ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03.08.2005 Справа N 17/36
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Божок В.С. –головуючого,
Костенко Т.Ф.,
Коробенко Г.П.
розглянувши Південної МДПІ у м. Кривому Розі
матеріали
касаційної скарги
на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського
суду від 13.04.2005
у справі господарського суду Дніпропетровської області
за позовом Південної МДПІ у м. Кривому Розі
до Комунального підприємства № 1, міста
Кривий Ріг
Про звернення стягнення на активи в сумі 80 329,55 грн.
в судовому засіданні взяли участь представники:
від позивача: Данилова ЮМ.- дов. № 12818/10/240 від 02.08.2005
Базікалов В.М.- дов. № 10865/10/100 від 10.06.2005
від відповідача: не з’явились
В С Т А Н О В И В:
Рішенням від 27.01.2005 господарського суду Дніпропетровської
області відмовлено в задоволенні позовних вимог Південної МДПІ у
м. Кривому Розі щодо звернення стягнення на активи в сумі
80329,55 грн.
Постановою від 13.04.2005 Дніпропетровського апеляційного
господарського суду рішення господарського суду
Дніпропетровської області від 27.01.2005 залишено без змін.
Судові рішення мотивовані тим, що позивачем при зверненні до
господарського суду з позовом не враховано, що відповідач у
справі не є власником майна, не взято до уваги порядок стягнення
податкового боргу, встановлений статтями 8-11 Закону України
“Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед
бюджетами та державними цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
.
Не погоджуючись з судовими рішеннями, Південна МДПІ у м. Кривому
Розі звернулася до Вищого господарського суду України з
касаційною скаргою і просить їх скасувати, мотивуючи тим, що
судами порушені норми матеріального права, зокрема ст.ст. 2, 4,
9 Закону України “Про систему оподаткування” ( 1251-12 ) (1251-12)
; п. 1.7
ст. 1, п. п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п. п. 10.1.1 п. 10.1 ст. 10
Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників
податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”
( 2181-14 ) (2181-14)
; ст.ст. 41, 67, 124 Конституції України
( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в
касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних
обставин справи застосування норм матеріального і процесуального
права при винесенні оспорюваного судового акта, знаходить
необхідним в задоволенні касаційної скарги відмовити.
Відповідно до статті 11 Закону України “Про порядок погашення
зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
у разі коли платник податків,
який перебуває у державній або комунальній власності, не погашає
суму податкового боргу у строки, встановлені цим Законом,
податковий орган здійснює заходи щодо продажу активів такого
платника податків, які не входять до складу цілісного майнового
комплексу, що забезпечує здійснення основної діяльності платника
податків.
У разі, коли сума коштів, отримана від такого продажу, не
покриває суму податкового боргу та витрат, пов’язаних з продажем
активів, податковий орган зобов’язаний звернутися до органу
виконавчої влади, що здійснює управління таким платником
податків, з пропозицією щодо прийняття рішення про продаж
частини акцій корпоратизованого підприємства за кошти або під
зобов’язання щодо погашення його податкового боргу протягом
поточного бюджетного року. Інформація зазначеного органу
управління щодо прийняття або відхилення запропонованого рішення
має бути надіслана податковому органу протягом тридцяти
календарних днів з дня направлення такого звернення. Організація
такого продажу здійснюється за правилами і у строки, встановлені
законодавством з питань приватизації.
У разі, коли зазначений орган не прийме рішення про продаж
частини акцій для погашення податкового боргу у зазначені цим
пунктом строки, податковий орган зобов’язаний у місячний строк з
дня отримання такої відмови або після закінчення встановленого
для надання відповіді строку звернутися до суду із заявою про
визнання такого платника податків банкрутом.
Докази виконання вимог статті 11 вищевказаного Закону
( 2181-14 ) (2181-14)
позивачем не надані.
Згідно пункту 1.1 Статуту Комунального житлового підприємства №
1 власником майна підприємства є Криворізька міська рада,
відповідач у справі не є власником майна.
Згідно частин 6, 8 статті 60 Закону України “Про місцеве
самоврядування в Україні” ( 280/97-ВР ) (280/97-ВР)
доцільність, порядок та
умови відчуження об’єктів права комунальної власності
визначаються відповідною Радою. Доходи від відчуження об’єктів
права комунальної власності зараховуються до відповідних
місцевих бюджетів і спрямовуються на фінансування заходів,
передбачених бюджетами.
Об’єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у
територіальних громад і передані іншим суб’єктам права власності
без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного
рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків,
передбачених законом.
Господарським судом встановлено, що позивачем при зверненні до
господарського суду з позовом не враховано, що відповідач у
справі не є власником майна, не взято до уваги порядок стягнення
податкового боргу, встановлений статтями 8-11 вищевказаного
Закону.
Відповідно до преамбули Закону України “Про порядок погашення
зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
цей Закон є спеціальним законом з
питань оподаткування, який встановлює порядок погашення
зобов’язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та
державними цільовими фондами з податків і зборів (обов’язкових
платежів).
Пунктом 1.3 статті 1 вищевказаного Закону ( 2181-14 ) (2181-14)
передбачено, що податковий борг (недоїмка) –податкове
зобов’язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності),
самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в
адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене в
установлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого
податкового зобов’язання.
Судовий порядок звернення стягнення на активи платника податків
поширюється лише на випадки, коли сума податкового боргу є
попередньо неузгодженою.
В даному випадку сума заборгованості з податків є узгодженою, що
підтверджується матеріалами справи (копії податкових
декларацій).
За визначенням пункту 1.6 статті 1 вищевказаного Закону
( 2181-14 ) (2181-14)
примусове стягнення –це звернення стягнення на
активи платника податків у рахунок погашення його податкового
боргу, без попереднього узгодження суми таким платником
податків.
Передбачений підп. 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 вищевказаного
Закону ( 2181-14 ) (2181-14)
судовий порядок звернення стягнення на активи
платника поширюється лише на випадки, коли сума податкового
боргу є попередньо не узгодженою.
Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що господарськими
судами дана правильна юридична оцінка обставинам справи, тому
судові рішення відповідають чинному законодавству України та
обставинам справи і підстав для їх скасування немає.
На підставі викладеного, керуючись ст. 111-5, п. 1 ст. 111-9,
111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В И В:
В задоволенні касаційної скарги відмовити.
Постанову від 13.04.2005 Дніпропетровського апеляційного
господарського суду зі справи № 17/36 залишити без змін.
Головуючий В.С. Божок
Судді: Т.Ф. Костенко
Г.П. Коробенко