ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03.08.2005 Справа N 33/479
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 19.09.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
[...]
розглянувши матеріали касаційної скарги ДПІ у Деснянському
районі м. Києва
на постанову Київського апеляційного господарського суду від
15.03.2005
у справі господарського суду м. Києва
за позовом ВАТ "Універсам N 26"
до ДПІ у Деснянському районі м. Києва
про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень
П О С Т А Н О В И В:
Рішенням від 24.11.2004 господарського суду м. Києва
задоволено позовні вимоги щодо визнання недійсним податкових
повідомлень-рішень ДПІ у Печерському районі м. Києва від
16.02.2004 за N 0000422306/0, від 09.03.2004 за N 0000422306/1,
від 21.05.2004 за N 0000422306/2, від 14.07.2004 за
N 0000422306/3, якими позивачу визначено суму податкового
зобов'язання за платежем: фінансова санкція в розмірі 5350,00 грн.
Постановою від 15.03.2005 Київського апеляційного
господарського суду рішення господарського суду м. Києва від
24.11.2004 залишено без змін.
Судові рішення мотивовані тим, що сертифікат відповідності на
будь-яку продукцію, в тому числі, тютюнові вироби, не є
спеціальним дозволом на здійснення окремих видів підприємницької
діяльності, тому посилання відповідача на покладені на органи
державної податкової служби функції щодо контролю за наявністю
спеціальних дозволів на здійснення окремих видів підприємницької
діяльності, таких як сертифікат відповідності, є помилковим.
Не погоджуючись з судовими рішеннями, ДПІ у Деснянському
районі м. Києва звернулася до Вищого господарського суду України з
касаційною скаргою і просить їх скасувати, мотивуючи тим, що
судами порушені норми матеріального права, зокрема, ст. 17 Закону
України "Про державне регулювання виробництва та обігу спирту
етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових
виробів" ( 481/95-ВР ) (481/95-ВР)
; п. 8 ст. 11 Закону України "Про державну
податкову службу в Україні" ( 509-12 ) (509-12)
; п. 1.2 ст. 1 Закону
України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків
перед бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в
касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних
обставин справи застосування норм матеріального і процесуального
права при винесенні оспорюваного судового акта, знаходить
необхідним в задоволенні касаційної скарги відмовити.
Предметом даного спору податкові повідомлення-рішення ДПІ у
Деснянському районі м. Києва N 0000422306/0 від 16.02.2004,
N 0000422306/1 від 09.03.2004, N 0000422306/2 від 21.05.2004,
N 0000422306/3 від 14.07.2004, якими позивачу, з посиланням на
ст. 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва та
обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв
та тютюнових виробів" ( 481/95-ВР ) (481/95-ВР)
визначено суму податкового
зобов'язання за платежем: фінансова санкція в розмірі 5350,00 грн.
В податкових повідомленнях-рішеннях зазначено, що вказані в
них суми підлягають сплаті у строк визначений у графі "Граничний
строк сплати" у відповідності з п. 5.3.1 ст. 5 Закону України "Про
порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами
та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
на бюджетний рахунок
одержувача, а у разі несплати в установлений термін податкового
зобов'язання, визначеного в цих податкових повідомленнях-рішеннях,
як вказано в них, таке податкове зобов'язання буде визнано
податковим боргом і податковим органом будуть вжиті заходи з
погашення податкового боргу в порядку, встановленому
законодавством. При цьому у вказаних податкових
повідомленнях-рішеннях зазначено, що податковим органом будуть
вжиті заходи з продажу активів підприємства, з урахуванням
обмежень, визначених законодавством, нараховано пеню та штрафні
санкції.
Преамбулою Закону України "Про порядок погашення зобов'язань
платників податків перед бюджетами та державними цільовими
фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
визначено, що даний Закон є спеціальним
законом з питань оподаткування, який встановлює порядок погашення
зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та
державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових
платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне
страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне
страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що
застосовуються до платників податків контролюючими органами, у
тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності,
та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.
В п. 1.4 та п. 1.5 ст. 1 цього Закону ( 2181-14 ) (2181-14)
дані
визначення: пеня - плата у вигляді процентів, нарахованих на суму
податкового боргу (без урахування пені), що справляється з
платника податків у зв'язку з несвоєчасним погашенням податкового
зобов'язання а штрафна санкція (штраф) - плата у фіксованій сумі
або у вигляді відсотків від суми податкового зобов'язання (без
урахування пені та штрафних санкцій), яка справляється з платника
податків у зв'язку з порушенням ним правил оподаткування,
визначених відповідними законами.
Штрафні санкції за порушення законодавства щодо торгівлі
тютюновими виробами в розумінні цього Закону ( 2181-14 ) (2181-14)
не
підпадають під визначення а ні пені, а ні штрафної санкції, крім
того, визначена позивачу фінансова санкція не є податками і
зборами (обов'язковими платежами), вказаними в ст.ст. 14, 15
Закону України "Про систему оподаткування" ( 1251-12 ) (1251-12)
, зі змінами
та доповненнями, а відповідно, в разі її несплати до позивача не
можуть застосовуватись і наслідки, передбачені вищевказаним
Законом за несплату в установлений термін таких сум як податкового
зобов'язання.
Частиною 2 статті 19 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
встановлено, що державні органи та їх посадові особи діють у
спосіб, в межах повноважень та на підставах, передбачених
Конституцією та Законами України.
Пунктами 7 та 8 ст. 11 Закону України "Про державну службу в
Україні" ( 3723-12 ) (3723-12)
податковим органам надано право застосовувати
до підприємств, установ, організацій і громадян фінансові санкції
у порядку та розмірах, встановлених законом, а також стягувати до
бюджетів та державних цільових фондів суми недоїмки, пені та
штрафних санкцій у порядку, передбаченому законом.
Статтею 17 Закону України "Про державне регулювання
виробництва та обігу спирту етилового, коньячного і плодового,
алкогольних напоїв та тютюнових виробів" ( 481/95-ВР ) (481/95-ВР)
визначено,
що рішення про стягнення штрафів, за порушення законодавства щодо
торгівлі тютюновими виробами приймаються органом, який видав
ліцензію на право торгівлі тютюновими виробами, та іншими органами
виконавчої влади у межах їх компетенції, визначеної законами
України.
Згідно п. 6 Порядку застосування фінансових санкцій,
передбачених статтею 17 Закону України "Про державне регулювання
виробництва та обігу спирту етилового, коньячного і плодового,
алкогольних напоїв та тютюнових виробів", затвердженого постановою
Кабінету Міністрів України від 02.06.2003 N 790 ( 790-2003-п ) (790-2003-п)
,
рішення про застосування фінансових санкцій, зокрема, за порушення
порядку здійснення роздрібної торгівлі тютюновими виробами,
приймаються керівником, а у разі його відсутності - заступником
керівника органу, який видав ліцензію на право виробництва і
торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим
ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим
плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим,
алкогольними напоями і тютюновими виробами (Департамент з питань
адміністрування акцизного збору і контролю за виробництвом та
обігом підакцизних товарів Державної податкової адміністрації,
його регіональні управління та їх територіальні підрозділи,
Мінекономіки), чи керівником (його заступником) органів МВС
України, МОЗ України, Державної податкової адміністрації України,
Держкомстату України, Держспоживстандарту України у межах їх
компетенції, визначеної законодавством.
Таким чином, Законом України "Про державне регулювання
виробництва та обігу спирту етилового, коньячного і плодового,
алкогольних напоїв та тютюнових виробів" ( 481/95-ВР ) (481/95-ВР)
передбачено, що про стягнення штрафів за порушення законодавства
щодо торгівлі тютюновими виробами приймається рішення, тобто
визначена форма реагування державного органу та назва акта, який
він приймає в межах своєї компетенції. Отже, прийняття податкового
повідомлення-рішення Законом України "Про державне регулювання
виробництва та обігу спирту етилового, коньячного і плодового,
алкогольних напоїв та тютюнових виробів" не передбачено.
Сертифікат відповідності на будь-яку продукцію, в тому числі,
тютюнові вироби, не є спеціальним дозволом на здійснення окремих
видів підприємницької діяльності.
Господарським судом встановлено, що сертифікат відповідності
на тютюнові вироби наявний, тютюнові вироби придбавались позивачем
у ТОВ "Фоззі" на підставі контракту N 06/10 від 06.10.2003.
Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що
господарськими судами дана правильна юридична оцінка обставинам
справи, тому судові рішення відповідають чинному законодавству
України та обставинам справи і підстав для їх скасування немає.
На підставі викладеного, керуючись ст. 111-5, п. 1 ст. 111-9,
111-11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
Вищий господарський суд України П О С Т А Н О В И В:
В задоволенні касаційної скарги відмовити.
Постанову від 15.03.2005 Київського апеляційного
господарського суду зі справи N 33/479 залишити без змін.