ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03.08.2005 Справа N 14/257-04-8042
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Кравчука Г.А.,
суддів : Грейц К.В., Мачульського Г.М.,
розглянувши у Спеціалізованої державної податкової
відкритому судовому інспекції по роботі з великими платниками
засіданні касаційну податків в Одеській області
скаргу
на постанову Одеського апеляційного
господарського суду від 02.03.2005 р.
у справі № 14/257-04-8042
господарського суду Одеської області
за позовом Акціонерного банку “Південний”
до Спеціалізованої державної податкової
інспекції по роботі з великими платниками
податків в Одеській області
Про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення
та за зустрічним Спеціалізованої державної податкової
позовом інспекції по роботі з великими платниками
податків в Одеській області
до Акціонерного банку “Південний”
Про стягнення штрафних санкцій
в судовому засіданні взяли участь представники :
позивача: —не з'явились;
відповідача: Петрова Ю.Г., дов. № 6044/9/13-35.1/200від
08.04.2005 р.;
В С Т А Н О В И В:
В судовому засіданні 06.07.2005 р., з метою підготовки для
оголошення повного тексту постанови Вищого господарського суду
України, оголошувалась перерва до 03.08.2005 р.
У жовтні 2004 р. Акціонерний банк “Південний” (далі –Банк)
звернувся до господарського суду Одеської області з позовом до
Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з
великими платниками податків в Одеській області (далі
–Інспекція) про визнання недійсним податкового повідомлення-
рішення № 0002010860/0 від 14.10.2004 р., яким йому визначено
суму податкового зобов'язання у розмірі 4 776,57 грн. (0,00 грн.
–основний платіж, 4776,57 грн. штрафні (фінансові) санкції) за
платежем “Штрафні санкції за порушення законодавства про
патентування, норм з регулювання обігу готівки та застосування
реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі,
громадського харчування та послуг” ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
.
Позовні вимоги Банк мотивував тим, що Інспекція здійснила
контрольну закупку 50 доларів США в обмінному пункті, що йому
належить, та подальшу перевірку цього пункту щодо контролю за
здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та
безготівкового обігу з порушенням норм законодавства України, а
тому акт перевірки № 15011347/2300 від 07.10.2004 р. та
податкове повідомлення-рішення № 0002010860/0 від 14.10.2004 р.
є недійсними.
У грудні 2004 р. Інспекція звернулась до господарського суду
Одеської області з зустрічним позовом до Банку про стягнення до
Державного бюджету України заборгованості за фінансовою санкцією
у розмірі 4 776,57 грн.
Позовні вимоги Інспекція мотивувала тим, що податкове
повідомлення-рішення № 0002010860/0 від 14.10.2004 р. прийнято у
відповідності до вимог Закону України “Про застосування
реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі,
громадського харчування та послуг” ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
, а тому штрафні
санкції, які ним визначені, підлягають стягненню.
Рішенням господарського суду Одеської області від 10.01.2005 р.
(суддя Горячук Н.О.) позовні вимоги Банку задоволено повністю, а
у задоволенні зустрічних позовних вимог Інспекції відмовлено.
Рішення мотивовано тим, що штрафні санкції, встановлені Законом
України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у
сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”
( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
, не є податковим зобов'язанням у розумінні Закону
України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків
перед бюджетами та державними цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
, а
тому не можуть бути стягнуті за процедурою, яка передбачена
останнім Законом ( 2181-14 ) (2181-14)
, а саме –шляхом прийняття
податкового повідомлення-рішення.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від
02.03.2005 р. (колегія суддів: Сидоренко М.В., Таценко Н.Б.,
Савицький Я.Ф.) рішення господарського суду Одеської області від
10.01.2005 р. змінено: п. 3 його резолютивної частини (який має
таку редакцію: “У позові СДПІ по роботі з великими платниками
податків в Одеській області до АБ “Південний” про стягнення
фінансової санкції у сумі 4 776,57 грн. відмовити”) скасовано, в
решті рішення залишено без змін; зустрічну позовну заяву
Інспекції повернуто без розгляду. Постанова мотивована тим, що
застосування штрафних санкцій, передбачених Законом України “Про
застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері
торгівлі, громадського харчування та послуг” ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
не
може здійснюватись за процедурою, встановленою Законом України
“Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед
бюджетами та державними цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
(шляхом
прийняття податкового повідомлення-рішення), оскільки ці санкції
не є податковим зобов'язанням. Крім того, апеляційний
господарський суд зазначив, що зустрічний позов Інспекції
необхідно повернути без розгляду як такий, що за формою не
відповідає ст. 60 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Інспекція звернулась до Вищого господарського суду України з
касаційною скаргою на постанову Одеського апеляційного
господарського суду від 02.03.2005 р., в якій просить зазначену
постанову скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити
Банку у задоволенні позовних вимог. Касаційна скарга мотивована
тим, що господарський суд апеляційної інстанції, вирішуючи спір,
неправильно застосував окремі норми Законів України “Про
застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері
торгівлі, громадського харчування та послуг” ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
та
“Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед
бюджетами та державними цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
.
Банк не скористався правом, наданим ст. 111-2 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, та відзив на касаційну скаргу не надіслав, що не
перешкоджає перегляду постанови апеляційного господарського
суду, що оскаржується.
У зв'язку зі змінами у складі Судової палати з розгляду справ,
що виникають з податкових та інших відносин, пов'язаних з
державним регулюванням діяльності господарюючих суб'єктів за
розпорядженням в.о. голови судової палати Вищого господарського
суду України від 06.07.2005 р. справу передано до розгляду Вищим
господарським судом України у складі колегії суддів:
Кравчука Г.А. –головуючого, Грейц К.В. та Мачульського Г.М.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні за участю
представника Інспекції матеріали справи та доводи Інспекції,
викладені у касаційній скарзі, перевіривши правильність
юридичної оцінки встановлених фактичних обставини справи,
застосування господарськими судами апеляційної та першої
інстанцій норм матеріального та процесуального права при
прийнятті ними рішень, колегія суддів Вищого господарського суду
України вважає, що касаційна скарга Інспекції підлягає
частковому задоволенню, враховуючи наступне.
Висновок господарських судів попередніх інстанцій про те, що
штрафні санкції, встановлені Законом України “Про застосування
реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі,
громадського харчування та послуг” ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
, не є
податковим зобов'язанням у розумінні Закону України “Про порядок
погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та
державними цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
, а тому не можуть бути
стягнуті за процедурою, яка передбачена останнім Законом
( 2181-14 ) (2181-14)
, а саме –шляхом прийняття податкового повідомлення-
рішення, не є таким, що ґрунтується на законі, зважаючи на таке.
Відповідно до п. 2.6 Порядку направлення органами державної
податкової служби України податкових повідомлень платникам
податків, затвердженого наказом Державної податкової
адміністрації України від 21.06.2001 р. № 253 ( z0567-01 ) (z0567-01)
(у
редакції наказу Державної податкової адміністрації України від
27.05.2003 р. № 247) податкове повідомлення-рішення –це рішення
керівника податкового органу (його заступника) щодо виявленого
завищення бюджетного відшкодування, а також обов'язку платника
податків, зокрема, сплатити суми застосованих штрафних
(фінансових) санкцій (у тому числі пеню за порушення у сфері
зовнішньоекономічної діяльності) за порушення податкового
законодавства та інших нормативно-правових актів, що приймаються
за результатами перевірок платника податків (у т. ч.
камеральних).
З наведеного визначення випливає, що керівники (їх заступники)
податкового органу мають право приймати податкові повідомлення-
рішення щодо обов'язку платника податку сплатити суму
застосованих штрафних (фінансових) санкцій за порушення не лише
податкового законодавства, а і інших нормативно-правових актів.
Відповідно, прийняття керівниками (їх заступниками) податкового
повідомлення-рішення за порушення платником податку (у даному
випадку –Банком) норм Закону України “Про застосування
реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі,
громадського харчування та послуг” ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
є правомірним.
Проте колегія суддів Вищого господарського суду України
погоджується з висновком господарських судів попередніх
інстанцій про те, що визначення у податковому повідомленні-
рішенні, яке є предметом спору, штрафних санкцій Банку на
підставі норм Закону України “Про застосування реєстраторів
розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування
та послуг” ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
як податкового зобов'язання дійсно є
порушенням Закону України “Про порядок погашення зобов’язань
платників податків перед бюджетами та державними цільовими
фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
, враховуючи таке.
У преамбулі вказаного Закону ( 2181-14 ) (2181-14)
зазначено, що цей Закон
( 2181-14 ) (2181-14)
є спеціальним законом з питань оподаткування, який
установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних
осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків
і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове
державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове
державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та
штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків
контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері
зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру
оскарження дій органів стягнення.
Відповідно до п. 1.2 ст. 1 зазначеного Закону ( 2181-14 ) (2181-14)
податкове зобов'язання – зобов'язання платника податків сплатити
до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів
у порядку та у строки, визначені цим Законом ( 2181-14 ) (2181-14)
або
іншими законами України, а згідно з п. 1.5 ст. 1 цього ж Закону
( 2181-14 ) (2181-14)
–штрафна санкція (штраф) –плата у фіксованій сумі
або у вигляді відсотків від суми податкового зобов'язання (без
урахування пені та штрафних санкцій), яка справляється з
платника податків у зв'язку з порушенням ним правил
оподаткування, визначених відповідними законами.
Враховуючи зміст преамбули, пп. 1.2 та 1.5 ст. 1 Закону України
“Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед
бюджетами та державними цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
, колегія
суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку,
що вказаний Закон ( 2181-14 ) (2181-14)
передбачає визначення як
податкового зобов'язання лише зобов'язання щодо сплати платником
податків сум коштів у зв'язку з порушенням ним правил
оподаткування.
Штрафні санкції, нараховані Банку на підставі норм “Про
застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері
торгівлі, громадського харчування та послуг” ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
не є
податковим зобов'язанням в розумінні п. 1.2 ст. 1 Закону України
“Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед
бюджетами та державними цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
.
Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України
зазначає, що у випадку, коли податковим повідомленням-рішенням
платнику податку визначено як податкове зобов'язання суми, які
не є податковим зобов'язанням, таке податкове повідомлення-
рішення підлягає визнанню недійсним лише в частині визначення
таких сум як податкового зобов'язання (за умови, що такі суми
були визначені (нараховані) у відповідності з вимогами
законодавства).
У даній справі має місце саме такий випадок, оскільки
апеляційним господарським судом встановлено, що правопорушення,
за які Інспекцією застосовано до Банку штрафні санкції,
зазначені в податковому повідомленні-рішенні № 0002010860/0 від
14.10.2004 р., дійсно були допущені останнім.
Враховуючи, що господарські суди попередніх інстанцій встановили
всі обставини справи, які мають значення для вирішення спору за
позовом Банку до Інспекції, та дослідили докази по справі, однак
неправильно застосували норми матеріального права, колегія
суддів Вищого господарського суду вважає за необхідне скасувати
у цій частині рішення господарського суду Одеської області від
10.01.2005 р. і постанову Одеського апеляційного господарського
суду від 02.03.2005 р. та прийняти нове рішенням, яким позовні
вимоги Банку задовольнити частково, визнавши недійсним податкове
повідомлення-рішення, яке є предметом спору, в частині
визначення штрафних (фінансових) санкцій як податкового
зобов'язання.
Крім того, колегія суддів Вищого господарського суду України
вважає, що апеляційний господарський суд безпідставно повернув
зустрічний позов Інспекції без розгляду, з огляду на таке.
Повертаючи зустрічний позов Інспекції, апеляційний господарський
суд зазначив, що з матеріалів справи вбачається, що зустрічний
позов Інспекції до Банку відсутній, документ № 17187/9/10-01/502
від 21.12.2004 р., перший аркуш котрого виготовлений на бланку
Інспекції, який містить назву “Зустрічний позов” (а. с. 69 –71),
фактично є позовом Банку до Інспекції, а тому вказана зустрічна
позовна заява за формою не відповідає вимогам ст. 60 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
.
Проте з таким висновком погодитись не можна, оскільки зазначений
документ за своїм змістом відповідає вимогам ст. 54 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
. Зокрема, він містить найменування господарського
суду, до якого подається, найменування сторін, їх
місцезнаходження, зустрічні позовні вимоги, виклад обставин, на
яких вони ґрунтуються, має докази, що підтверджують зустрічні
позовні вимоги, посилання на законодавство, на підставі якого
він поданий, перелік документів, які до нього додані. Крім того,
з нього також вбачається, що він взаємно пов'язаний з первісним
(як вимагає частина перша ст. 60 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
),
оскільки Інспекція звертається до господарського суду Одеської
області з позовом до Банку про стягнення до Державного бюджету
України заборгованості за фінансовою санкцією у розмірі
4 776,57 грн., яка визначена у спірному податковому повідомленні-
рішенні.
Повертаючи зустрічний позов без розгляду, апеляційний
господарський суд не зазначив в постанові від 02.03.2005 р.
конкретний пункт ст. 63 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, на підставі
якого повертається зазначений позов, що є порушенням вимог ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
і не звернув увагу на ту обставину, що цей
позов був розглянутий судом першої інстанції по суті, про що
зазначено в його рішенні, хоча ухвала про його прийняття до
розгляду судом першої інстанції не винесена (частина друга ст.
60 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
).
Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України
зазначає, що документ № 17187/9/10-01/502 від 21.12.2004 р. є
зустрічним позовом у розумінні ст. 54 та 60 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, і, відповідно, його повернення без розгляду на
підставі ст. 63 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
є необґрунтованим, а
тому постанова Одеського апеляційного господарського суду від
02.03.2005 р. у цій частині підлягає скасуванню.
Одночасно колегією суддів Вищого господарського суду України не
може бути залишено в силі рішення господарського суду Одеської
області від 10.01.2005 р. у частині відмови у задоволенні
зустрічного позову Інспекції, оскільки воно прийнято без
урахування того, що податкове повідомлення-рішення №
0002010860/0 від 14.10.2004 р. підлягає визнанню недійсним лише
в частині визначення штрафних (фінансових) санкції як
податкового зобов'язання.
Згідно з роз'ясненнями Пленуму Верховного Суду України,
викладеними у п. 1 постанови від 29.12.1976 р. № 11 “Про судове
рішення” ( v0011700-76 ) (v0011700-76)
, рішення є законним тоді, коли суд,
виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно
перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності
з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до
даних правовід носин.
Оскільки передбачені процесуальним законом (ст. 111-7 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
) межі перегляду справи в касаційній
інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними
обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відхилені
ним, вирішува ти питання про достовірність того чи іншого
доказу, про перевагу одних дока зів над іншими, збирати нові
докази або додатково перевіряти докази, колегія суддів Вищого
господарського суду України вважає, що рішення господарського
суду Одеської області від 10.01.2005 р. в частині відмови у
задоволенні зустрічного позову Інспекції та постанова Одеського
апеляційного господарського суду від 02.03.2005 р. у частині
повернення зустрічного позову Інспекції без розгляду підлягають
скасуванню, а справа –направленню на новий розгляд до
господарського суду Одеської області в частині розгляду
зустрічного позову Спеціалізованої державної податкової
інспекції по роботі з великими платниками податків в Одеській
області.
При новому розгляді справи господарському суду необхідно
всебічно та повно з'ясувати обставини справи в їх сукупності та
вирішити спір відповідно до вимог закону.
За згодою представника Інспекції, відповідно до частини другої
ст. 85 та частини першої ст. 111-5 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, в
судовому засіданні оголошена лише вступна та резолютивна частини
постанови Вищого господарського суду України.
Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9 та 111-11 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції
по роботі з великими платниками податків в Одеській області на
постанову Одеського апеляційного господарського суду від
02.03.2005 р. у справі № 14/257-04-8042 господарського суду
Одеської області задовольнити частково.
Постанову Одеського апеляційного господарського суду від
02.03.2005 р. та рішення господарського суду Одеської області
від 10.01.2005 р. в частині визнання недійсним податкового
повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової
інспекції по роботі з великими платниками податків в Одеській
області № 0002010860/0 від 14.10.2004 р. скасувати.
Прийняти у цій частині нове рішення.
Позовні вимоги Акціонерного банку “Південний” задовольнити
частково.
Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої
державної податкової інспекції по роботі з великими платниками
податків в Одеській області № 0002010860/0 від 14.10.2004 р. в
частині визначення штрафної (фінансової) санкції у розмірі
4 776,57 грн. як податкового зобов'язання Акціонерного банку
“Південний”.
Постанову Одеського апеляційного господарського суду від
02.03.2005 р. в частині повернення зустрічного позову Інспекції
без розгляду та рішення господарського суду Одеської області від
10.01.2005 р. в частині відмови у задоволенні зустрічного позову
Інспекції скасувати, а справу у частині розгляду зустрічного
позову Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі
з великими платниками податків в Одеській області направити на
новий розгляд до господарського суду Одеської області.
Головуючий суддя Г.А. Кравчук
Суддя К.В. Грейц
Суддя Г.М. Мачульський