103/12-05 Про стягнення 8 619 грн., - Текст документа

Рішення господарського суду Київської області від 18.05.2005 року (суддя О.Писана), залишеним без змін постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 1.07.2005 року (судді А.Рибченко, О.Мамонтова, Г.Мостова) позов задоволено, стягнуто з відповідача 10 875,35 грн. заборгованості, 908,85 грн. річних та 2 057,31 грн. інфляційних у зв’язку з невиконанням зобов’язань по оплаті за поставлений товар.

В касаційній скарзі товариство з обмеженою відповідальністю “Енергетик”, не погоджуючись з прийнятими по справі судовими актами, просить їх скасувати, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, та задовольнити позов в частині стягнення 49,15 грн.

Заслухавши представників сторін, розглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарським судом Київської області та Київським міжобласним апеляційним господарським судом норм матеріального і процесуального права у вирішенні даного спору, і з урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено господарськими судами, 18.08.2000 року та 26.12.2001 року між дочірнім підприємством “Меблевик” та товариством з обмеженою відповідальністю “Енергетик” були укладені договори доручення за № № 169 та 19, відповідно до умов яких відповідач прийняв на себе зобов’язання реалізувати продукцію дочірнього підприємства “Меблевик” третім особам через мережу роздрібної торгівлі.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України (435-15) зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу (435-15) , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 527 Цивільного кодексу України (435-15) боржник зобов’язаний виконати свій обов’язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов’язання чи звичаїв ділового обороту.

За змістом статей 599 та 625 Цивільного кодексу України (435-15) боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання, яке припиняється виконанням, проведеним належним чином.

ДП “Меблевик” на виконання зобов’язань по договору № 169 поставив відповідачу товар на суму 8 554,68 грн. та по договору № 19 товар на суму 7 940,33 грн., що підтверджується накладними 9 950 від 18.10.2000 року на суму 5 474,56 грн., № 81 від 16.01.2001 року на суму 3 080,12 грн., № 987 від 25.04.2002 року на суму 3 416 грн., № 2461 від 19.12.2002 року на суму 2 337 грн., № 2452 від 18.11.2002 року на суму 2 187,33 грн.

Проте, як встановлено судами, відповідач свої зобов’язання виконав частково, сплативши 3 768 грн. по договору № 169 та 2 047,92 грн. по договору № 19, і на момент звернення до суду з позовом за отриманий товар по договору № 169 на суму 4 786,68 грн. та по договору № 19 на суму 5 892,41 грн. з ДП “Меблевик” не розрахувався.

В подальшому на підставі договору від 24.04.2000 року № 103, укладеного між відповідачем та Броварською меблевою фабрикою “Дружба”, правонаступником якої є позивач, останній поставив відповідачу товар на суму 8 114,38 грн. по накладним № 1278 від 26.04.2000 року та № 1500 від 25.05.2000 року, сума заборгованості по якому складає 5 548,38 грн.

Крім того, судами встановлено, що між сторонами існували позадоговірні поставки товару, за які відповідач розрахувався на суму 12 124,42 грн., частину товару на суму 8 820,19 грн. повернув позивачу, і на момент звернення до суду з позовом заборгованість склала 10 875,35 грн.

В силу вимог частини другої статті 625 Цивільного кодексу України (435-15) боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачена цією статтею сплата суми боргу за грошовим зобов’язанням з урахуванням встановленого індексу інфляції, а так само трьох процентів річних з простроченої суми, здійснюється незалежно від тієї обставини, чи був передбачений договором відповідний захід відповідальності.

Таким чином, господарські суди правомірно дійшли висновку про необхідність стягнення з відповідача 10 875,35 грн. заборгованості, 908,85 грн. річних та 2 057,31 грн. інфляційних у зв’язку з невиконанням зобов’язань по оплаті за поставлений товар.

При цьому не приймаються до уваги посилання скаржника щодо пропуску позивачем строку позовної давності при зверненні до господарського суду, оскільки стягуючи заборгованість по договорам № № 169, 19 суди виходили з того, що термін виконання зобов’язань по оплаті за поставлений товар визначений в цих договорах, а по договору № 103 та накладних № 2628 від 27.11.2001 року, № 2936 від 26.12.2004 року і № 13 від 03.01.2002 року термін виконання зобов’язань обчислюється з моменту пред’явлення вимоги від 15.12.2004 року, тобто 22.12.2004 року (стаття 530 Цивільного кодексу України (435-15) ).

Отже, посилання скаржника на неправильне застосування господарським судом Київської області та Київським міжобласним апеляційним господарським судом норм процесуального права при прийнятті судових актів є безпідставними.

Проте, з мотивувальної частини постанови підлягає виключенню речення наступного змісту: “Отже, під час розгляду справи в апеляційній інстанції питання щодо застосування строку позовної давності повторному розгляду не підлягає”, як таке, що не відповідає нормам матеріального права.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини були встановлені господарськими судами на підставі всебічного, повного і об’єктивного дослідження поданих сторонами доказів, висновки судів відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9 - 111-11 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Енергетик” задовольнити частково.

Постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 1.07.2005 року змінити, виключивши з мотивувальної частини речення наступного змісту: “Отже, під час розгляду справи в апеляційній інстанції питання щодо застосування строку позовної давності повторному розгляду не підлягає.”

В решті рішення господарського суду Київської області від 18.05.2005 року та постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 1.07.2005 року у справі № 103/12-05 залишити без змін.