ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

                        П О С Т А Н О В А

                         ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.08.2005                                     Справа N 33/398-04

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :

                      Перепічая В.С. (головуючий),

                      Вовка І.В.,

                      Гончарука П. А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві  касаційну

скаргу  Відкритого  акціонерного товариства по газопостачанню  та

газифікації    “Харківміськгаз”   на    постанову    Харківського

апеляційного господарського суду від 19.04.2005р. та  на  рішення

господарського суду Харківської області від 01.03.2005р. у справі

за   позовом   Дочірньої   компанії  “УКРТРАНСГАЗ”   Національної

акціонерної    компанії   “Нафтогаз   України”   до    Відкритого

акціонерного   товариства   по  газопостачанню   та   газифікації

“Харківміськгаз”

про   стягнення сум

Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали

справи, обговоривши доводи касаційної скарги та відзиву на  неї,

суд

                       У С Т А Н О В И В :

У  грудні  2004  р. Дочірня компанія “УКРТРАНСГАЗ”  Національної

акціонерної  компанії “Нафтогаз України” (далі ДК “УКРТРАНСГАЗ”)

пред’явила   в   господарському   суді   позов   до   Відкритого

акціонерного   товариства  по  газопостачанню   та   газифікації

“Харківміськгаз”  (далі  ВАТ  “Харківміськгаз”)  про   стягнення

5353283,85  грн.  заборгованості,  286412,48  грн.  3%   річних,

641329,46  грн. інфляційних, посилаючись на неналежне  виконання

відповідачем    договору   №   11-31   від    03.01.2002р.    на

транспортування природного газу.

Рішенням    господарського   суду   Харківської   області    від

01.03.2005р.   (суддя  Савченко  А.А.),   залишеним   без   змін

постановою  Харківського  апеляційного господарського  суду  від

04.04.2005р.  (судді  Олійник  В.Ф.  –головуючий,  Гончар  Т.В.,

Кравець Т.В.), позов було задоволено частково, з відповідача  на

користь  позивача  стягнуто  3704819,10  грн.  основного  боргу,

286063,83грн. 3% річних та 637941,12 грн. інфляційних витрат.

У   касаційній  скарзі  відповідач  просить  скасувати   рішення

господарського  суду  Харківської  області  від  01.03.2005р.  і

справу  передати  на  новий  розгляд, посилаючись  на  порушення

судами норм матеріального та процесуального права.

Касаційна  скарга  підлягає частковому задоволенню  з  наступних

підстав.

Задовольняючи позов у повному обсязі щодо основної суми боргу  і

частково   щодо  3%  річних,  інфляційних  суд  виходив   з   їх

доведеності.

Проте  з  таким вирішенням спору погодитись не можна виходячи  з

такого.

Заперечуючи  проти  позову, відповідач  посилався  на  особливий

порядок  здійснення  розрахунків за  транспортування  природного

газу, який на його переконання є обов’язковим для учасників  цих

правовідносин,  на  підтвердження чого  посилався,  зокрема,  на

постанову  Кабінету  Міністрів  України  та  Національного  баку

України  №  1785 від 13.11.1998р. ( 1785-98-п ) (1785-98-п)
          (зі  змінами  і

доповненнями)   “Про  вдосконалення  розрахунків   за   спожитий

природний   газ”,  постанову  Національної  комісії  регулювання

електроенергетики України № 759 від 12.07.2000р. ( v0759227-00 ) (v0759227-00)
        

Суд  цих посилань останнього належним чином не перевірив, а отже

не  з’ясував  до  кінця питання алгоритму розподілу  коштів,  що

надходять  на  розподільчі рахунки газозбутових підприємств  НАК

“Нафтогаз  України”  за  поставлений  газ  і  впливу   його   на

розрахунки  сторін за укладеним договором № 7/2 від 03.01.2002р.

та додаткової угоди № 1 від 24.12.2002р.

Водночас суд не дав ніякої оцінки посиланню відповідача і на те,

що  на  спірні  правовідносини,  з  огляду  того,  що  договором

передбачалось   транспортування  природного  газу   для   потреб

населення,   розповсюджується  положення  Закону  України   “Про

реструктуризацію  заборгованості з квартирної  плати,  плати  за

житлово-комунальні  послуги,  спожитий  газ  та  електроенергію”

( 554-15  ) (554-15)
        , як і Закон України від 08.10.1999р. “Про  внесення

змін  до  ст. 214 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
        ”. яким було визначено,  що

цей  Закон  не  поширюється на правовідносини,  що  виникають  з

прострочення  виконання  грошового зобов’язання,  пов’язаного  з

оплатою населенням комунальних послуг.

Слід   суду  ретельно  з’ясувати  і  те,  коли  виникли   спірні

правовідносини сторін, що впливає на вирішення питання  про  те,

чи  застосовуються до них ЦК України  ( 435-15 ) (435-15)
         та  ГК  України

( 436-15 ) (436-15)
        , які набули чинності з 01.01.2004р.

Таким чином ухвалені судові рішення не можна визнати законними і

обґрунтованими, а тому вони підлягають скасуванню.

При   новому  розгляді  справи  суду  слід  врахувати  наведене,

з’ясувати   дійсні   обставини  справи,  обґрунтованість   вимог

позивача   і   заперечень  відповідача  і,  в   залежності   від

встановленого та вимог законодавства, вирішити спір.

Керуючись  ст.ст.  111-5, 111-7, 111-9 -  111-12  Господарського

процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
        , Вищий  господарський

суд України

                      П О С Т А Н О В И В:

Касаційну   скаргу   Відкритого   акціонерного   товариства   по

газопостачанню  та  газифікації  “Харківміськгаз”   задовольнити

частково.

Постанову  Харківського  апеляційного  господарського  суду  від

19.04.2005р. та рішення господарського суду Харківської  області

від 01.03.2005р. скасувати і справу передати на новий розгляд до

суду першої інстанції, в іншому складі суду.

Головуючий    В.Перепічай

С у д д і     І.Вовк

              П. Гончарук