ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03.08.2005 Справа N А04/285-04(А42/108-03(А27/396-02))
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого-судді Кривда Д.С.,
суддів Жаботиної Г.В., Волковицької Н.О.
у відкритому судовому засіданні за участю представників сторін:
від позивача: Дегтяр І.А.
від відповідача: Галецький І.М.
розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою
відповідальністю “Харківенергоремонт”
на постанову Харківського апеляційного господарського суду від
15.03.2005р.
у справі № А-04/285-04 Господарського суду Харківської області
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю
“Харківенергоремонт”
до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі м.
Харкова
за участю Прокурора Харківської області
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,
В С Т А Н О В И В:
Рішенням Господарського суду Харківської області від
13.12.2002р. у справі № А-27/396-02 (суддя О.О.Мамалуй), яке
постановою Харківського апеляційного господарського суду від
20.02.2003р. (судді Ю.М.Філатов, Л.М.Бабакова, Т.В.Кравець)
залишене без змін, позов задоволено; визнане недійсним податкове
повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у
Комінтернівському районі м. Харкова від 28.10.2002р. за №
0004712310/0.
Постановою Вищого господарського суду України від 12.06.2003р.
постанову Харківського апеляційного господарського суду від
20.02.2003р. та рішення Господарського суду Харківської області
від 13.12.2002р. скасовано, справу № А-27/396-02 направлено на
новий розгляд до Господарського суду Харківської області.
За новим розглядом справи, якій присвоєно № А-42/108-03,
рішенням Господарського суду Харківської області від
09.10.2003р. (суддя В.О.Яризько) позов задоволено частково:
визнано частково недійсним податкове повідомлення-рішення
Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі м.
Харкова від 28.10.2002р. за № 0004712310/0 в частині
донарахування податкових зобовязань за 2000р. у сумі 86487грн.
та застосування штрафних санкцій у розмірі 21094грн.; в решті
позову відмовлено.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від
10.12.2003р. (судді В.Бондаренко, В.В.Лакіза, М.В.Токар) рішення
Господарського суду Харківської області від 09.10.2003р. в
частині задоволення позову щодо визнання частково недійсним
податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції
у Комінтернівському районі м. Харкова від 28.10.2002р. за №
0004712310/0 в частині донарахування податкових зобовязань за
2000р. у сумі 86487грн. та застосування штрафних санкцій у
розмірі 21094грн. скасовано, в решті позов залишено без змін; в
задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись з постановленими у цій справі судовими рішеннями,
Товариство з обмеженою відповідальністю “Харківенергоремонт”
подало касаційну скаргу.
Постановою Вищого господарського суду України від 21.07.2004р.
касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю
“Харківенергоремонт” задоволено частково, скасовано рішення
Господарського суду Харківської області від 09.10.2003р. та
постанову Харківського апеляційного господарського суду від
10.12.2003р. у справі № А-42/108-03 та передано справу на новий
розгляд до Господарського суду Харківської області.
За новим розглядом справи, якій присвоєно № А-04/285-04,
рішенням Господарського суду Харківської області від
26.01.2005р. (суддя А.М.Григоров), залишеним без змін постановою
Харківського апеляційного господарського суду від 15.03.2005р.
(судді: Л.В.Слюсарева, В.О.Фоміна, Н.Д.Білоконь), у задоволені
позовних вимог Товариству з обмеженою відповідальністю
“Харківенергоремонт” відмовлено.
Не погодившись з прийнятими у даній справі судовими рішеннями,
Товариство з обмеженою відповідальністю “Харківенергоремонт”
подало касаційну скаргу, в якій просить дані судові рішення про
відмову у задоволені позовних вимог про визнати недійсним
податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції
у Комінтернівському районі м. Харкова від 28.10.2002р. №
0004712310/0 скасувати. Свою вимогу Товариство з обмеженою
відповідальністю “Харківенергоремонт” мотивує тим, що
апеляційним господарським судом неправильно застосовано норми
матеріального та процесуального права, а саме ст. 11 Указу
Президента України “Про деякі зміни в оподаткуванні” ( 857/98 ) (857/98)
та ст.ст. 35, 43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Розглянувши касаційну скаргу, заслухавши доводи та заперечення
представників сторін, які з’явились в господарське засідання
суду касаційної інстанції, перевіривши правильність застосування
місцевим господарським судом та апеляційним господарським судом
норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський
суд України дійшов висновку, що касаційна скарга Товариства з
обмеженою відповідальністю “Харківенергоремонт” не підлягає
задоволенню.
Господарським судом встановлено: На підставі перевірки позивача
з питань виконання вимог податкового законодавства за період з
28.09.1999 по 01.07.2002р., про що 21.10.2002р. складено акт,
відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від
28.10.2002р. № 0004712310/0, яким позивачу визначено податкове
зобов’язання з податку на додану вартість у сумі 222297грн., у
тому числі 171635грн. –основний платіж та 50662грн. штрафні
(фінансові) санкції. Підставою донарахування податкових
зобов’язань стало порушення позивачем, на погляд відповідача, п.
п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України “Про податок на додану
вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, якою встановлено спосіб визначення
податкових зобов’язань з податку на додану вартість.
Правила щодо дати виникнення податкових зобов'язань встановлені
п. 7.3 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
. Згідно п. п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України
“Про податок на додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
датою виникнення
податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг)
вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом
якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на
банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт,
послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів
(робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх
оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої
- дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що
обслуговує платника податку;
або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата
оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг)
платником податку.
Проте, з метою зниження податкового навантаження на
підприємства, зупинення справляння зборів, не пов'язаних з
реальними джерелами їх сплати, а також для компенсації
відповідних втрат бюджету шляхом скасування податкових пільг, не
пов'язаних із соціальним захистом населення постановлено Указ
Президента України “Про деякі зміни в оподаткуванні” ( 857/98 ) (857/98)
,
ст. 3 якого встановлено, що обкладення податком на додану
вартість здійснюється відповідно до законодавства з урахуванням
особливостей, визначених ст. 4 –19 цього Указу ( 857/98 ) (857/98)
.
Статтею 11 Указу Президента України “Про деякі зміни в
оподаткуванні” ( 857/98 ) (857/98)
визначено: “Установити, що особи,
зареєстровані платниками податку на додану вартість у зв'язку із
здійсненням ними операцій з торгівлі за готівку, за умови, що
обсяг оподатковуваних операцій протягом останнього календарного
року не перевищував 7200 неоподатковуваних мінімумів доходів
громадян, можуть обрати спосіб визначення дати виникнення
податкових зобов'язань з таких операцій як дати зарахування
коштів на банківський рахунок або в касу платника податку, а в
разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або
комерційних чеків - як дати виписки відповідного рахунка
(товарного чека), а також визначення дати виникнення права на
податковий кредит як дати списання коштів з банківського рахунка
або каси платника податку чи надання інших видів компенсацій за
придбані товари (роботи, послуги). Таким чином, як випливає з
приписів даної правової норми, особи, що здійснюють операції з
торгівлі за готівку можуть обрати спосіб визначення дати
виникнення податкових зобов'язань з таких операцій як дати
зарахування коштів на банківський рахунок або в касу платника
податку, а в разі розрахунків з використанням кредитних
дебетових карток або комерційних чеків - як дати виписки
відповідного рахунка (товарного чека), а також визначення дати
виникнення права на податковий кредит як дати списання коштів з
банківського рахунка або каси платника податку чи надання інших
видів компенсацій за придбані товари (роботи, послуги).
Як було встановлено господарським судом, позивачем було обрано
спосіб визначення дати виникнення податкових зобов’язань за
правилами ст. 11 Указу Президента України “Про деякі зміни в
оподаткуванні” ( 857/98 ) (857/98)
.
Господарським судом встановлено, що:
- свідоцтво № 29004576 НВ № 622972 про реєстрацію платника
податку на додану вартість видане позивачу 07.10.1999р., а
позивач звернувся до Державної податкової інспекції
Комінтернівського району м. Харкова07.10.1999р., на
підтвердження чого подав поштову квитанцію № 97 зі штемпелем за
07.10.1999р.
- листом від 11.10.1999р., на який також посилається позивач на
підтвердження обґрунтованості своїх позовних вимог і на
неотриманні якого також зазначає відповідач, ще раз
підтверджується, що позивач звернувся до відповідача про обрання
способу виникнення податкових зобов’язань, передбаченого ч. 1
ст. 11 Указу Президента України “Про деякі зміни в
оподаткуванні” ( 857/98 ) (857/98)
вже після отримання свідоцтва про
реєстрацію платника податку на додану вартість, оскільки в ньому
є пряме посилання на номер свідоцтва 29004676.
Враховуючи наведене, колегія суддів Вищого господарського суду
України погоджується з висновком господарського суду першої та
апеляційної інстанції про те, що в разі звернення платника
податку на додану вартість уже після його реєстрації в якості
такого, необхідно керуватися не ч. 3 ст. 11 Указу Президента
України “Про деякі зміни в оподаткуванні” ( 857/98 ) (857/98)
, а частиною
першою вищезазначеної статті, тобто позивач має довести, що ним
здійснювалась торгівля виключно за готівку, а обсяг
оподаткованих операцій протягом останнього календарного року не
перевищував 7200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Проте, зазначених доказів позивач господарському суду не надав.
Згідно ч. 1 ст. 111-10 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
підставами для
скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного
господарського суду або постанови апеляційного господарського
суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального
чи процесуального права. Оскільки місцевим господарським судом
та апеляційним господарським судом норми матеріального та
процесуального права порушено не було, то підстави для
скасування даних судових рішень відсутні.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 1 ст. 111-9, ст. 111-11
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, ВИЩИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В И В :
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю
“Харківенергоремонт” залишити без задоволення, постанову
Харківського апеляційного господарського суду від 15.03.2005р. у
справі № А-04/285-04 –без змін.
Головуючий - суддя Кривда Д.С.
судді Жаботина Г.В.
Волковицька Н.О.