ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03.08.2005 Справа N 42/500-04
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :
головуючий суддя Мачульський Г.М.
судді Грейц К.В.
Полянський А.Г.
розглянувши
касаційну скаргу Державної податкової інспекції у
Червонозаводському районі м. Харкова
на постанову від 02.06.2005 р. Харківського
апеляційного господарського суду
у справі № 42/500-04 господарського суду Харківської
області
за позовом Командитного товариства Автобаза
“Південтрасбуд”
До Державної податкової інспекції у
Червонозаводському районі м. Харкова
про зобов’язання списати безнадійний податковий борг
За участю представників сторін:
позивача – Жемчугов М.М. паспорт № МН 482567
відповідача –Мишковець О.В. дов. від 12.10.2004 р. № 2808/9/10-
025
В С Т А Н О В И В:
Командитне товариство Автобаза “Південтрасбуд” звернулось з
позовом до Державної податкової інспекції у Червонозаводському
районі м. Харкова про зобов’язання списати безнадійний
податковий борг з податку на землю за 2000-2001 р. р. в розмірі
33 992,49 грн.
Рішенням господарського суду Харківської області від 08.02.2005
р. (суддя Яризько В.О.) в позові відмовлено.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від
02.06.2005 р. (судді: Філатов Ю.М., Івакіна В.О., Сіверін В.І.),
рішення господарського суду Харківської області від 08.02.2005
р. по справі № 42/500-04 скасовано; позов Командитного
товариства Автобаза “Південтрансбуд”, м. Харків задоволено:
зобов’язано ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова списати з
Командитного товариства Автобаза “Південтрансбуд”, м. Харків 33
992,49 грн.
Державна податкова інспекція у Червонозаводському районі м.
Харкова (далі ДПІ Червонозаводському районі м. Харкова) подала
касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову від
02.06.2005 р. Харківського апеляційного господарського суду, а
рішення господарського суду Харківської області від 08.02.2005
року у справі № 42/500-04 залишити в силі.
Розглянувши матеріали справи та касаційної скарги,
проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин
справи правильність застосування судом норм матеріального та
процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга
підлягає задоволенню, виходячи з наступних обставин.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем самостійно у
поданих ним розрахунках земельного податку за 2000-2001 роки
визначались суми податку, які він повинен був сплатити, але
своєчасно не виконував свої зобов’язання.
Так, згідно розрахунку № 69 від 23.01.2001 р. заборгованість
відповідача становила 9 468,42 грн. (граничний строк сплати якої
визначено щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за
останнім календарним днем звітного (податкового) місяця
щомісячно), яка була сплачена з порушенням граничних строків
сплати. За несвоєчасну сплату узгодженого податкового
зобов’язання податковим органом були нараховані штрафні санкції
в сумі 4 734,23 грн.
У відповідності з п. п. 18.1.2 п. 18.1 ст. 18 Закону України
“Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед
бюджетами та державними цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
(далі
Закон № 2181 ( 2181-14 ) (2181-14)
) рішенням від 17.08.2001р. № 26
товариству було розстрочено податковий борг, в тому числі по
податку на землю в сумі 13 193,11 грн. строком з 01.01.2002 р.
по 31.12.2004 р. Розстрочені суми податкового боргу повинні
сплачуватися згідно графіка щомісячно до 15 числа кожного
місяця, починаючи з.01.2002 р.
В зв’язку з відсутністю сплати розстрочених сум після укладання
договору про розстрочення та накопиченням нового податкового
боргу по податку з власників транспортних засобів, рішенням від
11.10.2002 р. № 20 достроково скасовано рішення про
розстрочення. Від дня, наступного за днем розірвання договору,
на розстрочену суму, яка залишилась у розмірі 13 193,11 грн. в
загальному порядку були нараховані штрафні санкції у сумі 6
596,73 грн.
У підприємства за період 2000 - 2001 роки існував податковий
борг в сумі 22 661,53 грн. по податку на землю, цей борг
самостійно визначався підприємством у поданих ним розрахунках.
Позивачем вказаний податковий борг був сплачений лише в 2004 р.,
у зв’язку з чим органом податкової служби на підставі п. п.
17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України “Про порядок погашення
зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
до підприємства були застосовані
штрафні (фінансові санкції) в розмірі 11 330,96 грн.
Згідно п. п. 18.2.1 п. 18.2 ст. 18 Закону України “Про порядок
погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та
державними цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
підлягає списанню
безнадійний податковий борг, у тому числі пеня, нарахована на
такий податковий борг, а також штрафні санкції.
Згідно п. п. 15.1.1 п. 15.1 ст. 15 Закону України “Про порядок
погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та
державними цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
за винятком випадків,
визначених підпунктом 15.1.2 цього пункту, податковий орган має
право самостійно визначити суму податкових зобов’язань платника
податків у випадках, визначених цим Законом ( 2181-14 ) (2181-14)
, не
пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем
граничного строку подання податкової
декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана
пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом
зазначеного строку податковий орган не визначає суму податкових
зобов’язань, платник податків вважається вільним від такого
податкового зобов’язання, а спір стосовно такої декларації не
підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.
Постанова апеляційної інстанції мотивована тим, що ст. 15
вищеназваного закону має загальне визначення строку давності
стосовно податкових зобов’язань і повинна застосовуватися, і у
тому разі, коли податкове зобов’язання самостійно визначене
платником податків у податковій декларації, розрахунку, і, у
тому разі, коли податкове зобов’язання нараховане податковим
органом.
Як вірно зазначено місцевим господарським судом, строк,
визначений ст. 15 Закону України “Про порядок погашення
зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
застосовується лише в тому
випадку, коли податкове зобов’язання платнику визначається саме
податковим органом, а в разі самостійного визначення податкового
зобов’язання ця норма не застосовується. Зі змісту цієї статті
вбачається, що вона регулює граничний строк, протягом якого
податкові органи мають право на самостійне визначення суми
податкового зобов’язання.
Тому висновки апеляційної інстанції про те, що строк позовної
давності щодо сплати податкових зобов’язань згідно розрахунку №
69 від 23.01.2001 р. сплинув, є необгрунтованим, тому що
виходячи з матеріалів справи, податковий орган самостійно не
визначав суму податкових зобов’язань позивача.
За таких обставин, рішення місцевого господарського суду є
обгрунтованим та відповідає вимогам чинного законодавства, а
постанова апеляційної інстанції підлягає скасуванню, як така, що
прийнята з порушенням вимог чинного законодавства.
Відповідно до ст.ст. 85, 111-5 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
в судовому засіданні за згодою
сторін оголошена вступна та резолютивна частини постанови.
Керуючись, ст. 111-5, ст. 111-7, п. 6 ч. 1 ст. 111-9, ст. 111-
10, ст. 111-11, Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у
Червонозаводському районі м. Харкова від 29.06.2005 р. №
1545/9/10-025 на постанову Харківського апеляційного
господарського суду від 02.06.2005 р. у справі № 42/500-04
задовольнити.
Постанову Харківського апеляційного господарського суду від
02.06.2005 р. у справі № 42/500-04 скасувати, а рішення
господарського суду Харківської області від 08.02.2005 р.
залишити без змін.
Головуючий суддя Мачульський Г.М.
Судді Грейц К.В.
Полянський А.Г.