ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03.08.2005 Справа N 37/259
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого-судді Кривди Д.С.,
суддів Жаботиної Г.В., Волковицької Н.О.
у відкритому судовому засіданні за участю представників сторін:
від позивача: Денисова С.В., Хлопко О.С.
від відповідача: не з’явився
розглянувши касаційну скаргу Нікопольської об’єднаної державної
податкової інспекції
на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду
від 21.02.2005р.
у справі № 37/259 Господарського суду Дніпропетровської області
за позовом Дочірнього підприємства “Парк-Мастер”
до Нікопольської об’єднаної державної податкової інспекції
про визнання недійсною першої податкової вимоги,
В С Т А Н О В И В:
Дочірнє підприємство “Парк-Мастер” звернулося до Господарського
суду Дніпропетровської області з позовом до Нікопольської
об’єднаної державної податкової інспекції про визнання недійсною
першої податкової вимоги від 21.06.2004р. № 1/523/20565.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від
09.12.2004р. (суддя Н.Б.Кеся), залишеним без змін постановою
Дніпропетровського апеляційного господарського суду від
21.02.2005р. (судді: В.В.Швець, І.В.Тищик, І.А.Сизько), позовні
вимоги Дочірнього підприємства “Парк-Мастер” задоволено, визнано
недійсною першу податкову вимогу від 21.06.2004р. № 1/523/20565.
Не погодившись з прийнятими у даній справі судовими рішеннями,
Нікопольська об’єднана державна податкова інспекція подала
касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення
Господарського суду Дніпропетровської області від 09.12.2004р.
та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду
від 21.02.2005р. та прийняти нове рішення, яким відмовити
позивачу у задоволені позовних вимог. Свою вимогу Нікопольська
об’єднана державна податкова інспекція мотивує тим, що
господарським судом першої та апеляційної інстанції неправильно
застосовано норми матеріального та процесуального права, а саме:
ст. 5, п. п. 6.2.1 п. 6.2 ст. 6 Закону України “Про порядок
погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та
державними цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
, ст. 1, ст. 7 Закону
України “Про систему оподаткування” ( 1251-12 ) (1251-12)
, ст. 57 Закону
України “Про Державний бюджет України на 2004 рік” ( 1344-15 ) (1344-15)
,
ст. 5 Закону України “Про патентування” ( 98/96-ВР ) (98/96-ВР)
та ст.ст.
4, 43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
У відзиві на касаційну скаргу Дочірнє підприємство “Парк-Мастер”
доводить безпідставність вимог Нікопольської об’єднаної
державної податкової інспекції та правомірність прийнятих у
даній справі судових рішень.
Розглянувши касаційну скаргу, перевіривши юридичну оцінку
обставин справи та повноту їх встановлення, Вищий господарський
суд України дійшов висновку, що касаційна скарга Нікопольської
об’єднаної державної податкової інспекції не підлягає
задоволенню.
Як встановлено господарським судом, позивачем протягом 2002-2004
року придбано 89 торгових патентів на право здійснення торгової
діяльності з надання послуг в сфері грального бізнесу. Термін
дії патентів встановлений на 5 років на наступні гральні місця:
гральні автомати, гральний стіл для казино, стіл з кільцем
рулетки. При придбанні вказаних патентів позивачем здійснена
оплата згідно з вимогами Закону України “Про патентування деяких
видів підприємницької діяльності” ( 98/96-ВР ) (98/96-ВР)
, про що зроблено
запис в патентах. Останні платежі вартості торгових патентів за
2-3 квартали 2004року здійснені до 01.04.2004р. на загальну суму
155900,00 грн. із розрахунку щоквартально 350,00 грн. за 1
автомат і 12000,00 грн. за один гральний стіл для казино,
16000,00 грн. за 1 стіл з кільцем рулетки.
Статтею 57 Закону України “Про Державний бюджет на 2004 рік”
( 1344-15 ) (1344-15)
, який введено в дію з 01.01.2004р., встановлено, що
у 2004 році збільшується вартість торгового патенту на
здійснення діяльності з обміну готівкових валютних цінностей,
надання послуг у сфері грального бізнесу. Встановлені частиною
четвертою статті 4 Закону України “Про патентування деяких видів
підприємницької діяльності” ( 98/96-ВР ) (98/96-ВР)
стосовно вартості
торгового патенту цифри “320” замінити цифрами “960”.
Встановлені частиною третьою статті 5 Закону України “Про
патентування деяких видів підприємницької діяльності”
( 98/96-ВР ) (98/96-ВР)
стосовно вартості торгового патенту на здійснення
операцій з надання послуг у сфері грального бізнесу цифри
“1400”, “64000”, “48000”, “2000”, “600”, “2400” замінити
відповідно цифрами “2800”, “128000”, “96000”, “4000”, “1200”,
“4800”.
Як вже було зазначено, Дочірнє підприємство “Парк-Мастер”
звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з
позовом до Нікопольської об’єднаної державної податкової
інспекції про визнання недійсною першої податкової вимоги від
21.06.2004р. № 1/523/20565 про сплату податкового боргу у
розмірі 106920,17 грн. Податковий борг нараховано по сплаті за
патент за 2 –3 квартал 2004 року.
Згідно п. 1.10 ст. 1 Закону України “Про порядок погашення
зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
термін “податкова вимога” у цьому
Законі ( 2181-14 ) (2181-14)
вживаються у такому значенні: письмова вимога
податкового органу до платника податків погасити суму
податкового боргу. Таким чином, надісланню платнику податків
податкової вимоги передує наявність податкового боргу.
Згідно п. 1.3 ст. 1 Закону України “Про порядок погашення
зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
термін “податковий борг
(недоїмка)” у цьому Законі ( 2181-14 ) (2181-14)
вживається в такому
значенні: податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій
за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або
узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не
сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму
такого податкового зобов'язання;
Згідно п. 5.1 вищезгаданої правової норми ( 2181-14 ) (2181-14)
, якою
визначено порядок самостійного узгодження податкового
зобов’язання, податкове зобов'язання, самостійно визначене
платником податків у податковій декларації, вважається
узгодженим з дня подання такої податкової декларації.
Порядок узгодження сум податкових зобов'язань, оскарження рішень
контролюючих органів та визначення податкового боргу визначено
ст. 5 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань
платників податків перед бюджетами та державними цільовими
фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
, якою передбачено порядок самостійного та
апеляційного узгодження податкового зобов’язання, а саме.
Згідно п. п. 5.2.1. п. 5.2. вищезгаданої норми Закону
( 2181-14 ) (2181-14)
, якою визначається порядок апеляційного узгодження
податкового зобов’язання, податкове зобов'язання платника
податків, нараховане контролюючим органом відповідно до пунктів
4.2 та 4.3 статті 4 цього Закону ( 2181-14 ) (2181-14)
, вважається
узгодженим у день отримання платником податків податкового
повідомлення, за винятком випадків, визначених підпунктом 5.2.2
цього пункту.
Згідно з п. 5.4.1 п. 5.4 ст. 5 Закону ( 2181-14 ) (2181-14)
узгоджена сума
податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у
строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового
боргу платника податків. Таким чином, підставою для направлення
податкової вимоги є саме наявність податкового боргу.
Проте, господарським судом попередніх інстанцій встановлено, що
податковий борг за узгодженим позивачем податковим зобов’язанням
у позивача був відсутній, оскільки при оплаті торговельного
патенту декларація не надається, а відповідачем рішення
відповідно до вимог ст. 4 Закону України “Про порядок погашення
зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
не приймалось.
Відповідно до п. 6.2.1 п. 6.2 ст. 6 Закону України “Про порядок
погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та
державними цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
у разі коли платник
податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в
установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику
податків податкові вимоги.
Крім того, колегія суддів Вищого господарського суду України
вважає за необхідне зазначити, що відповідно діючим нормативно-
правовим актам, регламентуючим порядок нарахування та сплату
вартості торгового патенту, платники податків, котрі придбають
торговий патент, не надають до податкових органів податкові
декларації (розрахунки) по цьому виду платежу і таким платникам
не направлялися податкові повідомлення про нарахування
податкового зобов’язання по цьому платежу. Отже факт узгодження
податкового зобов’язання по сплаті за торговий патент відсутній,
а тому зазначена вище сума не може рахуватися сумою податкового
боргу, до якої в подальшому застосовуються норми ст. 6 Закону
України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків
перед бюджетами та державними цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
Враховуючи викладене, колегія Вищого господарського суду України
вважає прийняті у даній справі судові рішення законними,
винесеними в результаті всебічного і повного дослідження всіх
обставинах справи, із правильним застосуванням норм
матеріального і процесуального права.
Згідно ч. 1 ст. 111-10 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
підставами для
скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного
господарського суду або постанови апеляційного господарського
суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального
чи процесуального права. Оскільки місцевим господарським судом
та апеляційним господарським судом норми матеріального та
процесуального права порушено не було, то підстави для
скасування даних судових рішень відсутні.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 1 ст. 111-9, ст. 111-11
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, ВИЩИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В И В :
Касаційну скаргу Нікопольської об’єднаної державної податкової
інспекції залишити без задоволення, постанову Дніпропетровського
апеляційного господарського суду від 21.02.2005р. у справі №
37/259 –без змін.
Головуючий - суддя Кривда Д.С.
судді Жаботина Г.В.
Волковицька Н.О..