ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03.08.2005 Справа N 25/475
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 19.09.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
[...]
розглянувши матеріали касаційної скарги ДПІ у Солом'янському
районі м. Києва
на постанову Київського апеляційного господарського суду від
02.03.2005
у справі господарського суду м. Києва
за позовом Комунального підприємства "Кінотеатр "Тампере"
до ДПІ у Солом'янському районі м. Києва
про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень
В С Т А Н О В И В:
Рішенням від 22.12.2004 господарського суду м. Києва
задоволено позовні вимоги щодо визнання недійсними податкових
повідомлень-рішень ДПІ у Солом'янському районі м. Києва від
02.04.2004 за N 0000952312/0; від 18.05.2004 за N 0000952312/1;
від 29.07.2004 за N 0000952312/2; від 06.10.2004 за
N 0000952312/3.
Постановою від 02.03.2005 Київського апеляційного
господарського суду рішення господарського суду м. Києва від
22.12.2004 залишено без змін.
Судові рішення мотивовані тим, що відповідно до ст. 2 Закону
України "Про плату за землю" ( 2535-12 ) (2535-12)
використання землі є
платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку
або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки
земель. Статтею 12 цього Закону встановлені пільги по сплаті
земельного податку, а саме зазначено, що від земельного податку
звільняються, зокрема вітчизняні заклади культури, науки, освіти,
охорони здоров'я, соціального забезпечення, фізичної культури та
спорту, спортивні споруди, що використовуються ними за цільовим
призначенням.
Не погоджуючись з судовими рішеннями, ДПІ у Солом'янському
районі м. Києва звернулася до Вищого господарського суду України з
касаційною скаргою і просить їх скасувати, посилаючись на те, що
зазначені судові рішення прийняті внаслідок неправильного
застосування судами норм матеріального права, зокрема ст.ст. 2, 5,
7, 12 Закону України "Про плату за землю" ( 2535-12 ) (2535-12)
.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в
касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних
обставин справи застосування норм матеріального і процесуального
права при винесенні оспорюваного судового акта, знаходить
необхідним в задоволенні касаційної скарги відмовити.
Предметом даної справи є податкове повідомлення-рішення ДПІ у
Солом'янському районі м. Києва N 0000952312/0 від 20.04.2004, яким
позивачу визначено податкове зобов'язання зі сплати за землю в
розмірі 16 352,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції
в розмірі 8176,00 грн. За результатами розгляду скарг прийняті
податкові повідомлення-рішення N 0000952312/1 від 18.05.2004,
N 0000952312/2 від 29.07.2004, N 0000952312/3 від 06.10.2004.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України "Про плату за землю"
( 2535-12 ) (2535-12)
використання землі в Україні є платним. Плата за землю
справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що
визначається залежно від грошової оцінки земель. Розміри податку
за земельні ділянки, грошову оцінку яких не встановлено,
визначаються до її встановлення в порядку, визначеному цим
Законом.
Пунктом 4 ст. 12 цього Закону ( 2535-12 ) (2535-12)
передбачено, що від
земельного податку звільняються вітчизняні заклади культури,
науки, освіти, охорони здоров'я, соціального забезпечення,
фізичної культури та спорту, спортивні споруди, що
використовуються ними за цільовим призначенням.
Суб'єктами діяльності у сфері культури згідно ст. 12 Закону
України "Основи законодавства України про культуру" ( 2117-12 ) (2117-12)
є
державні і приватні заклади, підприємства, організації і установи,
що діють у сфері культури. Діяльністю у сфері культури є
створення, розповсюдження і популяризація творів літератури та
мистецтва; збереження та використання культурних цінностей;
естетичне виховання; організація спеціальної освіти, відпочинку і
дозвілля громадян.
Господарським судом встановлено, що відповідно до довідки
Головного міжрегіонального управління статистики у м. Києві
N 11111/03 від 17.09.2003 позивач здійснює свою діяльність за
кодом 92.32.0 "діяльність залів для глядачів" згідно із
Загальнодержавним класифікатором видів економічної діяльності
України, затвердженим наказом Держстандарту України від 22.10.1996
за N 441 ( v0441217-96 ) (v0441217-96)
, що включається до підгалузі мистецтва,
клас 92 - діяльність у сфері відпочинку і розваг, культури і
спорту.
Відповідно до ст. 21 Закону України "Основи законодавства
України про культуру" ( 2117-12 ) (2117-12)
в Україні гарантується розвиток
мережі різних за видами діяльності та формою власності закладів,
підприємств та організацій культури: в тому числі кінотеатрів.
Заклади, підприємства і організації культури здійснюють ті
види культурної та господарської діяльності, які визначено ст. 12
цих Основ ( 2117-12 ) (2117-12)
і відповідають цілям, передбаченим їх
статутами (положеннями).
Господарський суд дійшов висновку, що надання передбаченої
п. 4 ст. 12 Закону України "Про плату за землю" ( 2535-12 ) (2535-12)
пільги
не ставиться законодавцем в залежність від організаційно-правової
форми господарювання закладу культури та його форми власності.
Крім цього, п. 1.1 Статуту позивача, затвердженого розпорядженням
Київської міської державної адміністрації від 12.08.2003 за
N 1475, визначено, що він є закладом культури.
Відповідно до Методичних рекомендацій щодо класифікації
інституційних секторів економіки України, які затверджено наказом
Міністерства статистики України N 172 ( v0172207-94 ) (v0172207-94)
від
25.07.1994 заклад визначається як підприємство або частина
підприємства, яке самостійно зайняте одним або переважно одним
видом діяльності в одному місці розташування та для якого можуть
бути одержані достовірні дані по прибутку. До визначення "заклад
культури" належать підприємства та організації культури, основна
діяльність яких направлена на створення, розповсюдження і
популяризацію творів літератури та мистецтва; збереження та
використання культурних цінностей; естетичне виховання;
організація спеціальної освіти, відпочинку і дозвілля громадян,
тобто цілям визначеним ст. 12 Закону N 2117 ( 2117-12 ) (2117-12)
.
Як встановлено господарським судом позивач своєчасно та в
повному обсязі сплатив земельний податок з площ, які здано КП
"Кінотеатр "Тампере" в оренду.
Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що
господарськими судами дана правильна юридична оцінка обставинам
справи, тому судові рішення відповідають чинному законодавству
України та обставинам справи і підстав для їх скасування немає.
На підставі викладеного, керуючись ст. 111-5, п. 1 ст. 111-9,
111-11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
Вищий господарський суд України П О С Т А Н О В И В:
В задоволенні касаційної скарги відмовити.
Постанову від 02.03.2005 Київського апеляційного
господарського суду зі справи N 25/475 залишити без змін.