ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03.08.2005 Справа N 13/315-04
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Кравчука Г.А.
суддів : Грейц К.В.
Мачульського Г.М.
розглянувши касаційну Дергачівської МДПІ Харківської області
скаргу
на постанову від 10.01.2005
Харківського апеляційного господарського суду
у справі № 13/315-04 господарського суду Харківської області
за позовом ВАТ “Харківська ТЕЦ-5”
до Дергачівської МДПІ Харківської області
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення
за участю представників:
- позивача Бойко О.О.
- відповідача не прибули
В С Т А Н О В И В:
Рішенням від 11.11.2004 господарського суду Харківської області
(суддя Водолажська Н.С.), залишеним без змін постановою колегії
суддів Харківського апеляційного господарського суду від
10.01.2005 (у складі головуючого судді Гагіна М.В., суддів
Білоконь Н.Д., Фоміної В.О.) позовні вимоги задоволені частково,
визнано недійсним податкове повідомлення-рішення Дергачівської
МДПІ Харківської області № 0006682310/0 від 16.08.2004, в
частині вимог про відшкодування витрат на оплату послуг адвоката
в позові відмовлено.
Рішення та постанова мотивовані тим, що позивачем було
підтверджено правомірність віднесення до податкового кредиту в
жовтні 2003 року суми ПДВ, сплаченої за належно оформленою
податковою накладною № 26/31 від 20.10.2003, виданою ЗАТ
“Укрнафтогазснаб”, яка містила всі необхідні реквізити,
застосування ПДВ за нульовою ставкою у відношенні операції
продажу товару на експорт, що підтверджується ВМД №
80105/3/012085 від 01.12.2003 з відміткою про перетин товаром
митного кордону України. Щодо фінансових (штрафних) санкцій,
нарахованих за спірним податковим повідомленням-рішенням,
порушено Закон України “Про порядок погашення зобов’язань
платників податків перед бюджетами та державними цільовими
фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
, який не регулює питання погашення
податкових зобов'язань чи стягнення податкового боргу з осіб, на
яких поширюються процедури, передбачені Законом України “Про
відновлення платоспроможності боржника або визнання його
банкрутом” ( 2343-12 ) (2343-12)
, а тому будь-які штрафи в період дії
мораторію на задоволення вимог кредиторів, не застосовуються.
Відповідач з рішенням та постановою у справі не погодився,
звернувся з касаційною скаргою, в якій просить рішення та
постанову у справі скасувати в частині визнання недійсним
податкового повідомлення –рішення № 0006682310/0 від 16.08.2004
та у задоволенні позову відмовити.
Скаргу мотивовано тим, що судом не вірно застосовані пп. 7.2.1,
7.2.3 п. 7.2, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок
на додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
щодо неналежного оформлення
податкової накладної, пп. 6.1.1 п. 6.1, пп. 6.2.1 п. 6.2 ст. 6
Закону ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
щодо не підтвердження факту перетину
експортованим товаром митного кордону України, а також ст. 12
Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або
визнання його банкрутом” ( 2343-12 ) (2343-12)
. Крім того, судами не
враховано, що позивачем оспорюється податкове повідомлення -
рішення лише в частині, тоді як воно визнане недійсним повністю.
Представник позивача в судовому засіданні проти задоволення
касаційної скарги заперечив з мотивів, викладених у поданому
відзиві на касаційну скаргу, в якому просить залишити постанову
суду апеляційної інстанції у справі без змін.
Представник скаржника своїм процесуальним правом на участь в
судовому засіданні касаційної інстанції не скористався.
Перевіривши у відкритому судовому засіданні повноту встановлення
обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в постанові
апеляційного та рішенні місцевого господарських судів, колегія
суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що
касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як встановлено судами попередніх інстанцій і вбачається з
матеріалів справи, підставою для прийняття оскарженого
податкового повідомлення-рішення № 0006682310/0 від 16.08.2004
про визначення суми податкового зобов'язання по ПДВ в розмірі
1014274 грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 510042 грн.
став акт № 23-104/272 від 13.08.04 комплексної планової
документальної перевірки ВАТ "Харківська ТЕЦ-5" з питань
дотримання вимог податкового та валютного законодавства за
період з 01.04.03р. по 31.03.04р.
З зазначеного акту вбачається, що при проведенні перевірки було
виявлено порушення пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України „Про
податок на додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
від 03.04.1997 №
168/97-ВР (далі –Закон № 168/97 ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
) у зв'язку з
віднесенням до складу податкового кредиту суми ПДВ в розмірі
500000,54 грн., вказану в податковій накладній № 26/31/224 від
30.10.03 p., отриманій від ЗАТ „Укрнафтогазснаб”, оскільки в ній
не вказано даних про адресу підприємства постачальника, чим
завищено суму податкового кредиту за жовтень 2003 на 500001 грн.
З приводу зазначеного суд встановив, що до перевірки і до
матеріалів справи позивачем надана належно оформлена, тобто
виправлена продавцем ще до проведення перевірки на вимогу
позивача, податкова накладна № 26/31 від 20.10.03p., яка містить
всі передбачені законом реквізити, в т.ч. місцезнаходження
продавця, тому посилання скаржника на норму ч. 2 пп. 7.2.6 п.
7.2 ст. 7 Закону № 168/97 ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
про необхідність
звернення до податкового органу з заявою про порушення продавцем
порядку виписування податкової накладної не є підставою вважати,
що сума податкового кредиту залишилась не підтвердженою,
оскільки така заява є правом, а не обов’язком покупця, при цьому
норми Закону № 168/97 ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
не містять заборони
витребувати виправлення помилок у виданих постачальником
документах.
Відповідно до приписів пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України №
168/97 ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
не дозволяється включення до податкового
кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені
податковими накладними. Ця ж норма передбачає, що у разі коли на
момент перевірки платника податку органом державної податкової
служби суми податку, попередньо включені до складу податкового
кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим
підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у
вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством,
нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену
зазначеними цим підпунктом документами.
Враховуючи, що дані акту перевірки в цій частині не відповідають
фактичним обставинам і не доведені документально, колегія суддів
вважає висновки судів першої та апеляційної інстанцій з цього
питання законними та обґрунтованими.
Крім того, в акті перевірки також вказано, що у позивача
виявлені порушення при визначенні податкових зобов'язань по ПДВ
з операцій, що оподатковуються за ставкою 0% і, оскільки, є
сумніви щодо перетину товаром митного кордону України, експортна
операція підлягає оподаткуванню за ставкою 20%, що призвело до
заниження податкових зобов’язань з ПДВ на 501411 грн.
Під час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій
встановлено, що згідно з договором комісії № 536 від 31.10.03 р.
ВАТ „Харківська ТЕЦ-5” (комітент) передав відповідно до акту
прийому-передачі від 31.10.03 р. для реалізації на експорт
„Мікро і субмікропорошки кубічного нітрату бора (CBN)” 170416
карат по ціні без ПДВ 14,71 грн. за 1 карат на загальну суму
2506819,36 грн., TOB „Укргеотехінвест” (комісіонеру), який уклав
договір субкомісії № 01-А від 25.11.03 р. з МПП „Талісман” на
експортну реалізацію цього товару і передав його останньому по
акту прийому-передачі від 25.11.03 р. В свою чергу МПП
„Талісман” уклав експортний контракт № 01 від 26.11.03 р. з ТОВ
„Презент Строй” (Росія), згідно з умовами якого російське
підприємство купувало товар в кількості 170416 карат по ціні 2,7
USD за 1 карат на загальну суму 470190,26 USD.
Вказаний товар був задекларований відповідно до ВМД №
80105/3/012085 від 01.12.03 р., в якій відправником-експортером
значиться ВАТ "Харківська ТЕЦ-5" і згідно з якою вантаж в
повному обсязі вивезено за межі митної території України через
Глухівську митницю, що підтверджується написом від 02.12.2003,
засвідченим підписами працівників митниці та скріплено печаткою.
Даний товар вивозився за межі митної території України ручною
поклажею гр. Агарковим Е.О., який зобов’язався доставити
задекларований товар в митницю призначення в установлений
термін, що зафіксовано у відповідній графі ВМД. Але, як
зазначено в акті перевірки, з документів, наданих згідно з
рапортом відділу боротьби з відмиванням коштів УБВДОЗШ УПМ ДПА
Харківської області від 10.06.04 р., податковим органом
зроблений висновок про те, що в дійсності товар державний кордон
не перетинав, а тому позивач безпідставно застосував по цій
операції нульову ставку ПДВ.
В акті перевірки перелічені документи, які були підставою для
вищенаведених висновків, а саме: пояснення гр. Агаркова Е.О. про
те, що товар у м. Конотопі він не отримував та у ТОВ „Презент
Строй” не працює; пояснення директора ТОВ „Презент Строй” гр.
Ларіної Н.В. стосовно того, що ніяких угод з МПП „Талісман”не
укладалося; дані митних органів Росії (лист Зеленоградської
митниці від 15.12.03 р., лист Центральної оперативної митниці м.
Москви від 17.12.03 p.), згідно з якими митне оформлення порошку
не проводилося; лист Сумського прикордонного загону від
31.01.04р. про те, що виїзд гр. Агаркова Е.О. за межі України не
зафіксований.
Однак, судами встановлено, що надані відповідачем і завірені ним
же ксерокопії зазначених документів не є належними і допустимими
доказами, які б спростовували офіційні відомості, викладені і
засвідчені у ВМД щодо митного оформлення перетину товаром
митного кордону України, оскільки не легалізовано джерело їх
походження, правомірність складання та приналежність певним
органам і особам іншої держави, тому на підставі ст. 34 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
правомірно не прийняті до уваги суду.
Відповідно до положень підпункту 6.2.1 пункту 6.2 статті 6
Закону України № 168/97 ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
податок за нульовою
ставкою обчислюється щодо операцій з продажу товару, який був
експортований за межі митної території України. Ця ж норма
встановлює, що товар вважається експортованим (вивезеним)
платником податку за межі митної території України в разі якщо
цей факт підтверджений належним чином оформленою митною
вантажною декларацією. Позивачем надано суду п'ятий примірник
вантажної митної декларації, вказаної в акті перевірки, яка має
всі необхідні реквізити, печатки та підписи, тобто відповідає
вимогам Порядку заповнення ВМД та Порядку підтвердження
відомостей про фактичний вивіз товарів за межі митної території
України, затвердженого наказом ДМС України та ДПА України №
163/121 від 21.03.2002 ( z0295-02 ) (z0295-02)
.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, факт перетину
митного кордону України засвідчено вантажною митною декларацією,
прийнятою та зареєстрованою посадовими особами митного органу.
Колегія суддів погоджується з висновками судів першої та
апеляційної інстанцій з того приводу, що чинне законодавство не
наділяє працівників органів державної податкової служби
повноваженнями на свій розсуд давати оцінку документам, контроль
за складанням яких не відноситься до їх компетенції.
Судами першої та апеляційної інстанцій правомірно не прийняті до
уваги твердження скаржника з того приводу, що застереження
мораторію стосуються тільки штрафних санкцій за порушення
строків сплати узгоджених податкових зобов’язань, які
передбачені пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України „Про
порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами
та державними цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
, а оскільки
оскарженим податковим повідомленням-рішенням санкції застосовані
в порядку пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону ( 2181-14 ) (2181-14)
, то вони
застосовані правомірно.
Відповідно до абзацу 2 частини 4 статті 12 Закону України “Про
відновлення платоспроможності боржника або визнання його
банкрутом” ( 2343-12 ) (2343-12)
протягом дії мораторію на задоволення
вимог кредиторів не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не
застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне
виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати
податків і зборів (обов'язкових платежів).
Вказана норма визначає конкретний проміжок часу, протягом якого
не нараховуються штраф і пеня, і цей проміжок часу лише
відповідає строку дії мораторію на задоволення вимог кредиторів,
але ніяк не пов'язаний з його суттю. Тобто, за змістом цієї
норми боржник повинен виконувати зобов'язання, що виникли після
введення мораторію, але пеня та штраф за їх невиконання або
неналежне виконання не нараховуються.
З огляду на викладене, господарські суди першої та апеляційної
інстанцій дійшли правильного висновку про те, що інспекція
неправомірно застосувала до позивача штрафні санкції за
неналежне виконання податкового зобов'язання, крім того, слід
зазначити, що безпідставне визначення податкових зобов’язань
унеможливлює застосування штрафу за їх невиконання.
Разом з тим колегія суддів констатує, що поза увагою судів
першої та апеляційної інстанцій залишився той факт, що податкове
повідомлення-рішення було визнано недійсним повністю, хоча
позивач в позовній заяві просив визнати недійсним податкове
повідомлення-рішення в частині донарахування податку на додану
вартість у сумі 1001412 грн. та штрафних санкцій в розмірі
510042 грн., при цьому донарахований ПДВ у розмірі 12862 грн. не
входив до перемету спору, правомірність його нарахування не
досліджувалась судами попередніх інстанцій, отже, рішення та
постанова судів попередніх інстанцій в цій частині підлягають
скасуванню.
Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 -
111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В И В:
Постанову Харківського апеляційного господарського суду від
10.01.2005 у справі господарського суду Харківської області №
13/315-04 та рішення господарського суду Харківської області від
11.11.2004 у цій справі скасувати в частині визнання недійсним
податкового повідомлення –рішення від 16.08.2004 № 00066682310/0
про визначення податкового зобов’язання з ПДВ на суму 12862 грн.
В решті постанову Харківського апеляційного господарського суду
від 10.01.2005 у справі № 13/315-04 залишити без змін.
Касаційну скаргу Дергачівської МДПІ Харкіської області
задовольнити частково.
Головуючий Г.Кравчук
Судді К.Грейц
Г.Мачульський