19/247-04-8435 Про визнання права власності на врожай пшениці, стягнення 310 136 грн. шкоди та 21 709,52 грн. штрафу - Текст документа

У листопаді 2004 р. позивач звернувся в суд з вказаним позовом, посилаючись на те, що 01.08.2001 р. АТЗТ “Істок” (орендар), правонаступником якого є ТОВ “Істок”, уклало договори оренди з власниками земельних ділянок (паїв), розташованих на полях № 5 і № 10, що на території Новобілярської селищної ради Комінтернівського району Одеської області, на строк до 01.08.2006 р. Восени 2003 р. орендовані ділянки були засіяні позивачем насінням пшениці.

У травні –серпні 2003 р. вказані земельні ділянки були розпайовані і їх власники одержали Державні акти на право приватної власності на землю з виділом земельних ділянок в натурі на місцевості.

У травні –серпні 2003 р. відповідач уклав з цими ж громадянами договори оренди належних їм земельних ділянок. При цьому договори оренди земельних часток (паїв), укладені з позивачем, розірвані не були.

Відповідач у 2004 р. незаконно зібрав урожай пшениці з засіяних позивачем земельних ділянок вагою 387т 670 кг за ціною 800 грн. за тону на загальну суму 310 136 грн. і добровільно повернути належний ТОВ “Істок” урожай відмовляється, а тому позивач просив визнати за ним право власності на урожай пшениці 2003 р –2004 р. вагою 387т 670 кг, зібраний відповідачем на полях № 5 і № 10 на земельних ділянках громадян, з якими у позивача були укладені договори оренди земельних часток, та зобов’язати ПП “Альтаір-К” повернути ТОВ “Істок” врожай пшениці 2003 р. –2004 р. вагою 387т 670 кг, а при його відсутності –заподіяну шкоду у сумі 310 136 грн., що становить вартість урожаю та штраф у розмірі 7% вартості урожаю, що становить 21 709,52 грн., а також судові витрати та витрати на послуги адвоката у розмірі 16 500 грн.

В подальшому позивач уточнив позовні вимоги та просив визнати право власності на вказаний урожай, стягнути з відповідача заподіяну шкоду у сумі 310 136 грн., в тому числі 96 007,55 грн. витрат на посів і вирощування пшениці, штраф у розмірі 7% вартості урожаю, що становить 21 709,52 грн., а також судові витрати та витрати на послуги адвоката у розмірі 16 500 грн.

Рішенням господарського суду Одеської області від 05.01.2005 р. (суддя Мишкіна М.А.), залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 24.05.2005 р. (головуючий –Разюк Г.П. , судді – Колоколов С.І., Петров М.С.), в задоволенні позову відмовлено.

В касаційній скарзі позивач, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постановлені у справі судові рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання права власності на урожай пшениці, стягнення шкоди у розмірі 310 136 грн., стягненні судових витрат та витрат на послуги адвоката і постановити в цій частині нове рішення, яким задовольнити зазначені позовні вимоги.

У відзиві на касаційну скаргу позивач відповідач просить залишити постановлені у справі судові рішення без змін, а касаційну скаргу –без задоволення.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи і встановлено судом, фізичні особи, з якими позивач уклав договори оренди земельних часток (паїв), у травні-серпні 2003 р. стали власниками земельних ділянок відповідно до належних їм земельних паїв і, як власники земельних ділянок, розпорядились ними шляхом укладення договорів оренди землі з відповідачем.

За таких обставин суд прийшов до правильного висновку про те, що з моменту отримання Державних актів про право власності на землю та виділення земельних ділянок в натурі, договори оренди земельних часток (паїв) у зв’язку з припиненням існування земельних паїв як об’єктів договорів оренди, припинили свою дію. Разом з тим, в порушення вимог ст. 43 ГПК України (1798-12) суд не з’ясував обізнаність позивача на час здійснення посівних робіт в 2003 р. на спірних полях щодо припинення договорів оренди земельних паїв, враховуючи, що згідно п. 8 перехідних положень ЗК України від 25.10.2001 р. (2768-14) сільськогосподарські підприємства, які до введення у дію цього Кодексу (2768-14) уклали з власниками земельних часток (паїв) договори оренди, мають переважне право на оренду земельних ділянок на строк, що був обумовлений в договорі оренди земельної частки (паю), або, за погодженням сторін на інший строк, хоча від вирішення з’ясування цього питання залежить встановлення правомірності дій позивача з посіву спірних земельних ділянок та наявності у нього права на відшкодування витрат на посів зернових культур.

Крім того, в порушення правил ст. 35 ГПК України (1798-12) судом неправильно надано преюдиційне значення, оціночним судженням, викладеним в рішенні Комінтернівського районного суду Одеської області від 15.06.2004 р. у справі № 2-202, що набрало законної сили, щодо встановлення права власності ПП “Альтаїр-К” на урожай 2004 р. на земельних ділянках на полях № 5 і № 10, що на території Новобілярської селищної ради, оскільки такий факт даним рішенням не був встановлений.

За таких обставин суд мав в загальному порядку, відповідно до вимог ст. ст. 32-34 ГПК України (1798-12) встановити хто є власником урожаю 2004 р. на вказаних полях і в залежності від цього визначити чи має позивач право на стягнення вартості цього врожаю.

В порушення вимог ст. 101 ГПК України (1798-12) суд апеляційної інстанції не звернув уваги на вказані порушення закону судом першої інстанції та залишив рішення без змін.

За таких обставин судові рішення в частині відмови у визнання права власності на урожай пшениці та стягнення 310 136 грн. шкоди підлягають скасуванню з передачею справи в цій частині на новий розгляд.

Разом з тим висновок суду про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача штрафу у розмірі 7% вартості урожаю відповідає вимогам ч. 2 ст. 231 ГК України (436-15) і рішення та постанову в цій частині необхідно залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9- 111-12 ГПК України (1798-12) , ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В И В:

касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Істок” задовольнити частково. Рішення господарського суду Одеської області від 05.01.2005 р. та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 24.05.2005 р. у справі за № 19/247-04- 8435 в частині відмови в задоволенні позовних вимог про визнання права власності на урожай пшениці та стягнення 310 136 грн. шкоди скасувати, а справу в цій частині передати на новий до суду першої інстанції в іншому складі суду.