ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03.08.2005 Справа N 11/210
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого-судді Кривди Д.С.,
суддів Жаботиної Г.В., Волковицької Н.О.
у відкритому судовому засіданні за участю представників сторін:
від позивача: не з’явився
від відповідача: Пархоменко Л.М.
розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у
Шевченківському районі м. Києва
на постанову Київського апеляційного господарського суду від
21.02.2005р.
у справі № 11/210 Господарського суду м. Києва
за позовом Приватного підприємства “Валжер”
до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.
Києва
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,
В С Т А Н О В И В:
Приватне підприємство “Валжер” звернулося до Господарського суду
м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у
Шевченківському районі м. Києва про визнання недійсним
податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції
у Шевченківському районі м. Києва від 01.07.2004р. № 09312308.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 16.12.2004р. (суддя
О.О.Євсіков), залишеним без змін постановою Київського
апеляційного господарського суду від 21.02.2005р. (судді:
В.М.Коваленко, О.В.Вербицька, М.М.Малетич), позовні вимоги
Приватного підприємства “Валжер” задоволено частково, визнано
недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової
інспекції у Шевченківському районі м. Києва від 01.07.2004р. №
09312308 в частині нарахування фінансових санкцій у розмірі
4428,00 грн., в решті податкове повідомлення-рішення Державної
податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва від
01.07.2004р. № 09312308 залишено без змін. Стягнуто з Державної
податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва на
користь Приватного підприємства “Валжер” 101,50 грн. судових
витрат.
Не погодившись з прийнятими у даній справі судовими рішеннями,
Державна податкова інспекція у Шевченківському районі м. Києва
подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення
Господарського суду м. Києва від 16.12.2004р. та постанову
Київського апеляційного господарського суду від 21.02.2005р. та
прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволені
позовних вимог. Свою вимогу Державна податкова інспекція у
Шевченківському районі м. Києва мотивує тим, що господарським
судом першої та апеляційної інстанції неправильно застосовано
норми матеріального права, а саме: п. 9, п. 13 ст. 3 та ст. 8
Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових
операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”
( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
.
Розглянувши касаційну скаргу, перевіривши юридичну оцінку
обставин справи та повноту їх встановлення, Вищий господарський
суд України дійшов висновку, що касаційна скарга Державної
податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва не
підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 111-7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна
інстанція виходить із обставин, встановлених у справі
господарськими судами першої та апеляційної інстанцій, а саме.
Як встановлено господарським судом, Васильківською об'єднаною
державною податковою інспекцією Київської області було здійснено
перевірку господарської одиниці позивача (магазину) щодо
контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері
готівкового та безготівкового обігу суб'єктами підприємницької
діяльності, про що було складено акт від 28.05.2004р. №
265007222306 № 265909402308. Перевіркою встановлено порушення п.
9, 13 ст. З та ст. 8 Закону України “Про застосування
реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі,
громадського харчування та послуг” ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
, оскільки сума
готівкових коштів на місці проведення розрахунків не відповідала
сумі, зазначеній в денному X-звіті реєстратора розрахункових
операцій (різниця 885,65 грн.), книга обліку розрахункових
операцій до реєстратора розрахункових операцій ведеться з
порушеннями, а саме: відсутні записи по всіх графах
27.05.2004р., не забезпечено зберігання Z-звіту № 191 від
27.05.2004 в книзі обліку розрахункових операцій до реєстратора
розрахункових операцій. На підставі акту перевірки Державною
податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Києва було
прийнято податкове повідомлення-рішення від 01.07.2004р. №
09312308, яким позивачеві визначено податкове зобов’язання у
сумі 4768,00 грн. за порушення п. 9, 13 ст. З та ст. 8 Закону
України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у
сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”
( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
.
Також господарським судом встановлено, що:
-На підставі акту перевірки позивача та оспорюваного
повідомлення-рішення відповідач видав першу податкову вимогу від
15.09.2004р. № 1/4598, в якій визначено податкове зобов'язання у
сумі 4768,00 грн. за порушення законодавства про патентування,
нормативне регулювання обігу готівки та застосування
реєстраторів розрахункових операцій.
-В момент проведення перевірки в торговельному приміщенні
(магазині) знаходилось два підприємства –Приватне підприємство
“Валжер" та суб’єкт підприємницької діяльності - фізична особа
Жеребцева Г.Ф.
-Договором оренди від 01.02.2001р. № 02 визначено, що суб’єкт
підприємницької діяльності - фізична особа Сябренко М.В. надав
Приватному підприємству “Валжер” в оренду приміщення за адресою:
смт. Глеваха, [вул. Вокзальна, 26-А, на строк до 01.02.2006.
-Договором № 04 Приватне підприємство “Валжер” надало у
користування частину торгівельного приміщення суб’єкту
підприємницької діяльності - фізичній особі Жеребцевій Г.Ф.
(суборендатор), строком до 01.02.2005р. Здійснення
підприємницької діяльності позивачем та суб’єктом
підприємницької діяльності - фізичною особою Жеребцовою Г.Ф. в
одному торгівельному приміщенні обумовлюється наявністю цивільно-
правових угод про оренду приміщення.
-Продавець Пінчук Н.Є. постійно працює в суб’єкта
підприємницької діяльності - фізичної особи Жеребцевої Г.Ф. та
за сумісництвом - в Приватному підприємстві “Валжер”.
-При розрахунках з покупцями Приватне підприємство “Валжер”
використовує реєстратор розрахункових операцій Міні 500.02, який
є мобільним (переносним) реєстратором розрахункових операцій.
-Згідно зі схемою торгового приміщення, оскільки в торговому
приміщенні працює один продавець і використовує два касових
апарати (РРО), виручка позивача знаходиться в ящику для грошей
біля РРО (Міні 500.02) ліворуч від робочого місця продавця
Пінчук Н.Є., а виручка СПД - фізичної особи Жеребцевої Г.Ф.
знаходиться в ящику для грошей праворуч від продавця Пінчук Н.Є.
-Актом перевірки встановлено, що сума готівкових коштів на місці
проведення розрахунків складає 954,85 грн., а сума готівкових
коштів, яка зазначена в поточному звіті РРО, що належить ПП
“Валжер”, складає 69,20 грн. Отже, сума нарахованих відповідачем
штрафних (фінансових) санкцій визначена з виявленої різниці
готівкових коштів, які були виявлені на місці проведення
розрахунків, і готівкових коштів, що відображені в РРО, яка
складає 885,65 грн. (санкція в п'ятикратному розмірі (округлена))
- 4428,00 грн.) та 340,00 грн. фінансової санкції за порушення
порядку ведення КОРО; загалом - 4768,00 грн.
Як зазначено в преамбулі Закону України “Про застосування
реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі,
громадського харчування та послуг” ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
цей Закон
визначає правові засади застосування реєстраторів розрахункових
операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг.
Пунктом 9 ст. 3 Закону України “Про застосування реєстраторів
розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування
та послуг” ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
встановлено, що суб'єкти
підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції
в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням
платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу
товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського
харчування та послуг зобов'язані щоденно друкувати на
реєстраторах розрахункових операцій (за виключенням автоматів з
продажу товарів (послуг) фіскальні звітні чеки і забезпечувати
їх зберігання в книгах обліку розрахункових операцій.
Частиною 1 ст. 8 Закону ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
визначено, що форма, зміст
розрахункових документів, порядок реєстрації та ведення
розрахункових книжок, книг обліку розрахункових операцій, а
також форма та порядок подання звітності, пов'язаної із
застосуванням реєстраторів розрахункових операцій або
використанням розрахункових книжок, встановлюються Державною
податковою адміністрацією України.
Пунктом 13 ст. 13 Закону України „Про застосування реєстраторів
розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування
та послуг” ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
визначається, що суб'єкти
підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції
в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням
платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу
товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського
харчування та послуг зобов'язані забезпечувати відповідність сум
готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів,
яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових
операцій, а у випадку використання розрахункової книжки -
загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з
початку робочого дня.
Відповідно до п. 4 ст. 17 Закону України „Про застосування
реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі,
громадського харчування та послуг” ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
до суб'єктів
господарювання застосовується фінансова санкція у розмірі
двадцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі
невиконання щоденного друку фіскального звітного чеку або його
незберігання в книзі обліку розрахункових операцій.
Згідно зі ст. 22 Закону України „Про застосування реєстраторів
розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування
та послуг” ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
у разі невідповідності суми готівкових
коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка
зазначена в денному звіті, а у випадку використання
розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими
квитанціями, виданими з початку робочого дня, до суб'єктів
підприємницької діяльності застосовується фінансова санкція у
п'ятикратному розмірі суми, на яку виявлено невідповідність.
Відповідно до вимог ст. 15 Закону України “Про застосування
реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі,
громадського харчування та послуг” ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
контроль за
додержанням суб'єктами підприємницької діяльності порядку
проведення розрахунків за товари (послуги), інших вимог цього
Закону здійснюють органи державної податкової служби України
шляхом проведення планових або позапланових перевірок згідно із
законодавством України. За порушення вимог цього Закону
( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
до суб'єктів підприємницької діяльності, які
здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за
рішенням відповідних органів державної податкової служби України
застосовуються фінансові санкції, визначені статями 17-24 цього
Закону ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
.
Як встановлено господарським судом, на час проведення перевірки
торгового приміщення за адресою: смт. Глеваха, вул. Вокзальна,
26-А, в ньому знаходились і здійснювали торгівельну діяльність
два окремих суб'єкта господарювання і, відповідно, було два
окремих місця проведення розрахунків.
Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з
висновком господарського суду першої та апеляційної інстанції
про те, що в діях позивача не вбачається порушення, яке
визначене актом перевірки та оспорюваним податковим
повідомленням - рішенням, а саме порушення п. 13 ст. 3 Закону
України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у
сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”
( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
, оскільки співробітником контролюючого органу
безпідставно визначено як базу нарахування штрафних санкцій всі
грошові кошти, які знаходились біля продавця, до не облікованої
суми готівки позивача.
Крім того, як зазначено в судових рішеннях, позивачем доведено,
а відповідачем належними та допустимими доказами не спростовано,
що підставою для нарахування штрафних (фінансових) санкцій в
сумі 4428,00 грн. стала наявність готівкових коштів, які хоч і
знаходились поруч продавця Пінчук Н.Є., але належали суб’єкту
підприємницької діяльності Жеребцевій Г.Ф. і обліковувались за
її реєстратором розрахункових операцій, а також те, що позивачем
здійснювалось друкування на реєстраторі розрахункових операцій
фіскальних чеків при продажі товарів. Зокрема на момент
перевірки встановлено, книзі обліку розрахункових операцій до
реєстратора розрахункових операцій що позивачем роздруковано
поточний Х-звіт реєстратора розрахункових операцій Міні 500.02,
який відображає фактичну суму грошей за розрахунками, які
проводились саме через цей реєстратор.
Разом з тим, як встановлено господарським судом першої та
апеляційної інстанції, Приватним підприємством “Валжер” не
забезпечено зберігання Z-звіту від 27.05.2004р. № 191 в книзі
обліку розрахункових операцій до реєстратора розрахункових
операцій та відсутній запис по всіх графах станом на
27.05.2004р., Z-звіт від 27.05.2004 № 191 не зберігався в книзі
обліку розрахункових операцій до реєстратора розрахункових
операцій тому, що продавець Пінчук Н.Є. фізично не встигла
здійснити дану операцію.
Отже, колегія суддів Вищого господарського суду України
погоджується з висновком господарського суду першої та
апеляційної інстанції про те, що у діях позивача вбачаються
порушення п. 9 ст. 3 Закону України “Про застосування
реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі,
громадського харчування та послуг” ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
, що виявилось у
не здійсненні відповідних записів у книзі обліку розрахункових
операцій до реєстратора розрахункових операцій та не зберіганні
від 27.05.2004р. Z-звіту № 191 в книзі обліку розрахункових
операцій до реєстратора розрахункових операцій, що не
заперечується позивачем, тому застосування податковим органом
санкції, передбаченої п. 4 ст. 17 Закону України “Про
застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері
торгівлі, громадського харчування та послуг” ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
в
розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, є
обгрунтованим.
Посилання відповідача у касаційній скарзі на неврахування
господарським судом попередніх інстанцій фактів порушення
позивачем правил роздрібної торгівлі алкогольними напоями не
може бути прийнято до уваги, оскільки предметом даного спору є
акт відповідача, яким наявність даного порушення не встановлено.
Згідно ч. 1 ст. 111-10 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
підставами для
скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного
господарського суду або постанови апеляційного господарського
суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального
чи процесуального права. Оскільки місцевим господарським судом
та апеляційним господарським судом норми матеріального та
процесуального права порушено не було, то підстави для
скасування даних судових рішень відсутні.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 1 ст. 111-9, ст. 111-11
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, ВИЩИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В И В :
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у
Шевченківському районі м. Києва залишити без задоволення,
постанову Київського апеляційного господарського суду від
21.02.2005р. у справі № 11/210 –без змін.
Головуючий - суддя Кривда Д.С.
судді Жаботина Г.В.
Волковицька Н.О.