ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03.08.2005 Справа N 10/284
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: Щотки
С.О.
, Подоляк О.А., Семчука В.В.,
розглянувши у відкритому
судовому засіданні в м. дочірньої компанії “Газ України” НАК
Києві, касаційну скаргу “Нафтогаз України”
на рішення господарського суду Миколаївської
та постанову області від 21.09.2004 року
Одеського апеляційного господарського
суду від 23.11.2004 року
у справі № 10/284
за позовом дочірньої компанії “Газ України” НАК
“Нафтогаз України”
До ВАТ “Миколаївгаз”
Про стягнення 6798260,45 грн.
за участю представників :
позивача: - Забава С.В.,
відповідача: - Корінний А.В., Шестопалов Р.Л.,
В С Т А Н О В И В :
Рішенням господарського суду Миколаївської області від
21.09.2004 року у справі № 10/284 (суддя Горобченко Д.М.), яке
залишене без змін постановою Одеського апеляційного
господарського суду від 23.11.2004 року (судді: Пироговський
В.Т., Картере В.І., Жеков В.І.) у позові дочірньої компанії “Газ
України” НАК “Нафтогаз України” до ВАТ “Миколаївгаз” про
стягнення 6798260,45 грн. боргу за поставлений природний газ,
відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням та постановою судів першої та
апеляційної інстанцій дочірня компанія “Газ України” НАК
“Нафтогаз України” звернулася до Вищого господарського суду
України з касаційною скаргою, в якій просить рішення
господарського суду Миколаївської області від 21.09.2004 року та
постанову Одеського апеляційного господарського суду від
23.11.2004 року в даній справі скасувати, справу передати на
новий розгляд до господарського суду першої інстанції. В
обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що судами
першої та апеляційної інстанцій неправильно застосовані норми
матеріального права та порушені норми процесуального права, що
призвело до прийняття незаконних судових актів.
Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши
пояснення представників сторін, перевіривши юридичну оцінку
обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши
правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій
норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна
скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Згідно постанови Пленуму Верховного суду України "Про судове
рішення” ( v0011700-76 ) (v0011700-76)
від 29.12.76 № 11 із змінами, внесеними
постановами Пленуму від 24.04.81 № 4, від 25.12.92 № 13
( v0013700-92 ) (v0013700-92)
, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши
всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши
обставини, вирішив справу у відповідності з нормами
матеріального права, що підлягають застосуванню до даних
правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що
регулює подібні відносини, або виходячи з загальних засад і
змісту законодавства України. Мотивувальна частина рішення
повинна містити встановлені судом обставини, а також оцінку всіх
доказів. Визнаючи одні і відхиляючи інші докази, суд має це
обґрунтувати. Мотивувальна частина рішення повинна мати також
посилання на закон та інші нормативні акти матеріального права,
на підставі яких визначено права і обов'язки сторін у спірних
правовідносинах.
Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені
обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду
стосовно встановлених обставин і правові наслідки є вичерпними,
відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами,
дослідженими в судовому засіданні.
Резолютивна частина рішення повинна містити чіткі та безумовні
висновки, що ґрунтуються на аналізі та оцінці фактичних обставин
викладених у його мотивувальній частині, та відповідати
застосованим до спірних відносин нормам права.
Разом з тим, оскаржувані рішення та постанова зазначеним вимогам
не відповідають з наступних підстав.
Так, приймаючи оскаржуване рішення господарського суду першої
інстанції не врахував, що відповідно до вимог ст. 80 Цивільного
кодексу УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, закінчення строку позовної давності до
пред’явлення позову є підставою для відмови в позові, однак,
якщо суд визнає поважною причину пропуску строку позовної
давності, порушене право підлягає захистові.
Виходячи з наведеної норми закону, у випадку пропуску позивачем
строку позовної давності, господарський суд повинен встановити
причини такого пропуску та оцінити їх поважність. Якщо буде
встановлено, що право позивача порушене і строк позовної
давності пропущено без поважних причин, суд на підставі ст. 80
ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
ухвалює рішення, яким відмовляє в позові в
зв’язку із закінченням строку давності, а при визнанні причини
пропуску цього строку поважною, порушене право має бути
захищене.
Приймаючи оскаржуване рішення, про відмову у задоволенні
позовних вимог через пропуск позивачем строку позовної давності
господарський суд першої інстанції обставини справи не
встановив, доводи сторін не перевірив, а відтак, не з’ясував чи
було порушене право позивача.
Крім того, господарським судом не досліджувались обставини
пов’язані із пропуском позивачем строку позовної давності, а
також поважність причин пропуску вказаного строку у даній
справі. Судом апеляційної інстанції питання щодо застосування
строку позовної давності в порушення ст. 79 Цивільного кодексу
УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
взагалі не розглядалось.
Крім того, обґрунтовуючи оскаржувану постанову, суд апеляційної
інстанції послався на відсутність доказів, що підтверджують
наявність комерційних втрат газу, не зазначивши при цьому які
саме докази повинні бути надані позивачем на підтвердження своїх
доводів, не витребував їх, а відтак не встановив фактичні
обставини справи і правовідносини що склалися між сторонами.
Також є необґрунтованим висновок суду апеляційної інстанції про
неприйняття, як належних доказів, наявних в матеріалах справи
актів про спожитий газ, підписаних представниками сторін та
скріплених печатками відповідних підприємств. Вказаним судом не
надана оцінка доводам позивача про часткове здійснення
розрахунків між сторонами за переданий відповідачу природний
газ.
Враховуючи наведене, висновок господарських судів про відмову у
задоволенні позовних вимог є передчасним, викладені в рішенні та
постанові висновки не ґрунтуються на повному і всебічному
з'ясуванні господарськими судами фактичних обставин справи, що
призвело до неправильного застосування норм матеріального права.
Відповідно до вимог ст. 111-7 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція не має права
встановлювати або вважати доведеними обставини, які не були
встановлені у рішенні або постанові господарського суду або
відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи
іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати
нові докази або додатково перевіряти докази.
За таких обставин усі ухвалені у справі рішення підлягають
скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до суду першої
інстанції. При новому розгляді справи суду необхідно врахувати
викладене та вирішити спір відповідно до закону.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 - 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
П О С Т А Н О В И В :
Касаційну скаргу дочірньої компанії “Газ України” НАК “Нафтогаз
України” задовольнити.
Рішення господарського суду Миколаївської області від 21.09.2004
року та постанову Одеського апеляційного господарського суду від
23.11.2004 року у справі № 10/284 скасувати, справу передати на
новий розгляд господарському суду Миколаївської області.
Головуючий, суддя С.Щотка
С у д д і О.Подоляк
В.Семчук