ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04.08.2005 Справа N 3/53
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Дерепи В.І.
суддів Грека Б.М.
Стратієнко Л.В.
з участю представників: не з’явився
позивача: Овсепян Т.М.
відповідача: не з’явився
прокуратури: Михайліченко С.І.
3-ї особи:
розглянувши у відкритому відкритого акціонерного товариства
судовому засіданні “Укрнафта”
касаційну скаргу
на рішення господарського суду м. Києва від
та постанову 24.02.2005 р.
Київського апеляційного
господарського суду від 26.05.2005 р.
у справі № 3/53
за позовом Полтавського міжрайонного
природоохоронного прокурора в
інтересах держави в особі Жуківської
сільської ради
До відкритого акціонерного товариства
“Укрнафта”
3-я особа, яка не заявляє державне управління екології та
самостійних вимог на природних ресурсів в Полтавській
предмет спору, на стороні області
позивача
про стягнення 6506,48 грн.
В С Т А Н О В И В:
У грудні 2004 р. Полтавський міжрайонний природоохоронний
прокурор звернувся в суд з позовом в інтересах держави в особі
Жуківської сільської ради про стягнення 6 506,48 грн. шкоди,
заподіяної внаслідок забруднення земель запасу Жуківської
сільської ради.
Рішенням господарського суду м. Києва від 24.02.2005 р. (суддя
Хілінська В.В.), залишеним без змін постановою Київського
апеляційного господарського суду від 26.05.2005 р. (головуючий
–Куц М.М., судді –Дзюбко П. О., Вербицька О.В.), позов
задоволено. Стягнуто з ВАТ “Укрнафта” на користь Жуківської
сільської ради 6 506 грн. відшкодування шкоди.
В касаційній скарзі відповідач, посилаючись на неправильне
застосування норм матеріального права та порушення норм
процесуального права, просить скасувати постановлені у справі
судові рішення та постановити нове рішення, яким у задоволенні
позову відмовити.
Заслухавши пояснення представників відповідача, 3-ї особи,
обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали
справи, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню
з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи і встановлено господарськими
судами, на землях запасу Жуківської сільської ради внаслідок
послабленого контролю з боку НГВУ “Полтаванафтогаз”, що є
структурним підрозділом відповідача, невідомими особами в
продуктопровід НГВУ “Полтаванафтогаз” була проведена врізка для
відбору нафти та виведена труба з краном на поверхню грунту. Під
час оранки кран був знесений і при перекачці нафти стався її
вилив на площі 2975 м2, чим було забруднено природне середовище
(земельна ділянка). Вказані обставини підтверджуються актом
перевірки виконання природоохоронного законодавства НГВУ
“Полтаванафтогаз” від 27.04.2004 р., складеним державною
районною екоінспекцією в Кобеляцькому районі Полтавської
області.
Відповідно до ст. 69 Закону України “Про охорону навколишнього
природного середовища” ( 1264-12 ) (1264-12)
шкода, заподіяна внаслідок
порушення законодавства про охорону навколишнього природного
середовища, підлягає компенсації в повному обсязі без
застосування норм зниження розміру стягнення та незалежно від
збору за забруднення навколишнього природного середовища та
погіршення якості природних ресурсів. Особи, що володіють
джерелами підвищеної екологічної небезпеки, зобов'язані
компенсувати заподіяну шкоду громадянам та юридичним особам,
якщо не доведуть, що шкода виникла внаслідок стихійних природних
явищ чи навмисних дій потерпілих.
Постановою Кабінету Міністрів України від 27.07.1995 р. № 554
“Про перелік видів діяльності та об’єктів, що становлять
підвищену екологічну небезпеку” ( 554-95-п ) (554-95-п)
діяльність,
пов’язана з добуванням і переробкою нафти і газу (включаючи всі
види продуктопроводів), відноситься до видів діяльності з
підвищеною екологічною небезпекою.
За таких обставин висновок суду про відповідальність позивача за
заподіяну шкоду на підставі ст. 1187 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
як
володільця джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності
вини, відповідає вимогам закону і доводи касаційної скарги в цій
частині не заслуговують на увагу, оскільки не грунтуються на
вимогах закону.
Відповідно до п. 3.7 Методики визначення розмірів шкоди,
зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через
порушення природоохоронного законодавства, затвердженої наказом
Міністерства охорони навколишнього середовища та ядерної безпеки
України від 27.10.1997 р. № 171 ( z0285-98 ) (z0285-98)
, відшкодування
шкоди державі за забруднення земель не звільняє порушника від
необхідності здійснення заходів для локалізації осередку
забруднення та ліквідації його наслідків, а тому укладення
25.06.2004 р. відповідачем з АТ “БКС” договору підряду №
09/283/04/р на проведення робіт з ліквідації нафтозабруднення з
подальшою утилізацією на об’єкті “аварійний розлив нафти на
земельній ділянці Жуківської сільської ради”, а тому висновок
суду про стягнення з відповідача шкоди заподіяної державі
внаслідок порушення природоохоронного законодавства є законним і
обгрунтованим. ЇЇ розмір визначений відповідно до вимог вказаної
Методики.
З висновками місцевого господарського суду правильно погодився і
суд апеляційної інстанції.
Доводи касаційної скарги висновків господарських судів не
спростовують і підстав для скасування постановлених у справі
судових рішень не вбачається.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9
–111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В И В:
касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства “Укрнафта”
залишити без задоволення, а рішення господарського суду м. Києва
від 24.02.2005 р. та постанову Київського апеляційного
господарського суду від 26.05.2005 р. у справі за № 3/53 –без
змін.
Головуючий В.І. Дерепа
Судді Б.М. Грек
Л.В. Стратієнко