Вищий господарський суд України у складі:

суддя Селіваненко В.П. –головуючий,

судді Бенедисюк І.М. і Джунь В.В.

розглянув касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Кафе “Ратуша”, м. Львів (далі –ТОВ “Кафе “Ратуша”)

на рішення господарського суду Львівської області від 17.02.2005 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 14.06.2005

зі справи № 1/657-28/240

за позовом ТОВ “Кафе “Ратуша”

до Львівської міської ради

про відшкодування моральної шкоди в сумі 100 000 грн.

Судове засідання проведено за участю представників сторін:

позивача –Мамонова Д.В. (за довіреністю ТОВ “Кафе “Ратуша”),

відповідача –не з’явилися.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Львівської області від 17.02.2005 (суддя Морозюк А.Я.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 14.06.2005 (колегія суддів у складі: суддя Онишкевич В.В. - головуючий, судді Слука М.Г. і Скрутовський П. Д.), у задоволенні позову відмовлено. Зазначені рішення судових інстанцій мотивовано відсутністю причинного зв’язку між діями відповідача та моральною шкодою у позивача.

У касаційній скарзі від 12.07.2005 ТОВ “Кафе “Ратуша” просить Вищий господарський суд України скасувати рішення судових інстанцій по суті спору та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов. Скаргу з посиланням на приписи статей 23, 80 та 1167 Цивільного кодексу України (435-15) (далі –ЦК України (435-15) ) мотивовано тим, що судові інстанції зі справи дійшли помилкового висновку про відсутність причинного зв’язку між діями відповідача та моральною шкодою у відповідача.

Відповідно до вимог статті 111-4 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) сторони належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги. Представники Львівської міської ради в судове засідання не з’явилися.

Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги.

Попередніми судовими інстанціями зі справи встановлено, що:

- сторонами спору укладено договір оренди від 28.12.1996 № 6793, за яким управління комунального майна Львівської міської ради надало ТОВ “Кафе “Ратуша” у платне користування частину нежилого приміщення адміністративного будинку за адресою у місті Львові, площа Ринок, 1 для організації громадського харчування строком на п’ять років і який було в подальшому пролонговано до 28.12.2006;

- згідно з рішенням Львівської міської ради від 11.12.2002 було призупинено до 01.03.2003 роботу їдальні в орендованому приміщенні на час проведення протиаварійних робіт;

- постановою Львівського апеляційного господарського суду від 11.03.2004 зі справи № 1/309-26/149 зобов’язано Львівську міську раду усунути перешкоди в користуванні ТОВ “Кафе “Ратуша” орендованим приміщенням;

- ТОВ “Кафе “Ратуша” було призупинено дію дозволу від 26.11.2001 № 3975 на розміщення в орендованому приміщенні об’єкта торгівлі. Причиною спору зі справи стало питання про наявність підстав в орендаря нежилого приміщення вимагати відшкодування моральної шкоди внаслідок перешкоджання орендодавцем у користуванні предметом оренди.

Вимоги скаржника обгрунтовано посиланням на норми ЦК України (435-15) від 16.01.2003, що набрав чинності з 01.01.2004, і, зокрема, на статтю 1167 цього Кодексу. Проте ним не враховано, що згідно зі змістом пунктів 4 та 10 Прикінцевих та перехідних положень до ЦК України (435-15) його приписи на спірні відносини сторін у цій справі не поширюються. А отже, до спірних відносин сторін слід застосовувати положення Цивільного кодексу Української РСР (1540-06) 1963 року, що були чинними на час вчинення оскаржуваних дій відповідача.

Скаржник вимагає відшкодування моральної шкоди за порушення умов договору оренди нежилого приміщення, проте ця вимога не підлягає задоволенню з огляду на вимоги чинного на час вчинення оскаржуваних дій законодавства України. В абзацах другому - четвертому пункту 1 роз'яснення президії Вищого господарського суду України від 29.02.1996 № 02-5/95 “Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з відшкодуванням моральної шкоди” (v5_95800-96) визначено:

“Законом України від 6.05.1993 року "Про внесення змін і доповнень до положень законодавчих актів України, що стосуються захисту честі, гідності та ділової репутації громадян і організацій" (3188-12) встановлено обов'язок винної особи відшкодувати моральну шкоду.

Цим Законом главу 40 Цивільного кодексу України (435-15) , яка регулює зобов'язання, що виникають внаслідок заподіяння шкоди, доповнено статтею 4401.

Таким чином, дія цієї статті Цивільного кодексу України (435-15) не поширюється на зобов'язання, які виникають з угод (договорів). Що ж до останніх, то відповідальність особи, винної у невиконанні або неналежному виконанні зобов'язання, обмежується обов'язком відшкодувати завдані цим збитки та сплатою неустойки (статті 203 та 204 Цивільного кодексу України (435-15) ), якщо інше не передбачено законом”.

На час вчинення оскаржуваних відповідачем дій закони України не передбачали відшкодування моральної (немайнової) шкоди у зв’язку з порушенням умов договорів оренди.

На підставі викладеного, керуючись статтями 111-9 –111-11 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Рішення господарського суду Львівської області від 17.02.2005 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 14.06.2005 зі справи № 1/657-28/240 залишити без змін, а касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Кафе “Ратуша” - без задоволення.