ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04.08.2005 Справа N 2-3/3666-2005
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Дерепи В.І.
суддів Грека Б.М.
Стратієнко Л.В.
з участю представників: не з’явився
позивача: Воронов О.В.
відповідача:
розглянувши у відкритому відкритого акціонерного товариства
судовому засіданні “Крименерго”
касаційну скаргу
на рішення господарського суду Автономної
та постанову Республіки Крим від 22.02.2005 р.
Севастопольського апеляційного
господарського суду від 18.05.2005 р.
у справі № 2-3/3666-2005
за позовом Українського державного підприємства
поштового зв’язку “Укрпошта” в особі
Сімферопольського поштамту –центру
поштового зв’язку № 1 Кримської
дирекції
до відкритого акціонерного товариства
“Крименерго”
про визнання недійсними додаткових угод та стягнення 21 612,8
грн.
В С Т А Н О В И В:
У січні 2005 р. Українське державне підприємство поштового
зв’язку “Укрпошта” в особі Сімферопольського поштамту –центру
поштового зв’язку № 1 Кримської дирекції звернулось в суд з
позовом про визнання недійсними додаткової угоди від 11.04.2004
р., укладеної між ВАТ “Крименерго” і Сімферопольським поштамтом
–центром поштового зв’язку № 1, додаткової угоди від 29.04.2004
р. № 1/1202 до договору № 194 від 06.02.2003 р. між ВАТ
“Крименерго” і Сімферопольським поштамтом –центром поштового
зв’язку № 1 та стягнення з ВАТ “Крименерго” неправомірно
отриманих коштів в сумі 21 612,8 грн.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від
22.02.2005 р. (суддя Соколова І.О.), залишеним без змін
постановою Севастопольського апеляційного господарського суду
від 18.05.2005 р. (головуючий –Прокопанич Г.К., судді –Горошко
Н.П. , Плут В.М.), позов задоволено частково. Визнано недійсною
додаткову угоду № 1/1202 від 29.04.2004 р. № 194 від 06.02.03 р.
Стягнуто з ВАТ “Крименерго” на користь Українського державного
підприємства поштового зв’язку “Укрпошта” в особі
Сімферопольського поштамту –центру поштового зв’язку № 1
Кримської дирекції 21 612,8 грн. та судові витрати. В позовних
вимогах про визнання недійсною додаткової угоди від 11.04.03 р.
відмовлено.
В касаційній скарзі відповідач, посилаючись на неправильне
застосування норм матеріального права та порушення норм
процесуального права, просить скасувати постановлені у справі
судові рішення та постановити нове рішення, яким в задоволенні
позову відмовити.
Заслухавши пояснення представника відповідача, обговоривши
доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд
вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з
таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи і встановлено судом,
25.09.2002 р. між Сімферопольським поштамтом –центром поштового
зв’язку № 1 Кримської дирекції УДППЗ “Укрпошта” було укладено
договір № 194 на постачання електричної енергії.
Відповідно до п. 3.1 договору споживач (позивач) зобов’язувався
здійснювати оплату по діючим тарифам до 10 числа поточного
місяця використаної електроенергії за період з 6 числа
попереднього місяця до 6 числа поточного місяця.
У зв’язку з тим, що позивачем рахунок за електроенергію, спожиту
у лютому 2004 р. був оплачений 25.02.2004 р., тобто несвоєчасно,
відповідачем було виставлено позивачеві рахунок на 21 612,8 грн.
–чотирикратну вартість різниці фактично спожитої і договірної
величини електроенергії, яка відповідачем згідно п. 11 Порядку
постачання електричної енергії споживачам була скоригована до
рівня фактично сплаченої, тобто до нульового.
29.04.2004 р. між сторонами була укладена додаткова угода №
1/1202 до договору № 194 від 06.02.2003 р., якою було визначено
графік погашення позивачем цієї заборгованості
протягом.05.–грудня 2004 р. і згідно якого вона була погашена
позивачем.
Також між сторонами була укладена додаткова угода від 11.04.2003
р., якою передбачено порядок коригування відповідачем договірних
(граничних) величин споживання електроенергії та
відповідальність за їх перевищення.
Обидві угоди підписані начальником Сімферопольського поштамту
Бугасовим М.В. на підставі відповідних довіреностей на право
представляти УДППЗ “Укрпошта”.
Задовольняючи позов частково та визнаючи недійсною додаткову
угоду № 1/1202 від 29.04.2004 р., суд виходив з того, вона є
невід’ємною частиною договору № 194 від 06.02.2003 р., проте
такий договір ніколи між сторонами не укладався, оскільки
договір під таким номером був укладений між сторонами 25.09.2002
р. Така ж дата договору була зазначена і в акті про перевищення
граничної величини обсягу споживання електроенергії від
04.03.2004 р., яким визначена санкція за вказане перевищення, та
на підставі якого був виписаний рахунок № 194/45 на суму 21
637,67 грн.
Оскільки ж між сторонами договір № 194 від 06.02.2004 р. не
укладався, то всі вказані документи не можуть породжувати будь-
яких юридичних наслідків, в зв’язку з чим додаткова угода №
1/1202 від 29.04.2004 р. підлягає визнанню недійсною, сплачені
згідно цієї угоди кошти підлягають поверненню позивачу.
У визнанні додаткової угоди від 11.04.2003 р. суд відмовив у
зв’язку з тим, що позивач не довів, що вона, будучи підписана
керівником структурного підрозділу, не була в подальшому
схвалена УДППЗ “Укрпошта”.
З такими висновками місцевого господарського суду погодився і
суд апеляційної інстанції, зазначивши, що в порушення вимог ч. 5
ст. 203 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
додаткова угода № 1/1202 від
29.04.2004 р. не спрямована на реальне настання правових
наслідків, що обумовлені нею.
Проте, погодитись з такими висновками судів неможливо, виходячи
з такого.
Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від
28.04.1978 р. № 3 “Про судову практику в справах про визнання
угод недійсними” ( v0003700-78 ) (v0003700-78)
угода може бути визнана
недійсною лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом.
Тому в кожній справі про визнання угоди недійсною суд повинен
встановити наявність тих обставин, з якими закон пов’язує
визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків.
В порушення вказаних вимог суд першої інстанції не вказав
правової норми, якій не відповідає додаткова угода № 1/1202 від
29.04.2004 р., та яка є підставою для визнання цієї угоди
недійсною.
Суд апеляційної інстанції вказавши такою правовою підставою п. 5
ст. 203 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, не навів доказів, на підставі
яких він прийшов до висновку, що вказана додаткова угода не була
спрямована на реальне настання правових наслідків, враховуючи,
що вона реально була виконана сторонами та не вказав є вона
фіктивним чи удаваним правочином (ст. ст. 234, 235 ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
), оскільки саме такі правочини укладаються без наміру
створення правових наслідків, обумовлених ними.
За таких обставин постановлені у справі судові рішення не можна
визнати законними і обгрунтованими, а тому вони підлягають
скасуванню в частині задоволення позовних вимог, а справа в цій
частині –направленню на новий розгляд.
При новому розгляді справи суду слід врахувати наведене,
встановити правові підстави визнання недійсною додаткової угоди
№ 1/1202 від 29.04.2004 р., більш ретельно з’ясувати що було
підставою для сплати позивачем спірної суми, чи тягне визнання
недійсною додаткової угоди, яка визначала лише реструктуризацію
заборгованості, повернення коштів позивачу.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9
–111-12 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В И В:
касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства “Крименерго”
задовольнити частково.
Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від
22.02.2005 р. та постанову Севастопольського апеляційного
господарського суду від 18.05.2005 р. у справі за № 2-3/3666-
2005 в частині визнання недійсною угоди № 1/1202 від 29.04.2004
р. до договору № 194 від 06.02.2003 р. та стягнення з ВАТ
“Крименерго” на користь Українського державного підприємства
поштового зв’язку “Укрпошта” в особі Сімферопольського поштамту
–центру поштового зв’язку № 1 Кримської дирекції 21 612,8 грн.
та судових витрат скасувати і справу в цій частині направити на
новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі суду.
В решті рішення господарського суду Автономної Республіки Крим
від 22.02.2005 р. та постанову Севастопольського апеляційного
господарського суду від 18.05.2005 р. у справі за № 2-3/3666-
2005 залишити без змін.
Головуючий В.І. Дерепа
Судді Б.М. Грек
Л.В. Стратієнко