ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03.08.2005 Справа N 380/19-04
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Божок В.С. –головуючого,
Костенко Т.Ф.,
Коробенко Г.П.
розглянувши ДПІ у Вишгородському районі
матеріали заступника Генерального прокурора України
касаційної скарги
та касаційного
подання
на постанову Київського міжобласного апеляційного
господарського суду від 22.03.2005
у справі господарського суду Київської області
за позовом ДП “БІТ”
до ДПІ у Вишгородському районі
ВДК у Вишгородському районі
Про стягнення 2 000 000,00 грн.
в судовому засіданні взяли участь представники:
від позивача: Омельчук О.О.- дов. № 636 від 12.07.2005
від відповідачів: Петрук Я.Ю.- дов. № 8020/08/10 від 13.06.2005
Черненко Ю.В.- дов. № 9665 від 19.07.2005
Тасаєв К.Х.- дов. № 9665 від 19.07.2005
Павлов С.О.- дов. № 03-03/10 від 10.01.2005
від прокуратури: Громадський С.О. –посв. № 76 від 10.02.2005
В С Т А Н О В И В:
Рішенням від 27.12.2004 господарського суду Київської області
відмовлено в задоволенні позовних вимог ДП “БІТ” щодо
відшкодування бюджетної заборгованості з податку на додану
вартість в сумі 2 000 000,00 грн.
Постановою від 22.03.2005 Київського міжобласного апеляційного
господарського суду рішення від 27.12.2004 господарського суду
Київської області скасовано.
Прийнято нове рішення, яким в частині позовних вимог про
визнання недійсним акту від 18.08.2004 за № 151/23-4/307700132
провадження у справі припинено. Позов до ДПІ у Вишгородському
районі Київської області про визнання недійсним повідомлення-
рішення від 19.08.2004 за № 0000132305/0 задоволено.
Визнано недійсним повідомлення-рішення від 19.08.2004 за №
0000132305/0 про завищення ДП “Біт” суми бюджетного
відшкодування з ПДВ в сумі 2 000 000,00 грн. за вересень 2003. В
позові до ВДК у Вишгородському районі Київської області про
визнання недійсним повідомлення-рішення від 19.08.2004 за №
0000132305/0 відмовлено. Стягнено з ВДК у Вишгородському районі
на користь ДП “Біт” 2 000 000,00 грн. бюджетного відшкодування з
ПДВ за вересень 2003 року.
Постанова Київського міжобласного апеляційного господарського
суду мотивована тим, що у податкового органу були відсутні
правові підстави не враховувати ДП “Біт” складену 30.09.2003
продавцем ТОВ “Бавіт” покупцю ПП “Біт” податкову накладну № 112
як підставу віднесення до складу податкового кредиту у вересні
2003 року суму 2 000 000,00 грн.
Не погоджуючись з постановою Київського міжобласного
апеляційного господарського суду ДПІ у Вишгородському районі
Київської області звернулася до Вищого господарського суду
України з касаційною скаргою, а заступник Генерального прокурора
України з касаційним поданням і просять її скасувати посилаючись
на те, що судом порушено норми матеріального права, зокрема, п.
п. 3.1.1 п. 3 ст. 3, п. п. 7.1, 7.2, 7.5, п. п. 7.2.3 п. 7.2 ст.
7, п. п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7, ст. 8 Закону України “Про податок
на додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, зокрема, під час проведення
перевірки ДП “Біт” ним не надано жодних документів, що
стосуються діяльності підприємства і могли б підтверджувати
включення до податкового кредиту витрат зі сплати податку, як
того вимагає закон.
Генеральна прокуратура України посилається на те, що ДП “Біт”
належним чином не підтвердило наявність права на включення до
податкового кредиту витрат зі сплати податку. Дану обставину
апеляційним судом не з’ясовано і в порушення норм процесуального
права, зокрема ст.ст. 32-34, 43, Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, не наведено доводів, за якими він
відхилив докази відповідача.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в
касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних
обставин справи застосування норм матеріального і процесуального
права при винесенні оспорюваного судового акта, знаходить
необхідним касаційну скаргу та касаційне подання задовольнити.
Предметом даного спору є податкове повідомлення-рішення ДПІ у
Вишгородському районі № 0000132305/0 від 19.08.2004 про
завищення суми бюджетного відшкодування з ПДВ у сумі 2 000 000
грн. за вересень 2003 року, шляхом віднесення до складу
податкового кредиту ДП “Біт” суму ПДВ у розмірі 2 000 000 грн.,
яка непідтверджена податковими накладними.
Підпунктом 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України “Про податок на
додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
встановлено, що суми податку, які
підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету,
визначаються як різниця між загальною сумою податкових
зобов’язань, що виникли у зв’язку з будь-яким продажем товарів
протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного
періоду. Відповідно до підпункту 7.7.3 пункту 7.7 ст. 7
вказаного Закону ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
у разі коли за результатами
звітного періоду сума податку на додану вартість, визначена
згідно з підпунктом 7.7.1 цієї статті, має від’ємне значення,
така сума підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного
бюджету України протягом місяця, наступного після подачі
декларації. Підставою для отримання відшкодування є дані тільки
податкової декларації за звітній період.
Згідно з пунктом 3.4 Порядку заповнення та подання податкової
декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом
ДПА України від 30.05.1997 за № 166 ( z0250-97 ) (z0250-97)
(у редакції
наказу ДПА України від 18.04.2001 за № 170), платник податку
самостійно обчислює суму податкового зобов’язання, яку зазначає
у декларації. Дані, наведені у декларації, мають відповідати
даним бухгалтерського обліку платника та даним книг податкового
обліку.
Відповідно до статті 11 Закону України “Про державну податкову
службу в Україні” ( 509-12 ) (509-12)
органи державної податкової служби
здійснюють, зокрема, перевірку бухгалтерських книг, звітів,
кошторисів, декларацій.
Згідно з наказом ДПА України від 25.03.1998 за № 139 “Про
посилення контролю за проведенням установленого порядку
відшкодування податку на додану вартість” ( v0139225-98 ) (v0139225-98)
відшкодування податку на додану вартість у сумі більше 10000
гривень проводиться після документальної перевірки платника та
зустрічних перевірок його основних постачальників.
Для підтвердження заявлених до відшкодування сум ПДВ, згідно з
п. 1.8 ст. 1 Закону України від 03.04.1997 за № 168/97-ВР “Про
податок на додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
(із змінами і
доповненнями) відшкодування податку на додану вартість
здійснюється лише після проведення документальних та зустрічних
перевірок з підтвердження податкового відшкодування у
відповідності до вимог наказу ДПА України № 376 від 22.10.1998,
та наказу ДПА України від 24.04.2003 за № 196/ДСК “Щодо
здійснення ефективного контролю за правомірністю відшкодування з
бюджету сум податку на додану вартість –юридичним особам”.
Відповідно до вимог п. п. 6.1 п. 6 цього наказу подана
декларація підлягає обов’язковій документальній перевірці.
Господарським судом встановлено, що ДПІ у Вишгородському районі
проведено позапланову документальну перевірку з питань
правильності визначення суми податку на додану вартість, яка
заявлена до відшкодування з бюджету ДП “Біт” у вересні 2003 року
(акт № 151/23-4/307701132 від 18.08.2004). За результатами
перевірки встановлено порушення п. п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону
України “Про податок на додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
від
03.04.1997 за № 168/97-ВР, зі змінами та доповненнями, в
результаті чого ДП “Біт” було завищено від’ємне значення чистої
суми зобов’язань з податку на додану вартість за вересень 2003
року на 2 000 000 грн.
В акті перевірки відображено, що ДПІ у Вишгородському районі на
підставі п. 2 ст. 11 Закону України “Про державну податкову
службу в Україні” ( 509-12 ) (509-12)
від 04.12.1990 за № 509-XІІ із
змінами та доповненнями та п. п. 3 “д”, п. 3 Указу Президента
України “Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької
діяльності” ( 817/98 ) (817/98)
від 23.07.1998 за № 817/98 на юридичну
адресу надіслала лист № 9390/7/23-4/804 від 12.08.2004 про
надання інформації, щодо виникнення від’ємного значення з ПДВ за
декларацією за вересень 2003 року в сумі 2 000 000 грн. з
наданням підтверджуючих документів. Лист повернувся з відміткою,
що ДП “Біт” за даною адресою не знаходиться.
Господарським судом встановлено, що директор ДП “Біт” Журавель
С.М. запрошувався для підписання акту позапланової перевірки
листом від 16.08 2004 за № 90460/7/23-4/814, який було надіслано
на адресу позивача, проте вказаний лист повернувся з відміткою
про відсутність позивача за його юридичною адресою.
Податкове повідомлення-рішення № 0000132305/0 про завищення суми
бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 2 000
000 грн. за податковою декларацією № 17863 від 20.10.2003 також
було повернено без вручення адресатові з відміткою про
відсутність позивача за юридичною адресою.
Відповідно до п. п. 6.2.4 п. 6.2 ст. 6 Закону України № 2181-ІІІ
від 21.12.2000 “Про порядок погашення зобов’язань платників
податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”
( 2181-14 ) (2181-14)
із змінами та доповненнями, податкове повідомлення-
рішення № 0000132305/0 від 19.08.2004 було розміщено 20.08.2004
на дошці податкових оголошень (повідомлень). Відповідно до
довідки від 28.09.2004 за № 11319 по ДП “Біт” станом на
28.09.2004 за результатами попередніх періодів рахується
непогашена сума бюджетного (експортного) відшкодування з податку
на додану вартість у розмірі 65 грн.
Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України
“Про податок на додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
не дозволяється
включення до податкового кредиту будь-яких витрат зі сплати
податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними
деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) –актом прийняття
робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує
перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).
У разі коли на момент перевірки платника податку органом
державної податкової служби суми податку, попередньо включені до
складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими
зазначеними у цьому підпункті документами, платник податку несе
відповідальність у вигляді встановлених законодавством
фінансових санкцій, нарахованих на цю суму податкового кредиту.
Включення до податкової декларації суми податку на додану
вартість, яка підлягає відшкодуванню з бюджету, без належного
підтвердження є завищенням такого відшкодування і відповідно
заниженням податкового зобов’язання платника податку.
Позивачем належним чином (подання до ДПІ оригіналів податкових
накладних) не підтверджено наявність права включення до
податкового кредиту витрат зі сплати податку.
Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його
вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом
компетенції органу, який видав цей акт. Позивачем не наведено
жодного порушення або невідповідності оспорюваного рішення
нормам чинного законодавства. Посилання відповідача на те, що
відповідачем 1 не вжито всіх заходів щодо розшуку позивача
спростовуються матеріалами справи. Крім цього, лист позивача до
ДПІ про зміну його місцезнаходження господарським судом не взято
до уваги, оскільки він надісланий позивачем після проведення
перевірки, тобто 08.09.2004. До того ж чинним законодавством
встановлено інший порядок повідомлення органів ДПІ про зміну
місцезнаходження (шляхом внесення відповідних змін до
реєстраційних документів).
Оскільки за результатами розгляду справи факту невідповідності
оспорюваного рішення нормам чинного законодавства не
встановлено, то господарський суд правомірно дійшов висновку про
відсутність підстав для задоволення позову в частині визнання
недійсним податкового повідомлення-рішення від 19.08.2004 за №
0000132305/0 про завищення сум бюджетного відшкодування з ПДВ у
розмірі 2 000 000 грн. за вересень місяць 2003 року.
Стосовно визнання акту документальної перевірки недійсним, то у
розумінні статті 12 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
актом є офіційний письмовий документ, який
породжує правові наслідки, зокрема певні обов’язки і заборони.
Акт документальної перевірки не має обов’язкового характеру і не
підлягає розгляду у господарському суді.
Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що господарським
судом дана правильна юридична оцінка обставинам справи, тому
рішення суду відповідає чинному законодавству України та
обставинам справи, а постанова Київського Міжобласного
апеляційного господарського суду підлягає скасуванню.
На підставі викладеного, керуючись ст. 111-5, п. 1 ст. 111-9,
111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу та касаційне подання задовольнити.
Постанову від 22.03.2005 Київського міжобласного апеляційного
господарського суду зі справи № 380/19-04 скасувати.
Рішення від 27.12.2004 господарського суду Київської області з
даної справи залишити без змін.
Головуючий В.С. Божок
Судді: Т.Ф. Костенко
Г.П. Коробенко