ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03.08.2005 Справа N 20-5/389
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Божок В.С. –головуючого,
Костенко Т.Ф.,
Коробенко Г.П.
розглянувши матеріали ДПІ у Нахімовському районі м. Севастополя
касаційної скарги
на постанову Севастопольського апеляційного
господарського суду від 19.04.2005
у справі господарського суду м. Севастополя
за позовом ТОВ “Севмормаш”
до ДПІ у Нахімовському районі м. Севастополя
Про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення
в судовому засіданні взяли участь представники:
від позивача: не з’явились
від відповідача: не з’явились
В С Т А Н О В И В:
Рішенням від 07.02.2005 господарського суду м. Севастополя
задоволено позовні вимоги щодо визнання недійсним податкового
повідомлення-рішення ДПІ у Нахімовському районі м. Севастополя
від 19.10.2004 за № 0000102622/1 3592/23-0 про визначення ТОВ
“Севмормаш” податкового зобов’язання з податку на додану
вартість в сумі 541515,00 грн.
Постановою від 19.04.2005 Севастопольського апеляційного
господарського суду рішення від 07.02.2005 господарського суду
м. Севастополя залишено без змін.
Судові рішення мотивовані тим, що вивіз товарів платником
податку –ТОВ “Севмормаш” підтверджується належним чином
оформленими вантажними митними деклараціями.
Відповідно до п. п. 6.2.1 п. 6.2 ст. 6 Закону України “Про
податок на додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
наявність належним
чином оформленої вантажної митної декларації є достатньою
підставою для застосування нульової ставки податку на додану
вартість за операціями з вивозу (експортуванню) товару за межі
митної території України.
Не погоджуючись з судовими рішеннями ДПІ у Нахімовському районі
м. Севастополя звернулась з касаційною скаргою до Вищого
господарського суду України і просить їх скасувати, мотивуючи
тим, що судами невірно застосовані норми матеріального права,
зокрема п. п. 6.2.1 п. 6.2 ст. 6 Закону України “Про податок на
додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
; п. 1 Постанови Кабінету
Міністрів України від 01.03.2002 за № 243 “Про удосконалення
механізму відшкодування бюджетної заборгованості з податку на
додану вартість по операціях з експорту продукції”
( 243-2002-п ) (243-2002-п)
; п. п. 5,8 Положення “Про вантажну митну
декларацію”, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України
від 09.06.1997 за № 574 ( 574-97-п ) (574-97-п)
; п. п. 3.8, 3.9 Положення
“Про порядок здійснення контролю за доставкою вантажів до
митниці призначення”, затвердженого наказом Державної митної
служби України 08.12.1998 за № 771 ( z0042-99 ) (z0042-99)
, зареєстрованого
в Мінюсті України 22.01.1999 за № 42/3335; п. п. 5, 6, 7 Порядку
підтвердження відомостей про фактичний вивіз товарів за межі
митної території України, затвердженого спільним наказом
Державної митної служби України та Державної податкової служби
України від 21.03.2002 за № 163/121 ( z0295-02 ) (z0295-02)
,
зареєстрованого в Мінюсті України 26.03.2002 за № 295/6583.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в
касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних
обставин справи застосування норм матеріального і процесуального
права при винесенні оспорюваного судового акта, знаходить
необхідним касаційну скаргу задовольнити частково.
Предметом даного спору є податкове повідомлення-рішення ДПІ у
Нахімовському районі м. Севастополя № 0000102622/1 3592/23-0 від
19.04.2004 про визначення позивачу податкового зобов’язання з
податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів
(робіт) на загальну суму 541515,00 грн.
Господарським судом встановлено, що за період з.10.2003 року по
травень 2004 року позивачем за межі митної території України
експортований товар загальною митною вартістю 2 120 918,00 грн.
На підтвердження здійснення експортних операцій позивачем надані
вантажно-митні декларації.
Відповідно до підпункту 6.2.1 пункту 6.2 ст. 6 Закону України
“Про податок на додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
податок за
нульовою ставкою обчислюється щодо операцій з продажу товарів,
що були вивезені (експортовані) за межі митної території
України. Товари вважаються вивезеними (експортованими) платником
податку за межі митної території України в разі, якщо їх
вивезення (експортування) засвідчене належно оформленою митною
вантажною декларацією.
Пунктами 3.8, 3.9 Положення “Про порядок здійснення контролю за
доставкою вантажів до митниці призначення” ( z0042-99 ) (z0042-99)
встановлено, що вантаж знаходиться під митним контролем митниці
призначення до моменту його фактичного вивозу за межі митної
території України.
Підставою для експортного (бюджетного) відшкодування податку на
додану вартість платникові податку, що здійснив операцію з
вивезення (пересилання) товарів за межі митної території України
(експорт), є разом з іншими передбаченими чинним законодавством
документами оригінал п’ятого основного аркуша (“примірник для
декларанта”) ВМД форми МД-2 (МД-3) з відповідним записом митного
органу, засвідчений гербовою печаткою митного органу.
За твердженням відповідача надані оригінали п’ятих основних
аркушів вантажних митних декларацій форми МД-2 (МД-3) не
відповідають приписам постанови Кабінету Міністрів України № 243
від 01.03.2002 “Про вдосконалення механізму відшкодування
бюджетної заборгованості з податку на додану вартість за
операціями з експорту продукції” ( 243-2002-п ) (243-2002-п)
та Інструкції
про порядок заповнення вантажної митної декларації, затвердженої
наказом Державної митної служби України № 307 від 09.07.1997
( z0443-97 ) (z0443-97)
, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України
24.09.1997 за № 443/2247 однак господарським судом це не
встановлено.
Отже господарським судом не досліджено переміщення товару, тобто
чи відбулася фактична поставка товару та фактична його оплата.
Таким чином, господарськими судами неповно з’ясовані обставини
справи, що є підставою для скасування судових рішень і
направлення справи на новий розгляд.
При новому розгляді справи принагідно повно та всебічно вияснити
всі обставини справи, дати їм належну правову оцінку та
постановити законне та обґрунтоване рішення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9-
111-12 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу задовольнити частково.
Постанову від 19.04.2005 Севастопольського апеляційного
господарського суду та рішення від 07.02.2005 господарського
суду м. Севастополя зі справи № 20-5/389 скасувати.
Справу направити на новий розгляд до господарського суду м.
Севастополя.
Головуючий В.С.Божок
Судді: Т.Ф. Костенко
Г.П. Коробенко