ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03.08.2005 Справа N 32/548
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Божок В.С. –головуючого,
Костенко Т.Ф.,
Коробенка Г.П. ,
розглянувши матеріали
касаційної скарги ДПІ у Шевченківському районі м. Києва
на постанову Київського апеляційного господарського
суду від 09.02.2005 р.
у справі господарського суду м. Києва
за позовом ТОВ “Аресс”
До ДПІ у Шевченківському районі м. Києва
ВДК України у Шевченківському районі м.
Києва
Про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень та
рішення про результати розгляду скарги,
в судовому засіданні взяли участь представники:
позивача: Мельникова Н.В. - директор,
ДПІ: Дяченко Ю.В. (дов. від 01.11.04 № 4520/9/10-004), Василенко
Г.А. (дов. від 18.01.05 № 694/9/10-213),
ВДК: Скуділова І.В. (дов. від 03.08.05 № 04-14/1037),
В С Т А Н О В И В:
Рішенням від 17.12.04 господарського суду м. Києва позов
задоволено. Визнано недійсними: податкове повідомлення-рішення
Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва
№ 340/23-4/32622560 від 09.04.2004 року, рішення Державної
податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва №
163/23-04/22 від 21.06.2004 року про результати розгляду скарги.
Цим же рішенням з Державного бюджету України через Відділення
державного казначейства у Шевченківському районі м. Києва на
користь ТОВ “Аресс” 3976700 грн.. З Державної податкової
інспекції у Шевченківському районі м. Києва на користь
Товариства з обмеженою відповідальністю “Аресс” стягнуто 1785
грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне
забезпечення судового процесу та припинено провадження у справі
щодо Держказначейства України.
Постановою від 09.02.05 Київського апеляційного господарського
суду згадане вище рішення залишено без змін.
Не погоджуючись з судовими рішеннями, ДПІ у Шевченківському
районі м. Києва звернулась до Вищого господарського суду України
із касаційною скаргою і просить їх скасувати, прийняти нове
рішення, яким в позові відмовити, посилаючись на неправильне
застосування судами пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону
України “Про податок на додану вартість” № 168/97-ВР
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
(далі Закон № 168/97-ВР ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
)
Перед початком судового засідання було заявлено клопотання про
оголошення повного тексту постанови Вищого господарського суду
України, у звязку з чим в судовому засіданні в порядку ст. 77
ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
було оголошено перерву з 11.10 години
03.08.05 до 15.10 години 03.08.05.
ТОВ “Аресс” подало до суду відзив на касаційну скаргу, у якому
просить прийняті у справі судові рішення залишити без змін, а
касаційну скаргу - без задоволення.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в
касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних
обставин справи застосування норм процесуального права при
винесенні оспорюваного судового акту, дійшла висновку, що
касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних
підстав.
Як було встановлено судовими інстанціями, які приймали рішення у
даній справі, за результатами документальної перевірки
правильності обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум
податку на додану вартість ТОВ "Аресс" за лютий 2004 року
Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі міста
Києва складено акт 170/23-4/32622560 від 09.04.2004 року.
На підставі вказаного акту ДПІ у Шевченківському районі м. Києва
прийнято податкове повідомлення-рішення № 340/23-4/32622560 від
09.04.2004 року, яким у позивача виявлено завищення суми
бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за лютий
місяць 2004 року в сумі 3976700 грн.
За результатами адміністративного оскарження вказаного
повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у
Шевченківському районі міста Києва № 163/23-04/22 від 21.06.2004
року вказане податкове повідомлення-рішення № 340/23-4/32622560
від 09.04.2004 року залишено без змін.
Крім того, судами зясовано, що відповідно до договору комісії №
15-К/Ар від 17.02.2004 року та додатковими угодами до нього № 4
від 01.03.2004 року, № 5 від 09.03.2004 року та № 6 від
11.03.2004 року в березні місяці 2004 року року згідно з
дорученням позивача та в його інтересах комісіонером (ТОВ
"БлекОйл") було здійснено продаж 32000 тон мазуту М-40
нерезидентові України на загальну суму 19 955 962,46 гривень з
нульовою ставкою ПДВ, на підставі пп. 6.2.1. п. 6.2. ст. 6
Закону № 168/97-ВР ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, зважаючи на експортний
характер продажу товару.
При цьому судами досліджено вантажно-митні декларації №
12400//071020 від 25.02.2004 року на 1670,941 т товару, за межі
України товар вивезений 29.02.2004 року; № 12400//071018 від
25.02.2004 року на 1725,958 т товару, за межі України товар
вивезений 29.02.2004 року; № 12400//071016 від 24.02.2004 року
на 1646,521 т товару, за межі України товар вивезений 29.02.2004
року; № 12400//071015 від 24.02.2004 року на 6713,537 т товару,
за межі України товар вивезений 29.02.2004 року; № 12400//071014
від 23.02.2004 року на 2131,459 т товару, за межі України товар
вивезений 29.02.2004 року; № 12400//071012 від 23.02.2004 року
на 4411,968 т товару, за межі України товар вивезений 29.02.2004
року; № 12400//071011 від 21.02.2004 року на 3237,931 т товару,
за межі України товар вивезений 26.02.2004 року; № 12400//071009
від 19.02.2004 року на 4210,532 т товару, за межі України товар
вивезений 24.02.2004 року.
У відповідності зі звітом комісіонера № 1 від 29.02.2004 та
договору комісії № 15-К/Ар від 17.02.2004 витрати комісіонера та
комісійна винагорода складають 47 447,29 грн.
При цьому судами враховано, що суми податку на додану вартість,
нараховані позивачем у зв'язку з придбанням у ТОВ „Дінат"
нафтопродуктів, були включені Позивачем до податкового
кредиту.02.місяця 2004 року, про що зазначено у рядку 10.1
розділу "Податковий кредит" декларації з податку на додану
вартість за лютий 2004 року.
Підставою віднесення Позивачем до податкового кредиту сум
податку, сплаченого (нарахованого) у звітному періоді (лютий
2004 року), послужили видані ТОВ „Дінат" як постачальником
податкові накладні № 1 від 17.02.2004 року, № 2 від 23.02.2004
року, № 3 від 25.02.2004 року.
Вказані податкові накладні відповідно до вимог пп. 7.2.3. п.
7.2. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
були виписані постачальником нафтопродуктів (ТОВ
„Дінат") в момент виникнення у останнього податкових
зобов'язань.
При прийнятті судових рішень суди виходили з того, що вказані
податкові накладні складені у відповідності з пп. 7.2.1. п. 7.2.
ст. 7 Закону №; 168/97-ВР ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
та наказом ДПА № 165 від
30.05.1997 року "Про затвердження форм податкової накладної,
книги обліку придбання та книги обліку продажу товарів (робіт,
послуг), порядку їх заповнення" ( z0233-97 ) (z0233-97)
.
При цьому у звязку із запереченням ДПІ правомірності віднесення
до складу валових витрат вартості придбаних позивачем у ТОВ
"Дінат" протягом.02.місяця 2004 року, оскільки реалізація
придбаного, позивачем товару була здійсненна за ціною нижчою від
цін придбання, а тому, на думку відповідача, така операція не є
господарською діяльністю та не дає права позивачеві на
віднесення витрат понесених в зв'язку з придбанням таких товарів
до складу валових витрат, судами взято до уваги, що в лютому
позивач згідно з договором купівлі-продажу нафтопродуктів №
17/02 від 17.02.2004 року та додатковими угодами до нього
придбав 32000 тон мазуту М-40 загальною вартістю в 23 860 200,00
гривень, в тому числі ПДВ 3976700 грн., і відповідно до наданих
ТОВ "Дінат" податкових накладних відніс до податкового кредиту 3
976 700 гривень.
На підставі вказаного суди дійшли висновку, що витрати позивача
на придбання 32 000 тон мазуту М-40 без урахування податку на
додану вартість склали 19 883 500 грн. Від експортної операції з
продажу зазначених 32 000 тон мазуту М-40 позивач отримав від
комісіонера 19 955 962,47 грн., в той час, як витрати
комісіонера та комісійна винагорода склали 47447,29 грн.
Оскільки при здійсненні операції купівлі-продажу нафтопродуктів
на території України позивач у складі ціни продукції сплатив
ПДВ, суму якого на підставі отриманих податкових накладних
відніс до складу податкового кредиту, а при експортній операції
цієї продукції сума ПДВ склала 0 %, то з урахуванням цих
обставин суд дійшов висновку про безпідставність тверджень
відповідача про збитковість господарських операцій.
При прийнятті судових рішень суди виходили з того, що вказані
податкові накладні відповідно до вимог пп. 7.2.3. п. 7.2. ст. 7
Закону № 1687/97-ВР ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
були вписані ТОВ „Дінат" як
постачальником нафтопродуктів (яке було зареєстровано органами
державної податкової служби у встановленому законодавством
порядку як платник податку на додану вартість, про що видано
відповідне свідоцтво № 30555332 від 05.12.2001 p.) в момент
виникнення у останнього податкових зобов'язань.
Інформація щодо індивідуального податкового номеру ТОВ „Дінат"
та номеру свідоцтва про реєстрацію його як платника податку на
додану вартість зазначена в договорі купівлі-продажу
нафтопродуктів № 17/02 від 17.02.2004 року, за яким
здійснювалась поставка нафтопродуктів в лютому 2004 року.
У звязку з наведеним суди дійшли висновку, що суму податкового
кредиту позивача за березень 2004 року сформовано на підставі
належним чином оформлених податкових накладних, отриманих від
постачальника - ТОВ „Дінат", зареєстрованого як платник податку
на додану вартість, а тому вважають правомірним віднесення
позивачем до складу податкового кредиту за лютий 2004 року з
податку на додану вартість 3976700 грн., які згідно з
оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням визначені як
завищення суми бюджетного відшкодування.
Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що
висновки судів зроблено без дослідження усіх фактичних обставин
справи.
Судами взято до уваги лише правовідносини позивача з ТОВ “Дінат”
як постачальником вказаних нафтопродуктів.
При цьому судами не досліджено всього ланцюга правовідносин,
повязаних із товарообігом спірних нафтопродуктів.
Крім того, судами не з'ясовано, ким з підприємств в ланцюгу
імпорту-переробки –експорту нафтопродуктів було фактично
сплачено ПДВ до Державного бюджету України і чи відбулась така
сплата взагалі.
До того ж, судами не враховано, що різниця в вартості спірних
нафтопродуктів при проведені вказаних вище операцій лише за
рахунок нульової ставки ПДВ не спростовує того факту, що
фактично реалізація вказаного товару відбулась за ціною, нижчою
за ціну придбання.
З огляду на викладене вказані судові рішення підлягають
скасуванню з направленням справи на новий розгляд.
Керуючись ст. 107, ст. 111-5, ст. 111-9, ст. 111-11
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, ВИЩИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу задовольнити частково.
Рішення від 17.12.04 господарського суду м. Києва та постанову
від 09.02.05 Київського апеляційного господарського суду у
справі № 32/548 скасувати.
Справу направити на новий розгляд до господарського суду м.
Києва.
Головуючий: Божок В.С.
Судді: Костенко Т. Ф.
Коробенко Г.П