ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03.08.2005 Справа N 16/528
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: Щотки
С.О.
, Подоляк О.А., Семчука В.В.,
розглянувши у відкритому Державного підприємства
судовому засіданні в м. “Придніпровська залізниця”
Києві, касаційну скаргу
на рішення господарського суду м. Києва від
та постанову 17.12.2004 року
Київського апеляційного господарського
суду від 17.02.2005 року
у справі № 16/528
за позовом державного підприємства
“Придніпровська залізниця”
до ТОВ “НК Альфа –Нафта”
Про стягнення 85690,00 грн.
за участю представників :
позивача – Зенкова І.О.,
відповідача: – Михайлик О.В., Руденко А.В.,
В С Т А Н О В И В :
Рішенням господарського суду м. Києва від 17.12.2004 року у
справі № 16/528 (суддя Ярмак О.М.) залишеним без змін постановою
Київського апеляційного господарського суду від 17.02.2005 року
(судді: Отрюх Б.В., Верховець А.А., Тищенко А.І.) в позові
державного підприємства “Придніпровська залізниця” до ТОВ “НК
Альфа –Нафта” про стягнення 85690,00 грн. штрафу за неправильне
зазначення у накладній адреси одержувача вантажу - відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням та постановою господарських судів
першої та апеляційної інстанцій ДП “Придніпровська залізниця”
звернулась до Вищого господарського суду з касаційною скаргою, в
якій просить рішення та постанову у даній справі скасувати та
прийняти нове рішення, яким позов задовольнити. В обґрунтування
своїх вимог скаржник посилається на те, що судами першої та
апеляційної інстанцій неправильно застосовані норми
матеріального права та порушені норми процесуального права, що
призвело до прийняття незаконних судових актів.
Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши
пояснення представників сторін, перевіривши юридичну оцінку
обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши
правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій
норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна
скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно ч. 1 ст. 258 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
, для
окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна
позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із
загальною позовною давністю.
Відповідно до ч. 2 ст. 4 Господарського кодексу України
( 436-15 ) (436-15)
особливості регулювання майнових відносин суб’єктів
господарювання визначаються цим Кодексом.
Частиною 1 ст. 223 Господарського кодексу України ( 436-15 ) (436-15)
встановлено, що при реалізації в судовому порядку
відповідальності за правопорушення у сфері господарювання
застосовуються загальний та скорочений строки позовної давності
передбачені Цивільним кодексом України, якщо інші строки не
встановлено Господарським кодексом України.
Виходячи із змісту наведених норм вбачається, що вони регулюють
співвідношення загальної (ст. 258 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
) та спеціальної норми (ст. 315 Господарського кодексу
України ( 436-15 ) (436-15)
та ст. 137 Статут залізниць України
( 457-98-п ) (457-98-п)
).
Згідно п. 5 ст. 315 Господарського кодексу України ( 436-15 ) (436-15)
та ст. 137 Статуту залізниць України ( 457-98-п ) (457-98-п)
, для
пред’явлення перевізником до вантажовідправників та
вантажоодержувачів позовів, що випливають з перевезення,
встановлюється шестимісячний строк.
Вказаний строк обчислюється з дня настання події, що стала
підставою для звернення перевізника з позовом, а саме, як
встановлено судами першої та апеляційної інстанцій у даній
справі з моменту складання акту загальної форми № 36 від
28.02.2004 року.
Разом з тим, з позовом державне підприємство “Придніпровська
залізниця” звернулося лише 28.10.2004 року, тобто з пропуском
встановленого шестимісячного строку позовної давності.
Виходячи із змісту ст. 267 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
, сплив позовної давності, про застосування якої
заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності,
порушене право підлягає захисту.
Виходячи з наведеної норми закону, у випадку пропуску позивачем
строку позовної давності, господарський суд повинен встановити
причини такого пропуску та оцінити їх поважність. Якщо буде
встановлено, що право позивача порушене і строк позовної
давності пропущено без поважних причин, суд на підставі ст. 267
Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
за заявою сторони у спорі
про застосування позовної давності ухвалює рішення, яким
відмовляє в позові в зв’язку із закінченням строку давності, а
при визнанні причини пропуску цього строку поважною, порушене
право має бути захищене.
Розглянувши заяву відповідача про застосування строку позовної
давності та клопотання позивача про поновлення пропущеного
строку позовної давності, суд апеляційної інстанції належним
чином дослідив та оцінив причини такого пропуску, дійшов
обґрунтованого висновку про їх неповажність, а відтак про
відсутність підстав для поновлення пропущеного строку.
Відповідно до вимог ст. 111-7 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція не має права
встановлювати або вважати доведеними обставини, які не були
встановлені у рішенні або постанові господарського суду або
відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи
іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати
нові докази або додатково перевіряти докази.
Враховуючи наведене, постанова суду апеляційної інстанції про
відмову в задоволенні позову є правомірною та обґрунтованою.
Відповідно до п. 1 ст. 111-9 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна
інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право
залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної
інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає,
що рішення або постанова господарського суду прийняті з
дотриманням вимог матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 - 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
П О С Т А Н О В И В :
Касаційну скаргу державного підприємства “Придніпровська
залізниця” залишити без задоволення.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від
17.02.2005 року у справі № 16/528 залишити без змін.
Головуючий, суддя С.Щотка
С у д д і О.Подоляк
В.Семчук