Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дерепи В.І. –головуючого,

Грека Б.М.,

Стратієнко Л.В.

за участю повноважних представників:

позивача

відповідача

розглянувши у відкритому Корпорації “Науково-виробнича

засіданні касаційну інвестиційна група “Інтерпайп”

скаргу

на рішення від 12.05.2005 року господарського суду

Донецької області

у справі за позовом Корпорації “Науково-виробнича

інвестиційна група “Інтерпайп”

до Державного підприємства “Донецька

залізниця”

Про стягнення 5566, 31 грн.,

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2005 року позивач звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача про стягнення 5566,31 грн., посилаючись на те, що останній повинен відшкодувати вартість нанесеної шкоди у зв’язку з незбереженням прийнятого до перевезення вантажу.

Рішенням господарського суду Донецької області від 12.05.2005 в позові відмовлено.

У касаційній скарзі позивач просить вказане судове рішення скасувати як прийняте з порушенням норм матеріального і процесуального права.

Відзив на касаційну скаргу від відповідача до суду не надходив.

Перевіривши матеріали справи та на підставі встановлених в ній фактичних обставин проаналізувавши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення норм матеріального і процесуального права, суд вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Приймаючи рішення про відмову позивачу в позові, господарський суд Донецької області виходив з того, що згідно ст. 136 Статуту залізниць України (457-98-п) позови до залізниць можуть бути подані у шестимісячний термін.

Оскільки на час звернення з позовом до суду сплинув строк позовної давності і відсутні поважні причини пропуску цього строку, у задоволенні позовних вимог було відмовлено з зазначених підстав.

Проте, з вказаними висновками господарського суду погодитись не можна, виходячи з наступного.

Розглядаючи даний спір, господарський суд не звернув уваги на ті обставини, що відповідно до ч. 5 ст. 306 ГК України (436-15) загальні умови перевезення вантажів визначаються цим Кодексом і виданими відповідно до нього транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Так, згідно ч. 1 ст. 315 ГК України (436-15) до пред’явлення перевізникові позову, що випливає з договору перевезення вантажу, обов’язковим є пред’явлення йому претензії. Зазначені вимоги викладені також в ст. 130 Статуту залізниць України (457-98-п) .

Частиною другою ст. 315 ГК України (436-15) передбачено, що претензії можуть пред’являтися протягом шести місяців, а відповідно до ч. 4 вказаної статті, якщо претензію відхилено, заявник має право звернутися до суду протягом шести місяців з дня одержання відповіді.

Приймаючи рішення у справі суд вказані вимоги закону не врахував, обставини, що передували пред’явленню позову з достовірністю не з’ясував та не перевірив, правової оцінки зазначеному не дав, що визнати законним і обгрунтованим не можна.

Тому рішення господарського суду, як прийняте з порушенням норм матеріального і процесуального права не може залишатись без змін і підлягає скасуванню.

При новому розгляду справи господарському суду необхідно врахувати наведене та відповідно до вимог закону вирішити спір. На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 ГПК України (1798-12) Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В:

Рішення господарського суду Донецької області від 12.05.2005 року скасувати, частково задовольнивши касаційну скаргу.

Справу передати на новий розгляд до господарського суду Донецької області в іншому складі судової колегії.