаж електричної енергії на оптовому ринку, здійснюється уповноваженим банком з поточного рахунку із спеціальним режимом використання оптового постачальника електричної енергії відповідно до алгоритму (порядку розподілу коштів), встановленого Національною комісією регулювання електроенергетики України.

Тлумачення понять алгоритму та поточного рахунку із спеціальним режимом використання, яке наведено у статті 1 Закону України “Про електроенергетику” (575/97-ВР) дає підстави визнати, що алгоритм розподілу коштів, який встановлюється Національною комісією регулювання електроенергетики України, застосовується до всіх без винятку поточних рахунків із спеціальним режимом використання, в тому числі і до таких рахунків державного підприємства “Енергоринок”.

Отже умова про алгоритм розподілу коштів з поточного рахунку із спеціальним режимом використання оптового постачальника державного підприємства “Енергоринок” є не договірною умовою між членами оптового ринку електроенергії та додатками до нього, а нормою закону.

Неправильне застосування матеріального права в силу вимог статті 111-10 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) є підставою для скасування постановлених судових рішень та відмови в позові.

Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9 –111-11 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу державного підприємства “Енергоринок” задовольнити.

2. Рішення від 17.03.2003 року господарського суду м. Києва та постанову від 12.05.2003 року Київського апеляційного господарського суду у справі № 6/145 скасувати. В позові відмовити.

3. В поворот виконання рішення від 17.03.2003 року господарського суду м. Києва стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Східенерго” на користь Державного підприємства “Енергоринок” 1700 грн. в рахунок відшкодування витрат, понесених на оплату державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

Доручити господарському суду міста Києва видати наказ.