ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04.08.2005 Справа N 1/40-38/04/118-40
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого, Дерепи В.І.,
судді
суддів Грека Б.М.,
Стратієнко Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
українсько-німецького підприємства з іноземними інвестиціями у
формі товариства з обмеженою відповідальністю “Волинь-Селект”
на постанову Львівського апеляційного господарського
суду від 12.04.2005 року
у справі № 1/40-38/04/118-40
за позовом державного сільськогосподарського підприємства
“Волинське обласне виробниче підприємство по
племінній справі в тваринництві”
до українсько-німецького підприємства з іноземними
інвестиціями у формі товариства з обмеженою
відповідальністю “Волинь-Селект”
Про розірвання договору та стягнення 41 777,72 грн.,
за участю представників сторін:
від позивача –не з’явився
відповідача –Лавренчук О.В.
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Волинської області від 10.11.2004
року (суддя С.Філатова) в позові відмовлено через неукладеність
договору від 29.10.1996 року № 56 та відсутність у зв’язку з цим
підстав для його розірвання.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від
12.04.2005 року (судді В.Кузь, М.Юркевич, М.Городечна) рішення
господарського суду Волинської області від 10.11.2004 року
скасоване, позов задоволено, розірвано договір від 29.10.1996
року № 56 та стягнуто 19 846,25 грн. вартості об’єкта оренди, 7
119,36 грн. заборгованості з орендної плати, 442,67 грн. індекса
інфляції та 329,24 грн. річних.
В касаційній скарзі українсько-німецьке підприємство з
іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою
відповідальністю “Волинь-Селект”, не погоджуючись з прийнятим по
справі судовим актом апеляційної інстанції, просить його
скасувати, посилаючись на неправильне застосування норм
матеріального і процесуального права, а рішення господарського
суду Волинської області від 10.11.2004 року залишити без змін.
Заслухавши представника відповідача, розглянувши матеріали
справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність
застосування господарським судом Волинської області та
Львівським апеляційним господарським судом норм матеріального і
процесуального права у вирішенні даного спору, і з урахуванням
меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів
вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких
підстав.
Згідно зі статтею 4 Закону України “Про власність” ( 697-12 ) (697-12)
власник на свій розсуд володіє, користується і розпоряджається
належним йому майном, має право вчиняти щодо свого майна будь-
які дії, що не суперечать закону, може використовувати майно для
здійснення господарської та іншої не забороненої законом
діяльності, зокрема передавати його безоплатно або за плату у
володіння і користування.
На підставі договору оренди від 29.10.1996 року № 56, укладеного
між державним сільськогосподарським підприємством “Волинське
обласне виробниче підприємство по племінній справі в
тваринництві” та українсько-німецьким підприємством з іноземними
інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю
“Волинь-Селект”, позивач передав відповідачу в оренду автомобіль
ВАЗ 21099 державний номер 0442 ВНВ, встановивши в пункті 2.1
договору, що за отриманий в оренду автомобіль орендар повинен
щомісяця до 10 числа наступного місяця сплачувати орендну плату
в розмірі 197,76 грн.
Проте, як встановлено апеляційною інстанцією, відповідач орендну
плату не сплачував, що в силу частини третьої статті 26 Закону
України “Про оренду державного та комунального майна”
( 2269-12 ) (2269-12)
є підставою для розірвання договору та на підставі
статей 526, 527 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
стягнення
7 119,36 грн. заборгованості по орендній платі, статті 625
Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
стягнення 329,24 грн.
річних та 442,67 грн. інфляційних.
Відповідно до пункту 1.2 договору від 29.10.1996 року та частини
другої статті 18 Закону України “Про оренду державного та
комунального майна” ( 2269-12 ) (2269-12)
орендар зобов’язаний
використовувати та зберігати орендоване майно відповідно до умов
договору, запобігати його пошкодженню та псуванню.
Натомість, під час перебування в оренді автомобіль ВАЗ 21099
державний номер 0442 ВНВ був пошкоджений внаслідок ДТП у 1997
році і його повернення є неможливим.
За правилами статті 27 Закону України “Про оренду державного та
комунального майна” ( 2269-12 ) (2269-12)
у разі розірвання договору
оренди, закінчення строку його дії та відмови від його
продовження або банкрутства орендаря він зобов’язаний повернути
орендодавцеві об’єкт оренди на умовах, зазначених у договорі
оренди. Якщо орендар допустив погіршення стану орендованого
майна або його загибель, він повинен відшкодувати орендодавцеві
збитки, якщо не доведе, що погіршення або загибель майна сталися
не з його вини.
За таких обставин, колегія суддів вважає правомірним висновок
апеляційної інстанції про стягнення з відповідача 19 846,25 грн.
вартості об’єкта оренди згідно висновком Волинського відділення
Львівського НДІ судових експертиз від 16.02.2005 року.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що під час
розгляду справи фактичні її обставини були встановлені
апеляційним господарським судом на підставі всебічного, повного
і об’єктивного дослідження поданих сторонами доказів, висновки
суду відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична
оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і
процесуального права.
Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-
11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
суд
П О С Т А Н О В И В:
Постанову Львівського апеляційного господарського суду від
12.04.2005 року у справі № 1/40-38/04/118-40 залишити без змін,
а касаційну скаргу українсько-німецького підприємства з
іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою
відповідальністю “Волинь-Селект” - без задоволення.
Головуючий, суддя В.І.Дерепа
Суддя Б.М.Грек
Суддя Л.В.Стратієнко