ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03.08.2005 Справа N 32/585
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Божок В.С. –головуючого,
Костенко Т.Ф.,
Коробенко Г.П. ,
розглянувши матеріали
касаційної скарги ДПІ у Соломянському районі м. Києва
на постанову Київського апеляційного господарського суду
від 26.04.2005 р.
у справі господарського суду м. Києва
за позовом ТОВ “Хенкель Україна”
до ДПІ у Соломянському районі м. Києва
Про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень,
в судовому засіданні взяли участь представники:
позивача: Язикова С.Р. (дов. від 19.11.04 № 491),
відповідача: Климович І.О. (дов. від 25.10.04),
В С Т А Н О В И В:
Рішенням від 03.02.05 господарського суду Києва в позові про
визнання недійсними податкових повідомлень-рішень ДПІ у
Солом'янському районі м. Києва № 000312307/1 від 16.06.2004 в
частині зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ на 531,70
грн., № 000322307/1 від 16.06.2004 в частині зменшення суми
бюджетного відшкодування з ПДВ на 2 865,12 грн., а також
податкового повідомлення-рішення № 000352307/1 від 18.06.2004
щодо зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ в сумі 597
грн. відмовлено.
Постановою від 26.04.05 Київського апеляційного господарського
суду вказане вище рішення скасовано. Позов задоволено. З
Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва
на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Хенкель
Україна" стягнуто 85 грн. державного мита за подання позовної
заяви, 118 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення
судового процесу та 42,50 грн. державного мита за розгляд
апеляційної скарги.
Не погоджуючись з постановою господарського суду апеляційної
інстанції, ДПІ у Солом’янському районі м. Києва звернулась до
Вищого господарського суду України із касаційною скаргою і
просить її скасувати, передати справу до Київського апеляційного
господарського суду на новий розгляд, посилаючись на порушення
п. 1.32 ст. 1 Закону України “Про оподаткування прибутку
підприємств” ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
№ 334/94-ВР від 28.12.94 (далі Закон
№ 334/94-ВР ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
), ст.ст. 1,9,11,14 Закону України “Про
бухгалтерський облік та фінансову звітність” ( 996-14 ) (996-14)
, ч. 2
ст. 34, ст. 49 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в
касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних
обставин справи застосування норм процесуального права при
винесенні оспорюваного судового акту, дійшла висновку, що
касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як було встановлено судовими інстанціями, які приймали рішення у
даній справі, за результатами позапланових документальних
перевірок ТОВ “Хенкель Україна” з питання відшкодування із
бюджету сум ПДВ за жовтень 2002 року, за липень 2002 року та за
лютий 2003 року ДПІ у Солом’янському районі м. Києва складено
акти від 19.04.2004 № 87/23-0711/31283830, № 86/23-0711/3128380
та № 82/23-711/32619579 відповідно, у яких вказано, що
віднесення позивачем до складу податкового кредиту сум з
вартості товару, реалізованого в подальшому дистриб'юторам за
ціною, нижчою ціни придбання, а також віднесення до складу
податкового кредиту сум ПДВ з вартості придбання послуг по
запису рекламних роликів конкурентів, є неправомірним, оскільки
такі витрати не пов'язані зі здісненням позивачем господарської
діяльності і не включаються до складу валових витрат
підприємства. Зокрема, ДПІ послалась на п. 1.32 ст. 1 Закону №
334/94-ВР ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
щодо визначення терміну "господарська
діяльність", п. 5.9 ст. 5 названого Закону ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
щодо
необхідності проведення вирахування різниці товарів на початок
та кінець звітного періоду з загальної суми витрат, а також п.
п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
№ 168/97-ВР від 03.04.97 ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
(далі Закон № 168/97-ВР ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
), згідно якого у разі коли
платник придбає товари (роботи, послуги), вартість яких не
відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) і не
підлягає амортизації, податки, сплачені у зв'язку з таким
придбанням, відшкодовуються за рахунок відповідних джерел і до
складу податкового кредиту не включаються.
На підставі вказаних актів ДПІ у Солом'янському районі м. Києва
прийнято податкові повідомлення-рішення від 16.06.2004 №
000312307/1, яким позивачу зменшено суму бюджетного
відшкодування з ПДВ за липень 2002 року на суму 11723 грн., №
000322307/1, яким позивачу зменшено суму бюджетного
відшкодування з ПДВ за жовтень 2002 року на суму 125108 грн. та
від 18.06.2004 № 000352307/1, яким позивачу зменшено суму
бюджетного відшкодування з ПДВ за лютий 2003 року на суму 597
грн.
Судами також з’ясовано, що в періодах, які перевірялись (липень
2002 року, жовтень 2002 року та лютий 2003 року), позивачем була
придбана та розповсюджена через дистриб'юторів побутова техніка
в рамках проведення рекламних акцій серед споживачів товарів, що
виробляються позивачем. Ціна придбання вказаної побутової
техніки становила у жовтні 2002 року - 17735,92 грн., у липні
2002 року - 3190,2 грн. Продаж товарів здійснювався позивачем за
цінами, нижчими ціни придбання - 1грн. за кожну одиницю товару.
ПДВ у розмірі 3396,82 грн. (531,7 грн. за липень та 2865,12 грн.
за жовтень 2002 року), сплачений у складі вартості придбаного
товару, віднесений позивачем до складу податкового кредиту за
відповідні податкові періоди.
Також у лютому 2003 року позивачем було придбано та віднесено до
складу податкового кредиту вартість послуг по запису рекламних
роликів конкурентів. Загальна сума ПДВ, включеного до
податкового кредиту по цій операції, склала 597 грн.
Колегія суддів Вищого господарського суду України зважає на те,
що Київським апеляційним господарським судом взято надані
13.04.2005р. позивачем та оформлені у відповідності до вимог ст.
36 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
копії Звітів про результати
проведення акції "Хенкель тип 2", з яких вбачається, що в
результаті проведення таких акцій було збільшено обсяги
реалізації товарів побутової хімії. В цілому, за результатами
проведення акції розширилося коло споживачів, зацікавлених в
придбанні продукції Хенкель, внаслідок чого збільшилися обсяги
продажу продукції Хенкель в Миколаївській, Херсонській, Одеській
областях, що також підтверджує, що господарська діяльність
позивача була направлена на отримання доходу у відповідності до
вимог п. 1.32 ст. 1 Закону № 334/94-ВР ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
.
У зв’язку з встановленими обставинами суд апеляційної інстанції
дійшов обгрунтованого висновку, що товари було реалізовано
позивачем не стороннім особам, що не мають інших зв'язків з ним,
а дистриб'юторам, тобто, особам за допомогою яких він
реалізовував товари побутової хімії на ринку та збільшував
обсяги продажу таких товарів.
З врахуванням встановлених судом фактів та того, що господарська
діяльність позивача полягає у виробництві та роздрібній торгівлі
товарів побутової хімії, запис спірних роликів свідчить про
пов'язаність послуг по їх запису з господарською діяльністю
позивача, відповідно запис рекламних роликів конкурентів було
зроблено позивачем з метою дослідження кон'юнктури ринку,
вивчення тактики та стратегії конкурентів та в зв'язку з
необхідністю отримання інформації щодо реклами, яка проводиться
конкурентами для створення власного іміджу для товарів, що
реалізуються позивачем, суд апеляційної інстанції дійшов
обгрунтованого висновку, що ТОВ “Хенкель України” діяло в межах
та відповідно до вимог чинного законодавства.
За таких обставин постанову Київського апеляційного
господарського суду прийнято обгрунтовано при правильному
застосуванні норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. 111-5, ст. 111-9, ст. 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ
СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу залишити без задоволення.
Постанову від 26.04.05 Київського апеляційного господарського
суду у справі № 32/585 залишити без змін.
Головуючий: Божок В.С.
Судді: Костенко Т. Ф.
Коробенко Г.П