ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03.08.2005 Справа N 27/234
Вищий господарський суд України в складі колегії
головуючого Мачульського Г.М.,
суддів : Грейц К.В., Полянського А.Г.
розглянувши Товариства з обмеженою відповідальністю
касаційну скаргу “Альбатрос”
на постанову Дніпропетровського апеляційного
господарського суду від 30.03.2005р.
у справі № 27/234
господарського суду Дніпропетровської області
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю
“Альбатрос”
до Державної податкової інспекції у Амур-
Нижньодніпровському районі м.
Дніпропетровська
Про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення
За участю представників:
позивача –Сокурова А.В., Рахліна Б.М., Огаркова Є.В.,
відповідача –Обертовича М.Г.
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від
21.12.2004р. (суддя Татарчук В.О.) позов задоволено; визнано
недійсним податкове повідомлення-рішення ДПІ у Амур-
Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська від 17.09.2004р.
№ 0000322301/0.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду
від 30.03.2005р. (судді Шуба І.К., Тищик І.В., Сизько І.А.),
рішення скасовано; в позові відмовлено.
В касаційній скарзі ТОВ “Альбатрос” просить скасувати постанову
апеляційного суду та залишити в силі рішення місцевого суду,
посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм
процесуального та матеріального права.
Відзив на касаційну скаргу відповідачем не надано.
Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність
їх юридичної оцінки в постанові суду апеляційної інстанції,
колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до
висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з
таких підстав.
Підставою прийняття податкового повідомлення-рішення №
0000322301/0 від 17.09.2004р., яким позивачу визначено суму
податкового зобов’язання з ПДВ у розмірі 1441050грн., в тому
числі 960700грн. основного боргу та 480350грн. штрафних
(фінансових) санкцій, є порушення ним п. п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7
Закону України “Про податок на додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
зафіксованого актом позапланової документальної тематичної
перевірки від 17.09.2004р. № 25-23-1-36-23943885.
Зокрема перевіркою встановлено, що за результатами виконання
договору № ПБ-23-9/06-03 від 23.06.2003р. з ТОВ “Компанія
“Промбізнеспроект” позивачем фактично не було сплачено вартість
отриманих товарів, тобто витрати на їх придбання понесені не
були, і, вартість таких товарів не повинна була включатися до
складу валових витрат підприємства; зазначені товари є
безоплатно отриманими відповідно до п. п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4
Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”
( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
. На підставі цього перевіряючими було зроблено
висновок, що позивач в порушення п. п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону
України “Про податок на додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
включив
до складу податкового кредиту за чрвень 2003р. ПДВ в сумі
960700грн. по товару, вартість якого не відноситься до складу
валових витрат.
Колегія суддів вважає, що висновки відповідача не відповідають
встановленим обставинам справи та нормам діючого законодавства,
з огляду на таке.
Відповідно до п. п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про
податок на додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
податковий кредит
звітного періоду складається із сум податків, сплачених
(нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв’язку з
придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до
складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи
нематеріальних активів, що підлягають амортизації.
Суми податку на додану вартість, сплачені (нараховані) платником
податку у звітному періоді у зв’язку з придбанням (спорудженням)
основних фондів, що підлягають амортизації, включають до складу
податкового кредиту такого звітного періоду, незалежно від
строків введення в експлуатацію основних фондів, а також від
того, чи мав платник податку оподатковувані обороти протягом
такого звітного періоду.
Згідно п. п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на
додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
не дозволяється включення до
податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не
підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а
при імпорті робіт (послуг) –актом прийняття робіт (послуг) чи
банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в
оплату вартості таких робіт (послуг).
За змістом зазначеної норми, підставою для виключення з
податкового кредиту сум податку на додану вартість, попередньо
включених до податкового кредиту є виявлення факту
непідтвердження податковими накладними витрат по сплаті податку,
оформлених у відповідності до вимог п. п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7
зазначено Закону ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
Поряд із цим, судами встановлено, що за результатами виконання,
зазначеного вище договору від 23.06.2003р. № ПБ-23-9/06-03 ТОВ
“Компанія “Промбізнеспроект” була виписана податкова накладна №
284 від 25.06.2003р., яка була підставою для включення до складу
податкового кредиту ТОВ “Альбатрос” у червні 2003р. ПДВ по
придбаному товару в сумі 960700грн.
Таким чином, колегія суддів вважає, що суди дійшли цілком
правомірного висновку щодо порядку формування податкового
кредиту (п. 7.4 Закону України “Про податок на додану вартість”
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
) та щодо видачі податкових накладних (п. п.
7.2.3).
Однак, як правомірно зроблено посилання в оскаржуваній постанові
апеляційної інстанції, норми ст. 7 Закону України “Про податок
на додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
слід застосовувати в контексті
п. 4.8 цього ж закону, оскільки оплата за отриманий товар була
здійснена позивачем шляхом видачі простих векселів.
Відповідно до п. 4.8 зазначеного закону ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, векселі
отримані, але не оплачені платником податку, або видані але не
оплачені платником податку, не змінюють сум податкових
зобов’язань або податкового кредиту такого платника податку,
незалежно від видів операцій, по яких такі векселі
використовуються.
Поряд із цим, судами встановлено, що вексель № 65306759740837
від 12.02.2004р. на суму 4810713,75грн. (ПДВ 801785,63грн.) був
погашений позивачем, докази чого містяться в матеріалах справи.
Таким чином, факт погашення позивачем векселя свідчить про
правомірність включення до податкового кредиту ПДВ у сумі
801785,63грн., що не протирічить ч. 3 п. 4.8 Закону України “Про
податок на додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, і, у зв’язку з чим,
спірне податкове повідомлення-рішення від 17.09.2004р. №
0000322301/0 в цій частині (із урахуванням штрафних санкцій
відповідно) є незаконним.
В іншій частині, приймаючи рішення по суті спору, місцевий та
апеляційний господарські суди дійшли суперечливих висновків
стосовно погашення векселів № 65306759740836 від 12.02.2004р. на
суму 217471,03грн. та № 65306759740838 від 13.02.2004р. на суму
736015,22грн.
Зокрема, місцевий господарський суд встановив погашення вказаних
векселів, а апеляційний господарський суд зазначив, що докази
погашення цих векселів у будь-який спосіб відсутні.
Касаційна інстанція, відповідно до ч. 2 ст. 111-7 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, не має права встановлювати або вважати доведеним
обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові
господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про
достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів
над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
На підставі викладеного колегія суддів вважає, що судові рішення
в цій частині (стосовно ПДВ у сумі 158914,37грн. та штрафних
санкцій у сумі 79457,19грн.), в силу частини 1 ст. 111-10
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до
суду першої інстанції.
При новому розгляді справи суду першої інстанції необхідно
встановити зазначені у цій постанові обставини, дослідити
оригінали документів та дати доводам сторін і поданим ними
доказам належну правову оцінку та вирішити спір, у зазначеній
вище частині, згідно з вимогами закону.
Беручи до уваги все наведене та вимоги чинного законодавства в
їх сукупності рішення місцевого суду підлягає залишенню без змін
лише в частині визнання недійсним спірного податкового
повідомлення-рішення від 17.09.2004р. № 0000322301/0 щодо
нарахування податку на додану вартість у сумі 801785,63грн. та
застосування штрафних санкцій у сумі 400892,81грн.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 1, п. 3 ст. 111-9, ч. 1 ст.
111-10, ст. 111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ
СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю
“Альбатрос” задовольнити частково.
Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду
від 30.03.2005р. у справі № 27/234 скасувати.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від
21.12.2004р. у справі № 27/234 скасувати в частині визнання
недійсним податкового повідомлення-рішення Державної податкової
інспекції у Амур - Нижньодніпровському районі м.
Дніпропетровська від 17.09.2004р. № 0000322301/0 стосовно
донарахування податку на додану вартість у сумі 158914,37грн. та
застосування штрафних санкцій у сумі 79457,19грн.
В цій частині справу передати на новий розгляд до Господарського
суду Дніпропетровської області.
В іншій частині рішення Господарського суду Дніпропетровської
області від 21.12.2004р. у справі № 27/234 щодо визнання
недійсним податкового повідомлення-рішення від 17.09.2004р. №
0000322301/0 в частині донарахування податку на додану вартість
у сумі 801785,63грн. та застосування штрафних санкцій у сумі
400892,81грн., залишити без змін.
Головуючий - суддя Г.М. Мачульський
Судді: К.В. Грейц
А.Г.Полянський