Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дерепи В.І. –головуючого,

Грека Б.М.,

Стратієнко Л.В.,

за участю повноважних представників:

позивача Гаманенко І.В.,

відповідача Норіна О.О.,

розглянувши у Статутного територіально-галузевого

відкритому засіданні об’єднання “Південна залізниця в особі

касаційну скаргу відособленого структурного підрозділу

Полтавської дирекції залізничних перевезень”

на постанову від 4.05.2005

Севастопольського апеляційного

господарського суду

у справі за позовом Статутного територіально-галузевого

об’єднання “Південна залізниця в особі

відособленого структурного підрозділу

Полтавської дирекції залізничних перевезень”

до Підприємства “Сі Ен Жі Ес Інженірінг”

Про стягнення 13698 грн.

ВСТАНОВИВ:

У січні 2005р. позивач звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до відповідача про стягнення штрафу у розмірі 13698 грн., посилаючись на те, що останній повинен нести відповідальність за вусі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ними у накладній.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 15- 17.02.2005 року (суддя Мокрушин В.І.) позов задоволено.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 4.05.2005 року рішення господарського суду скасовано і в позові відмовлено.

У касаційній скарзі позивач просить постанову апеляційної інстанції скасувати, як прийняту з порушенням норм матеріального і процесуального права.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить в її задоволенні відмовити за необгрунтованістю вимог.

Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та на підставі встановлених в ній фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування апеляційним господарським судом при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального і процесуального права, суд вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Приймаючи постанову про скасування рішення господарського суду та відмову позивачу в позові, апеляційна інстанція виходила з того, що підприємством “Сі Ен Жі Ес Інженірінг” не були порушені вимоги ст. 122Статуту залізниць України стосовно неправильного зазначення у накладній коду, назви та адреси вантажоотримувача. Апеляційна інстанція вважала, що з боку відповідача, шляхом посилання телеграми мало місце повідомлення станції призначення про заміну отримувача вантажу.

Тому висновок суду першої інстанції про необхідність застосування до відповідача санкцій за неправильне зазначення відомостей у залізничній накладній є необгрунтованим.

Проте з вказаними висновками апеляційної інстанції погодитись не можна виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи 17.08.2004 року відповідач згідно з накладною 47136765 передав залізниці вантаж для перевезення у вагоні 44254787.

Одержувачем вантажу зазначене “Сі Ен Жі Ес Інженірінг” з кодом 3394.

22.08.2004 року вказаний вантаж прибув на станцію Кагарлицька Полтавської дирекції залізничних перевезень.

Одержувач вантажу на станції одержування був відсутнім, про що складено акт від 22.08.2004 року, згідно з яким відправнику була дана телеграма, про відсутність одержувача вантажу.

23.08.2004 року відправник –відповідач по справі направив позивачу телеграму, згідно з якою просив зробити виправлення одержувача вантажу на ЗАТ “Укртатнафта”, Телеграма була направлена на адресу позивача після надходження вантажу на станцію призначення.

Згідно із ст. 307 Господарського кодексу України (436-15) (від 16.01.2003 року № 436-ІУ) за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов’язується доставити ввірений ій другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов’язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб’єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно- правовими актами.

Згідно із п. 24 Статуту залізниць України (457-98-п) вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ними у накладній.

Згідно із п. 122 Статуту залізниць України (457-98-п) за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порту стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту (457-98-п) .

Враховуючи наведене суд вважає, що висновки апеляційної інстанції в тому, що при неправильному вказуванні відомостей у залізничній накладній мало місце саме заміна одержувача вантажу визнати законними і обгрунтованими не можна.

Вказані висновки апеляційної інстанції спростовуються зібраними у справі доказами. Окрім того останні не відповідають вимогам діючого законодавства, що регулює дані правовідносини.

За вказаних обставин суд вважає, що постанова апеляційної інстанції як прийнята з порушенням норм матеріального і процесуального права не може залишатись без змін і підлягає скасуванню, а рішення господарського суду, прийняте відповідно до обставин справи та вимог діючого закону необхідно залишити без змін.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В:

Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 4.05.2005 року скасувати, задовольнивши касаційну скаргу.

Рішення господарського суду від 15-17.02.2005 року Автономної Республіки Крим залишити без змін.