ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03.08.2005 Справа N А03/238-04
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого –судді Кривди Д.С. –(доповідача у справі),
суддів : Жаботиної Г.В.,
Волковицької Н.О.,
розглянувши у СДПІ по роботі з великими платниками
відкритому судовому податків у м. Харкові
засіданні касаційну
скаргу
на постанову Харківського апеляційного господарського
суду від 21.02.2005
у справі № А-03/238-04 господарського суду
Харківської області
за позовом ЗАТ КБ “Приватбанк” в особі Харківської
філії КБ “Приватбанк”
до СДПІ по роботі з великими платниками
податків у м. Харкові
Про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,
за участю представників сторін від:
позивача Кравченко Н.Г. –за довіреністю від 28.04.2005р., Лобач
О.М. –за довіреністю від 26.11.2004р.
відповідача не з’явились
Згідно розпорядження Заступника Голови Вищого господарського
суду України Осетинського А.Й. від 02.08.2005р. здійснено заміну
складу суду на колегію суддів: головуючий суддя Кривда Д.С.,
судді Жаботина Г.В., Волковицька Н.О.
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Харківської області від
18.11.2004р. (суддя Подобайло З.Г.) в позові про визнання
недійсним податкового повідомлення-рішення відмовлено з
посиланням на те, що Законом України “Про оподаткування прибутку
підприємств” ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
передбачено віднесення до валових
витрат сум страхового резерву лише по нестандартним кредитам
(безнадійним).
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від
21.02.2005р. (колегія суддів у складі: Лащенко Л.Д.
–головуючого, Бабакової Л.М., Погребняк В.Я.) рішення
господарського суду Харківської області від 18.11.2004р.
скасовано; позов задоволено; визнано недійсним податкове
повідомлення-рішення відповідача № 0000040826/34-6/0 від
31.03.2003р.; стягнуто з відповідача на користь позивача
державне мито у сумі 85грн. та судові витрати у розмірі 118грн.
Постанова мотивована тим, що підставою нарахування платнику
податків податку на прибуток стало різне тлумачення платником
податків і контролюючим органом визначення розмірів страхових
резервів, витрати на які відносяться до складу валових витрат. А
саме, контролюючим органом здійснений розрахунок розмірів
страхових резервів без врахування стандартних кредитів, а
платником податків - позивачем по справі, здійснений розрахунок
розмірів страхових резервів з урахуванням стандартних кредитів.
Відповідно до пп. 4.4.1 ст. 4 Закону України "Про порядок
погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та
державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
у разі, коли норма
закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі
закону, або коли норми різних законів, чи різних нормативно-
правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування
прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів,
внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як
платника податків, так і контролюючого органу, рішення
приймається на користь платника податків.
В касаційній скарзі СДПІ по роботі з великими платниками
податків у м. Харкові просить постанову скасувати, а рішення
місцевого господарського суду залишити без змін, посилаючись на
неправильне застосування апеляційним господарським судом норм
матеріального та процесуального права, а саме: п. 22 ст. 92
Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
, пп. 5.2.4 п. 5.2 ст. 5, пп.
12.2.2 п. 12.2 ст. 12 Закону України “Про оподаткування прибутку
підприємств” ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
.
Позивач у відзиві на касаційну скаргу заперечує доводи останньої
і просить постанову апеляційної інстанції залишити без змін.
Колегія суддів, перевіривши наявні матеріали (фактичні
обставини) справи на предмет правильності застосування судами
норм матеріального і процесуального права, заслухавши пояснення
присутніх в судовому засіданні представників позивача, дійшла
висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з
наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідач провів
перевірку дотримання вимог податкового та валютного
законодавства філією ХГРУ ЗАТ КБ “ПриватБанк” за період з
01.10.2000р. по 30.12.2001р., за результатами якої складено акт
від 28.03.2003р. № 94/34-6.
На підставі даного акту СДПІ по роботі з великими платниками
податків у м. Харкові прийняла спірне податкове повідомлення-
рішення № 0000040826/34-6/0 від 31.03.2003р., яким позивачу
визначено податкове зобов’язання з податку на прибуток в розмірі
19552,16грн., в тому числі 14767,56грн. основного платежу та
4784,60грн. штрафних (фінансових) санкцій.
Донарахування податку на прибуток здійснено контролюючим органом
виходячи з того, що, на думку відповідача, позивач занизив
валові доходи у 4-му кв. 2000 році (у вигляді надлишкової суми
страхового резерву під стандартну заборгованість), а у 2001 році
виявлено заниження валового доходу на суму страхового резерву
під стандартну заборгованість та заниження валових витрат на
суму страхового резерву під стандартну заборгованість, що
призвело до заниження оподаткованого прибутку у ІІ-ІУ кварталах,
а саме: - у 4-му кв. 2000 року в розмірі 37,3 тис. грн., в 2001
році в розмірі 10,7 тис. грн., що в свою чергу потягло зайве
віднесення позивачем до складу валових витрат у 2-му кв. 2001
року 286,38грн., як витрат на організацію прийомів, презентацій,
та свят, і 586грн. - як суми коштів, добровільно перерахованих
на благодійні та неприбуткові організації, чим порушено пп.
12.2.2 п. 12.2 ст. 12, пп. 5.4.4 п. 5.4 ст. 5, п. 5.2.2. п. 5.2
ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств”
( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
.
У відповідності до приписів пп. 5.2.4 п. 5.2 ст. 5 Закону
України "Про оподаткування прибутку підприємств” ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
до складу валових витрат включаються суми коштів, внесені до
страхових резервів у порядку, передбаченому статтею 12 цього
Закону ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
.
Згідно пп. 12.2.1 п. 12.2 ст. 12 названого Закону ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
будь-який банк, а також будь-яка небанківська фінансова
установа, створена згідно з нормами відповідних законів, крім
страхових компаній (далі - фінансові установи), зобов'язані
створювати страховий резерв для відшкодування можливих втрат по
основному боргу (без процентів та комісій) за всіма видами
кредитів, а також гарантій, порук, придбаних цінних паперів,
інших активних банківських операцій, які відносяться до їх
господарської діяльності згідно з законодавством.
Відповідно до пп. 12.2.2 п. 12.2 ст. 12 цього Закону
( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
з урахуванням положень підпункту 12.2.3 цієї
статті створення страхового резерву здійснюється фінансовою
установою самостійно у розмірі, достатньому для повного покриття
ризиків неповернення основного боргу за кредитами, гарантіями,
поруками, придбаними цінними паперами, іншими видами
заборгованості, визнаними нестандартними за методикою, яка
встановлюється для банків Національним банком України.
Згідно пп. 12.2.3 п. 12.2 ст. 12 цього закону ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
розмір страхового резерву, що створюється за рахунок збільшення
валових витрат фінансової установи, не може перевищувати: для
комерційних банків - 20 відсотків від суми боргових вимог, а
саме сукупної заборгованості за кредитами, гарантіями та
поруками, фактично наданими (виставленими на користь) дебіторам
на останній робочий день звітного податкового періоду.
Аналіз вищенаведених правових норм дає підстави для висновку, що
базою, від якої розраховується розмір страхового резерву, що
відноситься до складу валових витрат платника податку, є сума
всіх боргових вимог, в тому числі за всіма видами кредитів,
фактично наданих (виставлених на користь) дебіторам на останній
робочий день звітного податкового періоду. При цьому розмір
страхового резерву повинен бути достатнім для повного покриття
ризиків неповернення основного боргу за нестандартними кредитами
(іншими видами заборгованості) та кредитами, визнаними
безнадійними.
Висновок місцевого господарського суду щодо можливості
віднесення позивачем до валових витрат лише сум страхового
резерву по нестандартним кредитам зроблено без належної правової
оцінки наведених норм законодавства.
Апеляційний господарський суд, скасовуючи рішення суду першої
інстанції та задовольняючи позов, послався на лист ДПА України
від 04.04.2002р. № 2107/6/15-2216 ( v2107225-02 ) (v2107225-02)
, при цьому не
врахувавши ту обставину, що лист не є нормативно-правовим актом
–офіційним письмовим документом, який встановлює, змінює чи
скасовує норми права. Інших обставин та підстав, з урахуванням
яких апеляційний суд дійшов висновку про неправомірність
спірного податкового повідомлення-рішення, в постанові не
наведено.
Також колегія відзначає, що при розгляді справи ні місцевим, ні
апеляційним господарськими судами не було досліджено
правомірність віднесення позивачем до складу валових витрат у 2-
му кв. 2001 року 286,38грн. витрат на організацію прийомів,
презентацій, та свят і 586грн. коштів, добровільно перерахованих
на благодійні та неприбуткові організації, що свідчить про
порушення принципу всебічності, повноти і об’єктивності при
оцінці доказів в судовому процесі, закріпленого статтею 43 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Зазначене неповне встановлення обставин справи є суттєвим
порушенням ст. 43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
та виключає можливість
висновку касаційної інстанції щодо правильності застосування
судом норм матеріального права при вирішенні спору. У зв’язку з
цим постановлені у справі судові рішення підлягають скасуванню з
передачею справи на новий розгляд. Під час нового розгляду
справи суду першої інстанції слід взяти до уваги наведене в цій
постанові, вжити всі передбачені законом засоби для всебічного,
повного і об’єктивного встановлення обставин справи, прав і
обов’язків сторін і в залежності від встановленого та у
відповідності з чинним законодавством вирішити спір.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-8, п. 3 ч. 1 ст. 111-9, ст.
111-10, 111-11, 111-12 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий
господарський суд України,-
П О С Т А Н О В И В :
Касаційну скаргу СДПІ по роботі з великими платниками податків у
м. Харкові задовольнити частково.
Постанову Харківського апеляційного господарського суду від
21.02.2005р. та рішення господарського суду Харківської області
від 18.11.2004р. у справі № А-03/238-04 скасувати, а справу
направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Головуючий - суддя Д.Кривда
Судді Г.Жаботина
Н.Волковицька