ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03.08.2005 Справа N 32/549
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Божок В.С. –головуючого,
Костенко Т.Ф.,
Коробенка Г.П. ,
розглянувши матеріали
касаційної скарги ДПІ у Шевченківському районі м. Києва
на постанову Київського апеляційного господарського суду
від 09.02.2005 р.
у справі господарського суду м. Києва
за позовом ТОВ “Аресс”
До ДПІ у Шевченківському районі м. Києва
ВДК України у Шевченківському районі м.
Києва
Про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень та
рішення про результати розгляду скарги,
в судовому засіданні взяли участь представники:
позивача: Мельникова Н.В. - директор,
ДПІ: Дяченко Ю.В. (дов. від 01.11.04 № 4520/9/10-004), Василенко
Г.А. (дов. від 18.01.05 № 694/9/10-213),
ВДК: Скуділова І.В. (дов. від 03.08.05 № 04-14/1037),
В С Т А Н О В И В:
Рішенням від 17.12.04 господарського суду м. Києва позов
задоволено. Визнано недійсними: податкове повідомлення-рішення
Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва
№ 935/23-4/32622560 від 29.07.2004 року, рішення Державної
податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва № 304
від 11.10.2004 про результати розгляду скарги. Цим же рішенням з
Державного бюджету України через Відділення державного
казначейства у Шевченківському районі м. Києва на користь ТОВ
“Аресс” стягнуто 3849 990 грн. З Державної податкової інспекції
у Шевченківському районі м. Києва на користь Товариства з
обмеженою відповідальністю “Аресс” стягнуто 1785 грн. державного
мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення
судового процесу.
Постановою від 09.02.05 Київського апеляційного господарського
суду згадане вище рішення залишено без змін.
Не погоджуючись з судовими рішеннями, ДПІ у Шевченківському
районі м. Києва звернулась до Вищого господарського суду України
із касаційною скаргою і просить їх скасувати, прийняти нове
рішення, яким в позові відмовити, посилаючись на неправильне
застосування судами пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону
України “Про податок на додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
№ 168/97-
ВР (далі Закон № 168/97-ВР ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
)
Перед початком судового засідання було заявлено клопотання про
оголошення повного тексту постанови Вищого господарського суду
України, у звязку з чим в судовому засіданні в порядку ст. 77
ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
було оголошено перерву з 11.00 години
03.08.05 до 15.00 години 03.08.05.
ТОВ “Аресс” подало до суду відзив на касаційну скаргу, у якому
просить прийняті у справі судові рішення залишити без змін, а
касаційну скаргу - без задоволення.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в
касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних
обставин справи застосування норм процесуального права при
винесенні оспорюваного судового акту, дійшла висновку, що
касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних
підстав.
Як було встановлено судовими інстанціями, які приймали рішення у
даній справі, за результатами документальної перевірки
правильності обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум
податку на додану вартість ТОВ "Аресс" за березнь 2004 року
Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі міста
Києва складено акт № 455/23-4/32622560 від 28.07.2004 року.
На підставі вказаного акту ДПІ у Шевченківському районі м. Києва
прийнято податкове повідомлення-рішення № 935/23-4/32622560 від
29.07.2004 року, яким у позивача виявлено завищення суми
бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за
березень місяць 2004 року в сумі 3849990 грн. Вказане податкове
повідомлення-рішення було оскаржено позивачем до Державної
податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва.
Рішенням Державної податкової інспекції у Шевченківському районі
міста Києва про результати розгляду скарги № 304 від 11.10.2004
року податкове повідомлення-рішення № 935/23-4/32622560 від
29.07.2004 року залишено без змін, а скарга позивача без
задоволення.
Крім того, судами зясовано, що відповідно до договору комісії №
15-К/Ар від 17.02.2004 року та додатковими угодами до нього № 4
від 01.03.2004 року, № 5 від 09.03.2004 року та № 6 від
11.03.2004 року в березні місяці 2004 року згідно з дорученням
позивача та в його інтересах комісіонером (ТОВ "БлекОйл") було
здійснено продаж 35791,153 тон мазуту М-40 нерезиденту на
загальну суму 23231,172,46 гривень за нульовою ставкою ПДВ, на
підставі пп. 6.2.1. п. 6.2. ст. 6 Закону № 168/97-ВР, зважаючи
на експортний характер продажу товару.
При цьому судами досліджено вантажно-митні декларації № №
12400/4/071021 від 26.02.2004 року, 12400/4/071022 від
26.02.2004 року, 12400/4/071024 від 26.02.2004 року,
12400/4/071026 від 27.02.2004 року, 12400/4/071028 від
27.02.2004 року, 12400/4/071029 від 29.02.2004 року й частково
звіт комісіонера № 1 від 29.02.2004 року (стосовно кількості
товару в 6251,153 тони на суму 3898419,02 гривень) та вантажно-
митні декларації № № 12400/4/071033 від 02.03.2004 року,
12400/4/071034 від 03.03.2004 року, 12400/4/071035 від
03.03.2004 року, 12400/4/071036 від 04.03.2004 року,
12400/4/071049 від 09.03.2004 року, 12400/4/071050 від
09.03.2004 року, 12400/4/071051 від 09.03.2004 року,
12400/4/071052 від 10.03.2004 року, 12400/4/071053 від
10.03.2004 року, 12400/4/071054 від 10.03.2004 року,
12400/4/071055 від 10.03.2004 року, 12400/4/071057 від
10.03.2004 року, 12400/4/071059 від 11.03.2004 року,
12400/4/071060 від 12.03.2004 року, 12400/4/071061 від
13.03.2004 року, 12400/4/071062 від 15.03.2004 року,
12400/4/071063 від 15.03.2004 року, 12400/4/071064 від
16.03.2004 року й звіт комісіонера № 2 від 31.03.2004 року
(стосовно кількості товару в 29 540,00 тон на суму 19.332 753,44
гривні).
У відповідності зі звітом комісіонера № 3 від 29.04.2004 року та
виписками з АКБ "Правекс-банк" від 13.04.2004 року та 20.04.2004
року валютна виручка отримана комісіонером від покупця
20.04.2004 року та 13.04.2004 року.
Мазут у зазначеній кількості був придбаний позивачем у
постачальника - ТОВ “Дінат” за договором № 17/02 від 17.02.2004
року купівлі-продажу нафтопродуктів. Зокрема, березні 2004 року
позивач за додатковими угодами № 4 від 01.03.2004 року, № 5 від
09.03.2004 року та № 6 від 11.03.2004 року до вказаного договору
придбав 29540 тон мазуту М-40 загальною вартістю 23 099 940
гривень, в тому числі ПДВ 3 849 990 гривень
Судами враховано, що зазначені факти підтверджуються видатковими
накладними № 8 від 09.03.2004 року, № 9 від 11.03.2004 року та №
10 від 01.03.2004 року та податковими накладними № 8 від
09.03.2004 року, № 9 від 11.03.2004 року та № 10 від 01.03.2004
року, виданими ТОВ „Дінат".
Судами встановлено, що в березні позивачем отримано від
комісіонера - ТОВ "БлекОйл" виручку у розмірі 23228286 грн. від
продажу товарів на експорт та фактично сплачено ТОВ “Дінат” як
постачальнику у складі вартості товару ПДВ у розмірі 3233722
грн., що підтверджується виписками з АКБ "Правекс-банк" від
12.03.2004 року, від 18.03.2004 року, 29.03.2004 року та з АКІБ
"УкрСиббанк" "Київське регіональне управління" від 1.04.2004
року.
При цьому суми податку на додану вартість, нараховані позивачем
у зв'язку з придбанням у ТОВ „Дінат" нафтопродуктів, були
включені ним до податкового кредиту за березень 2004 року, про
що зазначено у рядку 10.1 розділу "Податковий кредит" декларації
з податку на додану вартість за березень 2004 року.
Підставою віднесення позивачем до податкового кредиту сум
податку, сплаченого (нарахованого) у звітному періоді (березень
2004 року), послужили видані постачальником позивача (ТОВ
„Дінат") податкові накладні № 8 від 09.03.2004 року, № 9 від
11.03.2004 року та № 10 від 01.03.2004 року.
При прийнятті судових рішень суди виходили з того, що вказані
податкові накладні (№ 8 від 09.03.2004 року, № 9 від 11.03.2004
року та № 10 від 01.03.2004 року на загальну суму 23 099 940,00
грн., в тому числі ПДВ 3849990 грн.) відповідно до вимог пп.
7.2.3. п. 7.2. ст. 7 Закону № 1687/97-ВР ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
були
виписані ТОВ „Дінат" як постачальником нафтопродуктів (яке було
зареєстровано органами державної податкової служби у
встановленому законодавством порядку як платник податку на
додану вартість, про що видано відповідне свідоцтво № 30555332
від 05.12.2001 p.) в момент виникнення у останнього податкових
зобов'язань.
Інформація щодо індивідуального податкового номеру ТОВ „Дінат"
та номеру свідоцтва про реєстрацію його як платника податку на
додану вартість зазначена в договорі купівлі-продажу
нафтопродуктів № 17/02 від 17.02.2004 року, за яким
здійснювалась поставка нафтопродуктів в березні місяці 2004
року.
У звязку з наведеним суди дійшли висновку, що суму податкового
кредиту позивача за березень 2004 року сформовано на підставі
належним чином оформлених податкових накладних, отриманих від
постачальника - ТОВ „Дінат", зареєстрованого як платник податку
на додану вартість, а тому вважають правомірним віднесення
позивачем до складу податкового кредиту за березень 2004 року з
податку на додану вартість 3849990 гривень, які згідно з
оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням № 935/23-
4/32622560 від 29.07.2004 року визначені як завищення суми
бюджетного відшкодування та з посиланням на пп. 7.7.1. п. 7.7.
ст. 7 та ст. 8 Закону № 168/97-ВР ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
вважали, що
вказана сума підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України
в частині 616 268,00 грн. в порядку пп. 7.7.3. п. 7.7. ст. 7
Закону № 168/97-ВР ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
та в частині 3 233 722,00 грн.
в порядку ст. 8 Закону № 168/97-ВР ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
При цьому судами не взято до уваги положення пп. 7.7.5 п. 7.7
ст. 7 Закону № 1168/97-ВР ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, яким встановлено, що
суми податку на додану вартість зараховуються до Держбюджету
України та використовуються у першу чергу для бюджетного
відшкодування згідно з цим Законом ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
Тобто, обов’язковою підставою включення сум до податкового
кредиту з ПДВ є сплата цих сум до Держбюджету України.
Таким чином, Законом встановлений прямий зв’язок між сплатою,
надходженням до бюджету податку на додану вартість та
відшкодування такого податку.
Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що
висновки судів зроблено без дослідження усіх фактичних обставин
справи.
Судами взято до уваги лише правовідносини позивача з ТОВ “Дінат”
як постачальником вказаних нафтопродуктів.
При цьому судами не досліджено всього ланцюга правовідносин,
повязаних із товарообігом спірних нафтопродуктів.
Крім того, судами не зясовано, ким з підприємств в ланцюгу
імпорту-переробки –експорту нафтопродуктів було фактично
сплачено ПДВ до Державного бюджету України і чи відбулась така
сплата взагалі.
З огляду на викладене вказані судові рішення підлягають
скасуванню з направленням справи на новий розгляд.
Керуючись ст. 107, ст. 111-5, ст. 111-9, ст. 111-11
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, ВИЩИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу задовольнити частково.
Рішення від 17.12.04 господарського суду м. Києва та постанову
від 09.02.05 Київського апеляційного господарського суду у
справі № 32/549 скасувати.
Справу направити на новий розгляд до господарського суду м.
Києва.
Головуючий: Божок В.С.
Судді: Костенко Т. Ф.
Коробенко Г.П