ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03.08.2005 Справа N 14/266
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Божок В.С. –головуючого,
Костенко Т.Ф.,
Коробенко Г.П. ,
розглянувши матеріали
касаційної скарги Кіровоградської ОДПІ
на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського
суду від 19.04.2005 р.
у справі господарського суду Кіровоградської області
за позовом ПП “Балтимор”
до Кіровоградської ОДПІ
Про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,
в судовому засіданні взяли участь представники:
позивача: не з’явились,
відповідача: Вовк М.О. (дов. від 03.03.05 № 16),
В С Т А Н О В И В:
Рішенням від 31.01.05 господарського суду Кіровоградської
області позов задоволено. Визнано недійсним податкове
повідомлення-рішення Кіровоградської об'єднаної державної
податкової інспекції № 0001832600/0 від 16.07.2004 p. Цим же
рішенням з ДПІ на користь позивача стягнуто 203 грн. судових
витрат.
Постановою від 19.04.05 Дніпропетровського апеляційного
господарського суду згадане вище рішення залишено без змін.
Не погоджуючись з судовими рішеннями, Кіровоградська ОДПІ
звернулась до Вищого господарського суду України із касаційною
скаргою і просить їх скасувати, прийняти нове рішення, яким в
позові відмовити, посилаючись на порушення пп. 4.2.2 п. 4.2 ст.
4 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників
податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”
( 2181-14 ) (2181-14)
№ 2181-ІІІ (далі Закон № 2181-ІІІ ( 2181-14 ) (2181-14)
), ч. 4
пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України “Про податок на додану
вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
№ 168/97-ВР (далі Закон № 168/97-ВР
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
).
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в
касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних
обставин справи застосування норм процесуального права при
винесенні оспорюваного судового акту, дійшла висновку, що
касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних
підстав.
Як було встановлено судовими інстанціями, які приймали рішення у
даній справі, за результатами позапланової документальної
перевірки ПП. .Балтимор" з питання правомірності відшкодування з
бюджету податку на додану вартість станом на 16.07.2004 року
Кіровоградської ОДПІ складено акт № 26-20/180/32892810 від
16.07.2004, у якому вказано, що станом на 16.07.2004 року за
позивачем відповідно до наданих ним до державної податкової
інспекції податкових декларацій з податку на додану вартість по
особовому рахунку рахується залишок не відшкодованих сум податку
па додану вартість в розмірі 27920,00 грн. Перевіркою
встановлено, що позивач не надав доказів того, що вартість
товарів (робіт, послуг) та суми податку на додану вартість
сплачені продавцями, у зв’язку з чим ДПІ дійшла висновку, що в
даному випадку не було надмірної сплати до бюджету коштів, тому
не існувало бюджетної заборгованості перед позивачем. Крім того,
в акті перевірки зазначено про відсутність підтвердження того,
що продавцями податок з позивача утриманий та внесений до
бюджету. За таких обставин за висновком ДПІ у позивача відсутнє
право вимагати бюджетне відшкодування. Також в акті вказано про
відсутність доказів фактичної поставки товарів (робіт, послуг),
що було б підставою для видачі податкових накладних, відповідно
до частини 4 підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-
BP ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
На підставі вказаного акта Кіровоградською ОДПІ прийнято
податкове повідомлення-рішення № 0001832600/0 від 16.07.2004 р.,
яким позивачу визначено завищення суми бюджетного відшкодування
з податку на додану вартість в розмірі 27 920 грн. за травень
2004 р.
При прийнятті судових рішень суди виходили з того, що в акті
перевірки на зазначено підстав її проведення та період за який
вона проведена; жодної із обставин, вказаних в ст. 3 Указу
Президента України “Про деякі заходи з дерегулювання
підприємницької діяльності” ( 817/98 ) (817/98)
в акті не зазначено, що є
порушенням вимог абзацу 6 частини 1 пункту 2 Порядку оформлення
результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового
та валютного законодавства суб'єктами підприємницької діяльності
- юридичними особами, їх філіями, відділеннями та іншими
відокремленими підрозділами, затвердженого наказом ДПА України №
429 від 16.09.2002 р. ( z1023-02 ) (z1023-02)
(далі Порядок ( z1023-02 ) (z1023-02)
).
В порушення підпункту 2 частини 2 пункту 2 Порядку ( z1023-02 ) (z1023-02)
,
відповідач не висвітлив в зазначеному акті періоди в яких
виявлені розбіжності між показниками, що відображені в
податковій звітності позивача, та фактичні показники, виявлені у
ході перевірки на підставі первинних документів податкового та
бухгалтерського обліку, не зазначив перелік документів, що не
були надані позивачем, і документ, що підтверджує факт не
витребування цих документів від позивача у ході здійснення
перевірки. Не відображено в акті перевірки факту відмови
посадових осіб позивача надати посадовим особам податкової
служби письмові пояснення щодо причини ненадання витребуваних
документів. Нечітке, необ'єктивне та неповне викладення в акті
перевірки обставин щодо виявлених порушень податкового
законодавства, на думку судів, позбавило їх можливості дати
оцінку обгрунтованості висновків відповідача, викладених в акті
перевірки, а отже, і правових підстав для зменшення суми,
бюджетного відшкодування на 27 920,00 грн.
В той же час, колегія суддів Вищого господарського суду вважає,
що судові інстанції, зосередившись на акті перевірки, не
дослідили фактичні обставини, пов’язані з господарською
діяльністю позивача та наявні в матеріалах справи докази,
зокрема, первинні документи за період, що перевірявся.
Судовими інстанціями не враховано того факту, що порушення
процедури проведення перевірки не є достатньою підставою для
визнання недійсним спірного податкового повідомлення-рішення.
Поза увагою судів залишився той факт, що згідно довідки ЄДРПОУ
позивача зареєстровано 05.05.05, свідоцтво платника ПДВ йому
видано 26.05.04, в той же час, в акті перевірки зазначено, що
звітний період, за який подано декларацію, згідно якої позивач
має від’ємне значення з ПДВ в сумі 27920 грн. –травень 2004
року.
З огляду на викладене вказані судові рішення підлягають
скасуванню з направленням справи на новий розгляд.
При новому розгляді судам слід рекомендувати Кіровоградській
NDO2 провести зустрічні перевірки контрагентів позивача для
з’ясування фактичних обставин справи та правомірності внесеної в
декларацію суми відшкодування, дослідити та надати належну
оцінку наявним у справі письмовим доказам.
Керуючись ст. 107, ст. 111-5, ст. 111-9, ст. 111-11
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, ВИЩИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу задовольнити частково.
Рішення від 31.01.05 господарського суду Кіровоградської області
та постанову від 19.04.05 Дніпропетровського апеляційного
господарського суду у справі № 14/266 скасувати.
Справу направити на новий розгляд до господарського суду
Кіровоградської області.
Головуючий: Божок В.С.
Судді: Костенко Т. Ф.
Коробенко Г.П