ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03.08.2005 Справа N А13/43-05
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :
головуючий суддя Мачульський Г.М.
судді Грейц К.В.
Полянський А.Г.
розглянувши Вовчанської міжрайонної державної податкової
касаційні скарги інспекції Харківської області та Державної
податкової адміністрації у Харківській області
на постанову від 14.06.2005р. Харківського апеляційного
господарського суду
у справі № А-13/43-05 господарського суду Харківської
області
за позовом Відкритого акціонерного товариства “Харківський
тракторний завод ім. С.Орджонікідзе”
до 1) Вовчанської міжрайонної державної податкової
інспекції Харківської області,
2) Державної податкової адміністраці у
Харківській області
Про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень
за участю представників сторін:
позивача: Основіна К.Л. - дов. від 15.11.2004р. № 63/82/335,
Оковита А.Є. –дов. від02.08.2005р. № 63/82/191,
відповідача-1: Старостенко С.А. –дов. від 31.05.2005р. №
888/10/10-016,
Логвінов О.Б. –дов. від 28.04.2005р. № 740/10/10-012,
відповідача-2: Горбатенко І.М.- дов. від 07.04.2005р. №
1412/10/10-504.
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Харківської області від
12.03.2005р. (суддя Водолажська Н.С.) задоволено позов
Відкритого акціонерного товариства “Харківський тракторний завод
ім. С.Орджонікідзе” до Вовчанської міжрайонної державної
податкової інспекції Харківської області (далі –відповідач-1),
Державної податкової адміністрації у Харківській області (далі
–відповідач-2) і визнано недійсними податкові повідомлення-
рішення відповідача-1 № 0003331530/0 від 25.10.2004р., №
0003331530/2 від 01.02.2005р. та № 0003331530/3 від
28.02.2005р., рішення від 26.11.2004р. та рішення відповідача-2
від 20.01.2005р. за результатами розгляду скарг; стягнуто з
відповідачів на користь позивача державне мито в сумі 85,00грн.
та судові витрати в сумі 118,00грн.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від
14.06.2005р. (судді: Філатов Ю.М., Івакіна В.О., Сіверін В.І.),
вказане рішення місцевого господарського суду залишено без змін.
Відповідачі звернулися до Вищого господарського суду України з
касаційними скаргами, в яких просять скасувати судові рішення у
справі № А-13/43-05 та прийняти нове рішення, яким відмовити в
задоволенні позовних вимог, мотивуючи скарги тим, що при
розгляді справи були порушенні норми матеріального права, а саме
ст. 55 Закону України “Про державний бюджет України на 2003 рік”
( 380-15 ) (380-15)
, ст.ст. 75, 80 Закону України “Про державний бюджет
України на 2004 рік” ( 1344-15 ) (1344-15)
.
У відзиві на касаційну скаргу позивач просить постанову залишити
без змін, а касаційну скаргу –без задоволення.
Розпорядженням заступника Голови Вищого господарського суду
Осетинського А.Й. від 03.08.2005р., для перегляду в касаційному
порядку справи № А-13/43-05, призначеної до розгляду на
03.08.2005 колегією суддів у складі: головуючого –Ходаківської
І.П. , суддів –Савенко Г.В., Полянського А.Г., утворено колегію
суддів у наступному складі: головуючий Мачульський Г.М., судді -
Грейц К.В., Полянський А.Г.
Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши повноту
встановлення обставин справи, колегія суддів Вищого
господарського суду України вважає, що касаційні скарги не
підлягають задоволенню з наступних підстав.
Попередніми судовими інстанціями встановлено, що працівниками
Вовчанської МДПІ Харківської області було проведено
документальну перевірку ВАТ “Харківський тракторний завод ім.
С.Орджонікідзе” з питання оподаткування плати за землю по базі
відпочинку “Парус” за період з 01.01.2003р. по 01.04.2004р., за
результатами якої складено АКТ від 14.10.2004р. № 61/15-029-ДСК.
На підставі даного акту відповідач прийняв податкове
повідомлення-рішення від 25.10.2004р. № 0003331530/0, яким
позивачу визначено суму податкового зобов’язання у розмірі
27061,70грн., у тому числі основний платіж 18039,71грн., та
штрафні санкції у розмірі –9021,99грн.
В акті перевірки, зокрема, зазначено, що земельна ділянка, на
якій розташована база відпочинку “Парус” знаходиться за межами
населеного пункту та території Старосалтівської селищної ради на
землях рекреаційного призначення і виділена на підставі
Державного акту на право постійного користування землею № 601
від 21.09.2001р. на площу 6,7432га. В період, що перевірявся,
позивач своєчасно звітував перед відповідачем-1 по платі за
землю, направляючи розрахунки податку на землю.
Однак, під час проведення перевірки працівники відповідача-1
дійшли до висновку, що позивач порушив вимоги ст. 9 та ст. 19
Закону України “Про плату за землю” ( 2535-12 ) (2535-12)
в частині
застосування заниженої ставки по платі за землю і безпідставно
застосував пільгу, яка передбачена п. 19 ч. 1 ст. 12 Закону
( 2535-12 ) (2535-12)
для підприємства концерну “Бронетехніка України”
згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України від
24.01.2002р. № 76 “Про затвердження переліку підприємств
концерну “Бронетехніка України” ( 76-2002-п ) (76-2002-п)
, які звільняються
від сплати земельного податку”, з урахуванням площ земельних
ділянок під виробничими потужностями, що і призвело до заниження
податку на землю за 2003р. на 30470,94грн. та за 1 квартал
2004р. на 7617,48грн. на загальну суму 38088,42грн.
Враховуючи те, що земля під базою відпочинку “Парус” надана
позивачу саме у постійне користування, оподаткування такої землі
проводиться відповідно до ст. 8 Закону України “Про плату за
землю” ( 2535-12 ) (2535-12)
за ставкою 5% від грошової оцінки одиниці
площі ріллі по області, так як правові підстави для застосування
ст. 9 зазначеного вище Закону відсутні. Усі документи щодо
постійного землекористування та належності ВАТ “Харківський
тракторний завод ім. С.Орджонікідзе” до концерну “Бронетехніка
України” були надані до справи що підтверджується матеріалами
справи № А-03/421-03, а тому відповідно до ст. 35 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, не підлягає доказуванню.
Законом України “Про визнання бронетанкової галузі однією з
пріоритетних у промисловості України та заходи щодо надання їй
державної підтримки” ( 2211-14 ) (2211-14)
внесено доповнення до ч. 1 ст.
12 Закону України “Про плату за землю” ( 2535-12 ) (2535-12)
пунктом 19
наступного змісту: “у період з 1.01.2001 р. по 1.01.2006 року
підприємства концерну “Бронетехніка України” згідно з переліком,
затвердженим Кабінетом Міністрів України”.
Постановою від 24.01.2002 р. № 76 ( 76-2002-п ) (76-2002-п)
Кабінет
Міністрів України затвердив перелік підприємств концерну
“Бронетехніка України”, які звільняються від сплати земельного
податку. До вказаного переліку включене ВАТ “Харківський
тракторний завод ім. С.Орджонікідзе”, включений також і розмір
земельної ділянки заводу, яка знята під виробництво та
випробування спеціальної техніки площею 447,6787га.
Однак, Кабінетом Міністрів України не визначено, що підприємства
звільняються від земельного податку в межах обсягу землі,
зазначеному в Переліку. Закон України “Про плату за землю”
( 2535-12 ) (2535-12)
та Закону України “Про визначення бронетанкової
галузі однією з приоритетних у промисловості України та заходи
щодо надання їй державної підтримки” ( 2211-14 ) (2211-14)
не обмежують
кількість та види землі, яка звільняється від сплати земельного
податку, а надає повноваження Кабінету Міністрів України лише
встановлювати перелік підприємств.
Постанова Кабінету Міністрів України ( 76-2002-п ) (76-2002-п)
є підзаконним
нормативним актом і не може встановлювати додаткові обмеження,
які погіршують права підприємства і які не передбачені
наведеними законами, оскільки підприємству надається пільга у
зв'язку з віднесення його до концерну “Бронетехніки України”, а
не звільняється в залежності від призначення земельних ділянок.
Статтею 12 Закону України “Про плату за землю” ( 2535-12 ) (2535-12)
передбачено звільнення від сплати земельного податку (пільги
щодо плати за землю).
Закон України “Про плату за землю” ( 2535-12 ) (2535-12)
є спеціальним
законом, який регулює питання плати за землю і який не
передбачає інших умов щодо користування пільгою крім включення
Кабінетом Міністрів України підприємства до переліку підприємств
“Бронетехніки України”.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач нарахував податок на
землю за 2003р. на 1 квартал 2004р. за ставкою 5% грошової
оцінки одиниці площі ріллі по області, керуючись ст. 8 Закону
України “Про плату за землю” ( 2535-12 ) (2535-12)
та застосував пільгу у
розмірі 50% керуючись Законами України “Про Державний бюджет
України на 2003рік” ( 380-15 ) (380-15)
та “Про Державний бюджет України
на 2004рік” ( 1344-15 ) (1344-15)
.
Проте, враховуючи вимоги Закону України “Про визначення
бронетанкової галузі однією з пріоритетних у промисловості
України та заходи щодо надання їй державної підтримки”
( 2211-14 ) (2211-14)
, підприємство позивача не повинно було нараховувати
собі податок, оскільки має стовідсоткову пільгу по сплаті
податку за землю.
Згідно ч. 1 ст. 92 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
виключно
законами України встановлюються система оподаткування, Державний
бюджет України і бюджетна система
Частиною 1 ст. 1 Закону України “Про систему оподаткування”
( 1251-12 ) (1251-12)
передбачено, що встановлення і скасування податків і
зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів та до державних
цільових фондів, а також пільг їх платникам здійснюються
Верховною Радою України, Верховною Радою Автономної Республіки
Крим і сільськими, селищними, міськими радами відповідно до
цього Закону ( 1251-12 ) (1251-12)
, інших законів України про
оподаткування.
Ставки, механізм справляння податків і зборів (обов'язкових
платежів), за винятком особливих видів мита та збору у вигляді
цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову
енергію, і пільги щодо оподаткування не можуть встановлюватися
або змінюватися іншими законами України, крім законів про
оподаткування (ч. 3 ст. 1 зазначеного Закону ( 1251-12 ) (1251-12)
).
Враховуючи те, що плата (податок) за землю належить до
загальнодержавних податків і зборів (обов'язкових платежів), то
суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про те, що
встановлення пільг з цього податку належить до виключної
компетенції Верховної Ради України і може бути змінений лише
спеціальним законом з питань оподаткування, та не може
визначатися законами про Державний бюджет на відповідний рік.
Зміни до статті 12 Закону України “Про плату за землю”
( 2535-12 ) (2535-12)
(пільги щодо плати за землю), якою передбачено
звільнення позивача від сплати земельного податку не вносилися.
З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що місцевий
господарський суд та суд апеляційної інстанції дійшли
правильного висновку щодо правомірного користування позивачем
пільгою по платі за землю.
На підставі зазначеного вище, 09.11.2004р. позивач надав
відповідачу-1 уточнені розрахунки земельного податку за 2003 та
2004 роки, де зменшив раніше задекларовані суми податкових
зобов’язань відповідно за 2003р. на суму 1607грн. та за 2004р.
на суму 1607грн.
Що ж стосується посилання відповідачів на незастосування судами
ст. 55 Закону України “Про Державний бюджет України на 2003рік”
( 380-15 ) (380-15)
та ст.ст. 75, 80 Закону України “Про Державний бюджет
України на 2004рік” ( 1344-15 ) (1344-15)
то колегія вважає їх
необґрунтованими, оскільки суд апеляційної інстанції вказав, що
позивач проводив нарахування податку у відповідності до вказаних
норм Законів про бюджет на 2003 та 2004рік, та обґрунтував
помилковість такого нарахування.
За результатами апеляційного оскарження податкове повідомлення-
рішення № 0003331530/0 від 25.10.2004р. залишено без змін, при
цьому позивачу надіслані рішення № 0003331530/2 від 01.02.2005р.
та № 0003331530/3 від 28.02.2005р.
Статтею 5 п. 5.2 Закону України “Про порядок погашення
зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
передбачено право на апеляційне
узгодження податкового зобов’язання та встановлює, що протягом
строку оскарження податкові вимоги з податку, що оскаржується,
не надсилаються, а податкове зобов’язання вважається
неузгодженим.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що суди першої та
апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, щодо
визнання недійсними податкових повідомлень-рішень № 0003331530/0
від 25.10.2004р., № 0003331530/2 від 01.02.2005р. та №
0003331530/3 від 28.02.2005р., оскільки Законом України “Про
порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами
та державними цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
не передбачені інші
підстави для прийняття нових повідомлень-рішень, ніж
донарахування зобов’язань, або часткове задоволення скарги.
Беручи до уваги те, що скарги платника податку під час
апеляційного узгодження були залишені без задоволення та не
проводилось донарахування, колегія суддів вважає, що у
відповідача-1 не було підстав для винесення нових податкових
повідомлень-рішень.
За таких обставин, касаційна інстанція вважає, що наведене
спростовує доводи касаційної скарги відповідача щодо порушення
та неправильного застосування апеляційним судом норм
матеріального права.
Враховуючи вищенаведене, постанова апеляційного господарського
суду є такою, що відповідає нормам матеріального та
процесуального права, підстав для її зміни чи скасування не
вбачається.
Відповідно до ст.ст. 85, 111-5 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
в судовому засіданні за згодою
сторін оголошена вступна та резолютивна частини постанови.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 108, 111-5, 111-7, п. 1
ч. 1 ст. 111-9, ст. 111-11 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України, –
П О С Т А Н О В И В :
Касаційні скарги Вовчанської міжрайонної державної податкової
інспекції Харківської області та Державної податкової
адміністрації у Харківській області залишити без задоволення.
Постанову від 14.06.2005р. Харківського апеляційного
господарського суду у справі № А-13/43-05 господарського суду
Харківської області - без змін.
Головуючий суддя Мачульський Г.М.
Судді Грейц К.В.
Полянський А.Г.