ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03.08.2005 Справа N 10/516-04
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого-судді Кривди Д.С.,
суддів Жаботиної Г.В., Уліцького А.М.
у відкритому судовому засіданні за участю представників сторін:
від позивача: Северина Е.І.
від відповідача: Клімовець С.М.
розглянувши касаційну скаргу Шосткинської міжрайонної державної
податкової інспекції
на постанову Харківського апеляційного господарського суду від
25.02.2005р.
у справі № 32/317 Господарського суду Сумської області
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Конвалія”
до Шосткинської міжрайонної державної податкової інспекції
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,
В С Т А Н О В И В:
Товариство з обмеженою відповідальністю “Конвалія” звернулося до
Господарського суду Сумської області з позовом до Шосткинської
міжрайонної державної податкової інспекції про визнання
недійсним податкового повідомлення-рішення Шосткинської
міжрайонної державної податкової інспекції від 15.09.2003р. №
1127.
Рішенням Господарського суду Сумської області від 13.12.2004р.
(суддя І.В.Малафеєва), залишеним без змін постановою
Харківського апеляційного господарського суду від 25.02.2005р.
(судді: Л.Д.Лащенко, Л.М.Бабакова, В.Я.Погребняк), позовні
вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Конвалія”
задоволено, визнано недійсним податкове повідомлення-рішення
Шосткинської міжрайонної державної податкової інспекції від
15.09.2003р. № 1127.
Не погодившись з прийнятими у даній справі судовими рішеннями,
Шосткинська міжрайонна державна податкова інспекція подала
касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення
Господарського суду Сумської області від 13.12.2004р. та
постанову Харківського апеляційного господарського суду від
25.02.2005р. та прийняти нове рішення. Свою вимогу Шосткинська
міжрайонна державна податкова інспекція мотивує тим, що
господарським судом першої та апеляційної інстанції неправильно
застосовано норми матеріального права, а саме: ст.ст. 4, 9
Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність
в Україні” ( 996-14 ) (996-14)
, п. 5.9 ст. 5 Закону України “Про
оподаткування прибутку підприємств” ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
.
У судовому засіданні на підставі ст. 77 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
було оголошено перерву до 03.08.2005р.
Розглянувши касаційну скаргу, заслухавши доводи та заперечення
представників сторін, які з’явились в господарське засідання
суду касаційної інстанції, перевіривши юридичну оцінку обставин
справи та повноту їх встановлення, Вищий господарський суд
України дійшов висновку, що касаційна скарга Шосткинської
міжрайонної державної податкової інспекції підлягає задоволенню
частково.
Відповідно до частини 1 ст. 43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
оцінка
доказів господарським судом повинна ґрунтуватись на всебічному,
повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин
справи.
Як встановлено господарським судом, відповідачем проведено
комплексну документальну перевірку дотримання вимог податкового
та валютного законодавства позивачем за період з 01.07.2001р. по
30.06.2003р., про що 11.09.2003р. було складено акт. Перевіркою
встановлено, що позивачем в третьому та четвертому кварталах
2002 року товари, які отримані відповідно до накладних виписаних
у вересні та грудні 2002 року, оприбутковані в жовтні 2002р. та
січні 2003р. В зв'язку з цим невірно визначено залишки товарів
на початок та кінець відповідних кварталів і невірно визначено
приріст (убуток) товарних запасів в третьому-четвертому
кварталах 2002 року, першому кварталі 2003 р., першому півріччі
2003 р., що призвело до завищення валових витрат та заниження
податку на прибуток в сумі 47700,00 грн., тому позивачем
порушено п. 5.9 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку
підприємств” ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
. За результатами перевірки
відповідачем було прийнято оспорюване позивачем податкове
повідомлення-рішення щодо донарахування податку на прибуток в
сумі 47700,00 грн. та застосування штрафних санкцій у розмірі
19080,00 грн.
Крім того, господарським судом встановлено:
-Постановою Харківського апеляційного господарського суду від
23.11.2004р. у справі № 8/39 за позовом позивача –Товариство з
обмеженою відповідальністю “Конвалія” до ДП “Управління по
експлуатації адміністративних будівель ДПА в Сумській області”,
ВАТ “Свема”, Шосткинської ОДПІ та Шосткинського відділення
Державного казначейства про стягнення 110300,00 грн.
встановлено, що позивачем за договором купівлі-продажу від
27.09.2002р. був придбаний транспорт, який отриманий позивачем у
кількості 21 одиниці по наказам-перепусткам № № 257, 258 від
13.10.2003р. Проте, господарським судом не було встановлено
обставини за якою операцією позивачем було придбано транспорт та
хто був продавцем даного транспорту.
-Отриманий за вищезгаданими наказами-перепустками транспорт
оприбутковано позивачем в жовтні 2003року. Проте, господарським
судом не було встановлено обставин хто видав позивачу даний
транспорт.
Згідно п. 5.9 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку
підприємств” ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
, на порушення позивачем якого
послався відповідач, платник податку веде податковий облік
приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що
підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини,
матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних
предметів (далі - запасів) на складах, у незавершеному
виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання
та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до
складу валових витрат згідно з цим Законом ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
(за
винятком тих, що отримані безкоштовно). Таким чином, податковому
обліку приросту (убутку) балансової вартості товарів підлягають
витрати на придбання яких включаються до валових і не підлягають
амортизації.
Як вже було зазначено, позивачем за договором купівлі-продажу
від 27.09.2002р. було придбано транспорт. Отже за даною
операцією позивачем здійснено витрати на придбання транспорту.
Проте, господарським судом не було встановлено обставини щодо
того, чи підлягають витрати на придбання залізничного транспорту
амортизації.
Відповідно до п. п. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8 Закону України “Про
оподаткування прибутку підприємств” ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
під терміном
"амортизація" основних фондів і нематеріальних активів слід
розуміти поступове віднесення витрат на їх придбання,
виготовлення або поліпшення, на зменшення скоригованого прибутку
платника податку у межах норм амортизаційних відрахувань,
установлених цією статтею.
Згідно п. п. 8.1.2 п. 8.1 ст. 8 Закону України “Про
оподаткування прибутку підприємств” ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
амортизації
підлягають витрати на придбання основних фондів та
нематеріальних активів для власного виробничого використання,
включаючи витрати на придбання племінної худоби та придбання,
закладення і вирощування багаторічних насаджень до початку
плодоношення; самостійне виготовлення основних фондів для
власних виробничих потреб, включаючи витрати на виплату
заробітної плати працівникам, які були зайняті на виготовленні
таких основних фондів; проведення всіх видів ремонту,
реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних
фондів.
Згідно п. п. 8.2.1 п. 8.2 ст. 8 Закону України “Про
оподаткування прибутку підприємств” ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
під терміном
"основні фонди" слід розуміти матеріальні цінності, що
призначаються платником податку для використання у господарській
діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365
календарних днів з дати введення в експлуатацію таких
матеріальних цінностей, та вартість яких поступово зменшується у
зв'язку з фізичним або моральним зносом.
Таким чином, для вирішення даного спору господарський суд мав
дослідити обставини щодо того чи підлягав придбаний позивачем
транспорт віднесенню до валових витрат, чи даний транспорт
підлягав амортизації, а отже відповідно до п. 5.9 ст. 5 Закону
України “Про оподаткування прибутку підприємств” ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
податковому обліку приросту (убутку) балансової вартості товарів
не підлягав.
Згідно п. 5.1 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку
підприємств” ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
валові витрати виробництва та обігу
(далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку
у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних
як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які
придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх
подальшого використання у власній господарській діяльності.
Відповідно до п. п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України “Про
оподаткування прибутку підприємств” ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
до складу
валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених
(нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою,
організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт,
послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання
електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням
обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.
Правила ведення податкового обліку визначені у ст. 11 Закону
України “Про оподаткування прибутку підприємств” ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
.
Відповідно до п. п. 11.2.1 п. 11.2 ст. Закону України “Про
оподаткування прибутку підприємств” ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
датою
збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата,
яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається
будь-яка з подій, що сталася раніше:
або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку
на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за
готівку - день їх видачі з каси платника податку;
або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт
(послуг) - дата фактичного отримання платником податку
результатів робіт (послуг). Таким чином, як випливає з приписів
даної правової норми, зданою збільшення валових витрат є одна з
подій, що сталась раніше, або дата списання коштів
Відповідач вважає, що позивачем отримано товари у третьому та
четвертому кварталах 2002р. (відповідно у вересні та грудні
2002р.), але дані товари оприбутковані позивачем у жовтні 2002р.
та січні 2003р. Проте, господарським судом попередніх інстанцій
не було встановлено обставин щодо того, за якими операціями та
від кого позивачем було отримано вищезгаданий транспорт та коли
було списано кошти з позивача в його оплату.
Наведене свідчить про неповне з'ясування судами першої та
апеляційної інстанцій фактичних обставин справи, що мають
значення для правильного вирішення спору, а, отже, і порушення
вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
щодо всебічного, повного та об'єктивного розгляду
всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 111-5 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція перевіряє
юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у
рішенні або постанові господарського суду першої інстанції.
Оскільки відповідно до ч. 2 ст. 111-7 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція
не наділена повноваженнями щодо встановлення обставин справи, а
останні встановлені неповно, справа підлягає передачі на новий
розгляд до господарського суду першої інстанції.
Під час нового розгляду справи господарському суду першої
інстанції слід взяти до уваги викладене, вжити всі передбачені
законом заходи для всебічного, повного та об'єктивного
встановлення обставин справи, прав та обов'язків сторін і, в
залежності від встановленого та відповідно до вимог чинного
законодавства, вирішити спір.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 3 ст. 111-9, 111-10, 111-11,
111-12 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В И В :
Касаційну скаргу Шосткинської міжрайонної державної податкової
інспекції задовольнити частково.
Рішення Господарського суду Сумської області від 13.12.2004р. та
постанову Харківського апеляційного господарського суду від
25.02.2005р. у справі № 10/516-04 скасувати, а справу передати
на новий розгляд до Господарського суду Сумської області.
Головуючий - суддя Кривда Д.С.
судді Жаботина Г.В.
Уліцький А.М.