ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03.08.2005 Справа N 19/286-04-10166
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Перепічая В.С. (головуючого),
Вовка І.В.,
Гончарука П. А.,
розглянувши у відкритому Державного підприємства Одеський
судовому засіданні в м. судноремонтний завод “Україна”
Києві касаційну скаргу
на постанову Одеського апеляційного господарського
суду від 12.04.2005 року
у справі
за позовом Відкритого акціонерного товариства
“Енергопостачальна компанія
“Одесаобленерго”
до Державного підприємства Одеський
судноремонтний завод “Україна”
Про стягнення суми,
УСТАНОВИВ:
У листопаді 2004 року позивач звернувся до господарського суду
Одеської області з позовною заявою до відповідача про стягнення
заборгованості з перевищення договірної величини споживання
електричної енергії в сумі 199721,34 грн., посилаючись на те, що
останнім допущено перевищення договірної величини споживання
електричної енергії.
Рішенням господарського суду Одеської області від 25.02.2005
року в позові відмовлено.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від
12.04.2005 року зазначене рішення суду першої інстанції
скасовано та позов задоволено.
У касаційній скарзі відповідач вважає, що апеляційним судом
порушено і неправильно застосовано норми матеріального та
процесуального права, і тому просить прийняту ним постанову
скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Відзив на касаційну скаргу від позивача до суду не надходив.
У судовому засіданні оголошувалась перерва на 03.08.2005 року.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши доводи
касаційної скарги, перевіривши матеріали справи і прийняті в ній
судові рішення, суд вважає, що касаційна скарга підлягає
задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається із матеріалів справи, що між сторонами було
укладено договір № 001800 від 28.02.2004 року, за умовами якого
позивач зобов’язався поставляти електричну енергію, а відповідач
зобов’язався оплачувати спожиту електричну енергію у встановлені
цим договором строки.
За вересень 2004 року відповідачем було спожито електричної
енергії 962387 квт/год на суму 180506,98 грн., що
підтверджується матеріалами справи.
Виставлений позивачем рахунок на оплату відповідачем було
отримано 24.09.2004 року та здійснено оплату 16.09.2004 року
–90000 грн., 30.09.2004 року–34500 грн., 01.10.2004 року–50000
грн., 04.10.2004 року –9943,56 грн.
Додатком № 5 до договору постачання електричної енергії сторони
встановили, що споживач оплачує за спожиту електричну енергію
30% від суми очікуваного місячного споживання електроенергії до
15 числа поточного місяця, а 70% впродовж 5-ти банківських днів
після видачі рахунку.
Предметом даного судового розгляду є вимоги позивача про
стягнення з відповідача п’ятикратної вартості різниці фактично
спожитої електричної енергії та договірної величини у зв’язку з
споживанням електричної енергії понад договірну величину за
розрахунковий період протягом.09.2004 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону України “Про електроенергетику”
( 575/97-ВР ) (575/97-ВР)
споживання електричної енергії понад граничні
величини є правопорушенням в електроенергетиці, що тягне за
собою встановлену законодавством України відповідальність.
Отже, передбачена ч. 5 ст. 26 Закону України “Про
електроенергетику” ( 575/97-ВР ) (575/97-ВР)
санкція, про що зазначається і
в ст. 27 цього Закону є господарсько-правовою відповідальністю
за правопорушення у сфері господарювання і за своєю природою є
штрафною.
Застосовуючи таку санкцію суд повинен врахувати вимоги ч. 1 ст.
614 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, згідно якої особа, яка порушила
зобов’язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу
або необережності), якщо інше не встановлено договором або
законом та ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України
( 436-15 ) (436-15)
, за якими підставою господарсько-правової
відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним
правопорушення у сфері господарювання.
Проте, апеляційний суд вимог зазначених норм матеріального права
не врахував та дійшов помилкового висновку про покладання
відповідальності на відповідача незалежно від наявності його
вини.
Разом з тим, судом першої інстанції встановлено, що відповідачем
у встановлені договором строки були передані до банківської
установи платіжні документи щодо оплати спірної суми за спожиту
електричну енергію.
Таким чином, висновок суду першої інстанції про відсутність вини
відповідача в порушенні строків надходження спірних сум за
спожиту електроенергію до позивача, а звідси про відсутність
підстав для покладання на відповідача відповідальності
грунтується на матеріалах справи та відповідає вимогам закону.
За таких обставин, оскаржену постанову апеляційного суду не
можна визнати законною й обгрунтованою, і тому вона підлягає
скасуванню, а рішення суду першої інстанції відповідає
встановленим обставинам справи та вимогам закону, і тому його
необхідно залишити без змін.
З огляду наведеного та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9-111-
11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
Вищий господарський суд України,
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Державного підприємства Одеський судноремонтний
завод “Україна” задовольнити.
Постанову Одеського апеляційного господарського суду від
12.04.2005 року скасувати, а рішення господарського суду
Одеської області від 25.02.2005 року залишити без змін.
Головуючий В. Перепічай
С у д д і: І. Вовк
П. Гончарук