ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03.08.2005 Справа N 31/141
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 29.09.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
[...]
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві
касаційну скаргу Приватного підприємства "Колбі"
на постанову Київського апеляційного господарського суду від
21.04.2005 року
у справі за позовом Державного підприємства "Готель
"Козацький" Міністерства оборони України
до Приватного підприємства "Колбі"
про усунення перешкод у користуванні майном оренди та
звільнення приміщень
У С Т А Н О В И В:
У лютому 2005 року позивач звернувся до господарського суду
м. Києва з позовною заявою до відповідача про зобов'язання
звільнити займане ним приміщення площею 44,64 кв. м, розташоване
на території військового містечка N 29 в м. Києві,
пр. Повітрянофлотський, 30 в/м 29 інд. 76, вул. Антонова, 2/32
шляхом виселення, посилаючись на те, що закінчився строк оренди за
укладеним між ними договором оренди.
Рішенням господарського суду м. Києва від 17.03.2005 року
позов задоволено.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від
21.04.2005 року зазначене рішення суду першої інстанції залишено
без змін.
У касаційній скарзі відповідач вважає, що судом порушено і
неправильно застосовано норми матеріального та процесуального
права, і тому просить прийняті ним рішення скасувати та справу
передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Відзив на касаційну скаргу від позивача до суду не надходив.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши доводи
касаційної скарги, перевіривши матеріали справи і прийняті в ній
судові рішення, суд вважає, що касаційна скарга підлягає
задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, між Головним
квартирно-експлуатаційним управлінням Міністерства оборони України
та відповідачем було укладено договір N 94/2000 (ГоловКЕУ) від
05.06.2000 року, за умовами якого ГоловКЕУ Міністерства оборони
України зобов'язалося передати, а відповідач зобов'язався прийняти
в оренду нежитлові приміщення площею 51 кв. м строком до
01.06.2003 року.
Наказом Міністерства оборони України N 174 від
13.06.2000 року "Про додаткове наділення фондами державного
підприємства Міністерства оборони України "Готель "Козацький"
другий поверх будівлі N 76, де знаходиться спірне орендоване
приміщення, передано на баланс позивача.
01.01.2002 року між сторонами було укладено додаткову угоду
N 1 до договору N 94/2000 ГоловКЕУ від 05.06.2000 року, якою
збільшено орендовану відповідачем площу до 65,04 кв. м, з яких
44,64 кв. м - площа під кафе, 20,4 кв. м - площа під офіс.
Додатковою угодою N 3 від 01.06.2003 року до зазначеного
договору сторони продовжили строк оренди до 01.06.2004 року.
Листами N 135 від 30.04.2004 року та N 144 від
13.05.2004 року позивач повідомив відповідача про повернення
орендованих приміщень у зв'язку із закінченням строку оренди.
Предметом даного судового розгляду є вимоги до відповідача
про зобов'язання звільнити орендовані приміщення у зв'язку із
закінченням строку оренди за договором.
Відповідно до ст. 764 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
якщо наймач
продовжує користуватися майном після закінчення строку договору
найму, то за відсутності заперечень наймодавця протягом одного
місяця договір вважається поновленим на строк, який був раніше
встановлений договором.
Пунктом 10.7 договору оренди передбачено, що у разі
відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну
договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну
дії договору, він вважається продовженим на той самий термін і на
тих умовах, які були передбачені договором.
Проте, суди попередніх інстанцій зазначених вимог норм
матеріального права та умов договору не врахували і не з'ясували
обставин, пов'язаних з фактичними діями сторін щодо виконання
зобов'язань за договором оренди, зокрема, як з боку відповідача з
користування орендованим майном і внесенням орендної плати, так і
з боку позивача надіслання рахунків на оплату та прийняття
внесеної орендної плати після закінчення строку оренди і не навели
цим обставинам правової оцінки.
При цьому суди не перевірили доводів відповідача про те, що
сторони після закінчення строку оренди за договором вчинили такі
фактичні дії, якими поновили цей строк, та не навели у прийнятих
рішеннях обґрунтування про відхилення зазначених доводів.
Отже, висновок судів про закінчення строку оренди ґрунтується
в порушення вимог ст. 43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
на неповно
з'ясованих обставинах спору, що має істотне значення для
правильного застосування норм матеріального права.
За таких обставин, оскаржені судові рішення не можна визнати
законними й обґрунтованими, і тому вони підлягають скасуванню з
передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Під час нового розгляду справи суду необхідно врахувати
наведене і вирішити спір з дотриманням вимог закону.
З огляду на викладене та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7,
111-9 - 111-12 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Приватного підприємства "Колбі"
задовольнити.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від
21.04.2005 року та рішення господарського суду м. Києва від
17.03.2005 року скасувати, і справу N 31/141 передати на новий
розгляд до суду першої інстанції в іншому складі.