ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
 
                        П О С Т А Н О В А
                         ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
 
03.08.2005                                      Справа N 01-07/13
 
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого               Щотки С.О.,
суддів                    Семчука В.В.,
                          Подоляк О.А.
розглянувши касаційне     прокурора Сумської області
подання
на ухвалу                 господарського суду Сумської області
                          від 11.02.2005 року
у справі                  № 01-07/13
за позовом                прокурора  Сумської області в інтересах
                          держави в особі Відкритого акціонерного
                          товариства “Сумиобленерго”
до                        Товариства з обмеженою відповідальністю
                          “Аквасервіс” (далі –ТОВ “Аквасервіс”)
 
Про   стягнення 63173,95 грн.
 
за участю представників сторін:
позивача                  не з’явилися
відповідача               не з’явилися
 
                       В С Т А Н О В И В:
 
Ухвалою господарського суду Сумської області від 11.02.2005 року
(суддя –Лиховид Б.І.) не прийнято і повернуто прокурору Сумської
області  позовну заяву  на  підставі  п.  1  ст.  62 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
        .
 
Прокурор  Сумської  області звернувся з касаційним  поданням  до
Вищого  господарського суду України, в якому  просить  скасувати
ухвалу  господарського  суду Сумської  області  від  11.02.2005,
оскільки  при  її прийнятті судом порушені норми  процесуального
права та направити справу на розгляд до суду першої інстанції.
 
Обговоривши  доводи  касаційного подання, перевіривши  матеріали
справи  колегія суддів вважає, що касаційне подання не  підлягає
задоволенню з наступних підстав.
 
Як   зазначено   в  пункті  2  статті  121  Конституції  України
( 254к/96-ВР    ) (254к/96-ВР)
           на   Прокуратуру   України   покладається
представництво інтересів громадян або держави в суді у випадках,
визначених законом.
 
Зазначене конституційне положення знайшло своє відображення і  в
ст.  361  Закону  України  “Про  прокуратуру”  ( 1789-12  ) (1789-12)
          де
вказується, що представництво прокуратурою інтересів  держави  в
суді   полягає  у  здійсненні  прокурорами  від  імені   держави
процесуальних  та  інших  дій,  спрямованих  на  захист  у  суді
інтересів держави у випадках передбачених законом.
 
Відповідно  до  частин першої та другої статті 29 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
         прокурор бере  участь
у  розгляді  справ за його позовами, а також може  виступати  за
своєю  ініціативою у справі, порушеній за позовом інших осіб  на
будь-якій   стадії  її  розгляду  для  представництва  інтересів
громадянина  або  держави. У разі прийняття господарським  судом
позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави  в  особі
органу,  уповноваженого здійснювати функції  держави  у  спірних
відносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.
 
Як   вказано   в   частині   першій  статті   2   Господарського
процесуального  кодексу України ( 1798-12  ) (1798-12)
          господарський  суд
порушує   справи   за  позовними  заявами   прокурорів   та   їх
заступниками, які звертаються до господарського суду в інтересах
держави.  При цьому, у відповідності з вимогами частини  третьої
статті   2  Господарського    процесуального   кодексу   України
( 1798-12 ) (1798-12)
         прокурор, який звертається до господарського суду в
інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в  чому
полягає  порушення інтересів держави та обгрунтовує необхідність
їх  захисту,  а  також  вказує  орган,  уповноважений  державою,
здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
 
Зазначена правова позиція знайшла своє відображення і в  рішенні
Конституційного  Суду України  від  8.04.1999  року   №  3-рп/99
( v003p710-99 ) (v003p710-99)
         (далі –рішення КСУ ( v003p710-99 ) (v003p710-99)
        ) у справі за
конституційним  поданням  Вищого арбітражного  суду  України  та
Генеральної  прокуратури  України  щодо  офіційного   тлумачення
положень  статті 2 Арбітражного процесуального кодексу  України,
де  суд  вирішив,  що  прокурори  та  їх  заступники  у  кожному
конкретному   випадку  самостійно  визначає  з   посиланням   на
законодавство, на підставі якого подається позов,  в  чому  саме
відбулося  чи  може  відбутися порушення матеріальних  чи  інших
інтересів держави, обгрунтовує у позовній заяві необхідність  їх
захисту  та  зазначає орган, уповноважений державою  здійснювати
відповідні функції у спірних правовідносинах. При цьому інтереси
держави  можуть  збігатися повністю, частково або  не  збігатися
зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств  та
організацій  чи з інтересами господарських товариств  з  часткою
державної  власності  у статутному фонді. Держава  може  вбачати
свої  інтереси  не тільки в їх діяльності, але  й  в  діяльності
приватних підприємств, товариств.
 
Пунктом  2  резолютивної частини рішення  КСУ  ( v003p710-99  ) (v003p710-99)
        
визначено,   що   під  поняттям  орган  уповноважений   державою
здійснювати відповідні функції у спірних відносинах,  зазначених
в  ч.  2  ст.  2  ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
        , треба розуміти  орган
державної влади або орган місцевого самоврядування, який законом
наділений повноваженнями органу виконавчої влади.
 
В  п.  5  мотивувальної частини, рішення  КСУ  ( v003p710-99  ) (v003p710-99)
        
передбачено,   що   орган  уповноважений  державою   здійснювати
відповідні  функції у спірних відносинах фактично є позивачем  у
справі, порушених за позовною заявою прокурора і на підставі  ч.
1  ст.  2  ГПК  України  ( 1798-12 ) (1798-12)
         є стороною  в  арбітражному
процесі, цей орган здійснює процесуальні дії відповідно до вимог
ст. 22 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
        .
 
Таким   чином,  викладене  свідчить,  що  прокурор   може   бути
представником  сторони  у справі тільки  у  випадку,  коли  цією
стороною  у  справі є орган державної влади або орган  місцевого
самоврядування наділений повноваженнями виконавчої влади.
 
ВАТ   “Сумиобленерго”  є  самостійним  господарюючим   суб’єктом
управління господарською діяльністю, здійснює через свої  органи
та  посадові особи і, як правильно вказав місцевий господарський
суд,   не   є  органом  державної  влади  чи  органом  місцевого
самоврядування.
 
Отже, прокурором пред’явлено позов не в інтересах держави,  а  в
інтересах самостійного суб’єкта господарської діяльності.
 
Приймаючи  до уваги викладене та керуючись ст.ст. 111-5,  111-7,
111-9, 111-11,
111-13    Господарського    процесуального    кодексу    України 
( 1798-12 ) (1798-12)
        , Вищий господарський суд України
 
                      П О С Т А Н О В И В:
 
Касаційне  подання  прокурора  Сумської  області  залишити   без
задоволення.
 
Ухвалу господарського суду Сумської області від 11.02.2005  року
у справі № 01-07/13 залишити без зміни.
 
Головуючий, суддя       С.Щотка
 
Судді                   В.Семчук
 
                        О.Подоляк