ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03.08.2005 Справа N 9/236-04
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Кравчука Г.А.,
суддів : Грейц К.В., Мачульського Г.М.,
розглянувши у Управління державного казначейства у
відкритому судовому Вінницький області
засіданні касаційну
скаргу
на постанову Житомирського апеляційного
господарського суду від 24.02.2005 р.
у справі № 9/236-04
господарського суду Вінницької області
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю
“Торговий дім “Укртара–Скло”
до 1) Державної податкової інспекції у м.
Вінниці,
2) Управління державного казначейства
у Вінницький області
Про відшкодування заподіяної шкоди в сумі 19 072,00 грн.
в судовому засіданні взяли участь представники :
позивача: Піменов С.В., дов. № б/н від 27.07.2004 р.;
відповідача 1: Скржешевський М.С., дов. № 10894/10/10 від
відповідача 2: 16.06. 2005 р.;
— не з'явились;
В С Т А Н О В И В:
У червні 2004 р. Товариство з обмеженою відповідальністю
“Торговий дім “Укртара–Скло”
звернулось до господарського суду Вінницької області з позовом
до Державної податкової інспекції у м. Вінниці ( далі
–відповідач-1, Інспекція) про відшкодування заподіяної шкоди в
розмірі 19 072,80 грн.
Позовні вимоги Товариства мотивовані тим, що 01.02.2002 р.
працівниками податкової міліції Інспекції у нього було незаконно
вилучено майно –35 320 шт. скляних пляшок, ємністю 0,7 літра і
загальною вартістю 19 072,80 грн., які втратили свою цінність та
придатність до подальшого використання.
Рішенням господарського суду Вінницької області від
21.10.2004 р. позов Товариства задоволено та стягнуто з
Інспекції на його користь 19 072,00 грн. збитків, 190,72 грн.
витрат по сплаті державного мита та 118 грн. за інформаційно-
технічне забезпечення судового процесу. Судове рішення
мотивовано тим, що 01.02.2002 р. співробітниками податкової
міліції відповідача було безпідставно затримано автомобіль із
склотарою, яка належала позивачу на загальну суму 19 072,00 грн.
Продукція до цього часу позивачу не повернута, втратила свою
товарну цінність та придатність до подальшого використання, у
зв'язку з чим відповідач на підставі статей 441, 453 ЦК УРСР
( 1540-06 ) (1540-06)
повинен відшкодувати позивачу заподіяні збитки.
Постановою Житомирського апеляційного господарського суду від
24.02.2005 р. рішення господарського суду Вінницької області від
21.10.2004 р. скасовано в частині стягнення з Інспекції
19 072,00 грн. збитків та прийнято в цій частині нове рішення,
яким Товариству відшкодовано з Державного бюджету України (з
відповідного рахунку Управління Державного казначейства у
Вінницькій області) 19 072,00 грн.
Під час здійснення апеляційного провадження апеляційний
господарський суд ухвалою від 27.01.2005 р. залучив до участі у
справі як другого відповідача на підставі ст. 24 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
Управління Державного казначейства у Вінницькій
області (далі –відповідач-2, Казначейство).
Мотивуючи вищевказану постанову суд зазначив, що 02.10.2001 р.
між Товариством (Замовник) та Товариством з обмеженою
відповідальністю “Вінницький завод склотари” (Підрядчик) було
укладено договір № 16-УС про виготовлення продукції (скляних
пляшок) з давальницької сировини. Згідно з умовами договору
готова продукція приймається Замовником у пункті здачі
–приймання, яким є склад ТОВ “Вінницький завод склотари”, що
знаходиться за адресою: м. Вінниця, вул. Ватутіна, 18, шляхом
само вивозу (а.с.11-15).
01.02.2002 р. службовими особами Головного відділу податкової
міліції у м. Вінниці, що є структурним підрозділом Інспекції,
при виїзді з території ВАТ “Вінницький завод склотари” було
затримано вантажний автомобіль МАЗ № 109-34 КА, що перевозив
скляні пляшки марки “Бордо-Еліт” ємністю 0,7 л. в кількості
35 320 шт. Факт, належності цього товару Товариству
підтверджується матеріалами справи та не оспорювався
відповідачем –1.
Протокол огляду місця події від 01.02.2002 р. № ВІ 004294
свідчить, що зазначені товарно-матеріальні цінності
співробітниками податкової міліції вилучено та передано на
відповідальне зберігання ВАТ “Вінницький ламповий завод” до
з'ясування всіх обставин по факту незаконного заволодіння майном
АТЗТ “Аспект” (а.с.16-18).
Підставою для проведення перевірки вантажного автомобіля стала
заява голови правління АТЗТ “Аспект” від 30.01.2002 р. про
незаконне завантаження пляшок, які належать АТЗТ “Аспект”, на
території ТОВ “Вінницький завод склотари”.
Оскільки за твердженням апеляційного господарського суду
відомості про порушення кримінальної справи щодо незаконного
заволодіння майном АТЗТ “Аспект” та про визнання вилучених
пляшок речовими доказами у кримінальній справі відсутні, то
Інспекція була зобов'язана повернути пляшки їх власнику –
Товариству.
На вимоги апеляційного господарського суду, викладені в ухвалі
від 27.01.2005 р., Інспекцією не надало доказів про наявність
вилучених пляшок на зберіганні ВАТ “Вінницький ламповий завод”,
тому суд виходив з факту їх відсутності.
Крім того, відповідно до пп. 8.2 п. 8 Держстандарту 10117.1
–2001 термін зберігання пляшок під лікеро-горілчану продукцію
становить не більше одного року. Із зазначеного випливає, що
вилучені у позивача 01.02.2002 р. скляні пляшки на момент
пред'явлення позову втратили свою товарну цінність, що
унеможливлює повернення майна в натурі, а тому відповідно до ст.
453 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
(ст. 1192 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
)
позивачу має бути повністю відшкодовано заподіяні збитки.
З огляду на ст. 441 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
(ст. 1172 ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
), частину 3 ст. 13 Закону України “Про державну
податкову службу в Україні” ( 509-12 ) (509-12)
, ст. 47 Закону України
“Про Державний бюджет України на 2004 рік” ( 1344-15 ) (1344-15)
, ст. 33
Закону України “Про Державний бюджет України на 2005 рік”
( 2285-15 ) (2285-15)
апеляційний господарський суд прийшов до висновку,
що шкода позивачу повинна бути відшкодована з Державного бюджету
України і належним відповідачем у справі щодо її відшкодування
має бути Управління Державного казначейства у Вінницькій
області, а судові витрати покладені на Інспекцію, внаслідок
неправильних дій якої виник спір. Оскільки місцевий
господарський суд прийняв рішення з порушенням норм
процесуального права, що призвело до часткового неправильного
вирішення спору, то судовий акт підлягає скасуванню в цій
частині.
Казначейство не погодилось з постановою Житомирського
апеляційного господарського суду від 24.02.2005 р. у справі №
9/236-04 господарського суду Вінницької області, в зв'язку з чим
звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною
скаргою, в якій просить зазначену постанову скасувати, рішення
господарського суду Вінницької області від 21.10.2004 р.
залишити в силі. За твердженням скаржника, приймаючи постанову,
апеляційний суд невірно застосував ст. 47 Закону України “Про
Державний бюджет України на 2004 рік” ( 1344-15 ) (1344-15)
та ст. 33
Закону України “Про Державний бюджет України на 2005 рік”
( 2285-15 ) (2285-15)
, залишив поза увагою частину 2 ст. 95 Конституції
України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
та п. 2 ст. 4 Бюджетного Кодексу України
( 2542-14 ) (2542-14)
, частину 2 ст. 84 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Товариство та Інспекція не скористалися правом, наданим ст. 111-
2 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, та не надіслали відзив на касаційну
скаргу, що не перешкоджає перегляду постанови Житомирського
апеляційного господарського суду, що оскаржується.
У зв'язку зі змінами у складі Судової палати з розгляду справ,
що виникають з податкових та інших відносин, пов'язаних з
державним регулюванням діяльності господарюючих суб'єктів за
розпорядженням в.о. голови судової палати Вищого господарського
суду України від 02.08.2005 р. справу передано до розгляду Вищим
господарським судом України у складі колегії суддів:
Кравчука Г.А. –головуючого, Грейц К.В. та Мачульського Г.М.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи та
доводи Казначейства, викладені у касаційній скарзі, перевіривши
правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставини
справи та повноту їх встановлення, застосування господарськими
судами апеляційної та першої інстанцій норм матеріального та
процесуального права при прийнятті ними рішень, колегія суддів
Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга
підлягає частковому задоволенню, враховуючи наступне.
Як свідчать вищевказані рішення та постанова, місцевий та
апеляційний господарські суди в порушення вимог ст.ст. 4, 43 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
не визначились з підставами пред'явлення
позову і законодавством, яке підлягає застосуванню при вирішенні
спору. В судових актах іде посилання як на норми ЦК УРСР
( 1540-06 ) (1540-06)
(ст. ст. 440, 441, 460), так і на норми ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
(ст. 1172).
Крім того, вирішуючи питання стягнення завданої шкоди судами,
крім вказаних норм, застосовані норми спеціальних Законів
України –“Про державну податкову службу в Україні” ( 509-12 ) (509-12)
,
ст. 47 Закону України “Про Державний бюджет України на 2004 рік”
( 1344-15 ) (1344-15)
, ст. 33 Закону України “Про Державний бюджет України
на 2005 рік” ( 2285-15 ) (2285-15)
.
В порушення вимог ст. ст. 4, 43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
судами
залишилось не вирішеним питання про наявність шкоди завданої
Товариству, наявність протиправних дій і вини з боку службових
осіб Головного відділу податкової міліції у м. Вінниці, що є
структурним підрозділом Інспекції, у завданні шкоди Товариству і
причинний зв'язок між протиправною поведінкою службових осіб та
завданою шкодою. Документально не з'ясованим залишилось також
питання, чому позивач не витребував, а відповідач-1 не повернув
йому вилучені пляшки.
Беручи до уваги вище викладене, колегія суддів Вищого
господарського суду України зазначає, що відповідно до ст. 4 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
рішення з господарського спору повинно
прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і
процесуального права та фактичними обставинами справи, з
достовірністю встановленою судом.
Рішення суду може ґрунтуватись лише на тих доказах, які були
предметом дослідження і оцінки судом. При цьому необхідно мати
на увазі, у відповідності зі ст. 43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
наявні докази підлягають оцінці у їх сукупності, і жодний доказ
не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані
стороною докази, господарський суд повинен у мотивувальній
частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені
фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не
взято до уваги судом. Викладення у рішенні лише доводів та
доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є
порушенням вимог ст. 42 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
щодо рівності
всіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Відповідно до п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від
29.12.1976 № 11 “Про судове рішення” ( v0011700-76 ) (v0011700-76)
, рішення є
законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального
законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи,
вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що
підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Оскільки передбачені ст. 111-7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
межі
перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права
встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були
встановлені в рішенні суду чи відхилені ним, вирішувати питання
про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних
доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти
докази, рішення господарського суду Вінницької області від
21.10.2004 р. та постанова Житомирського апеляційного
господарського суду від 24.02.2005 р. підлягають скасуванню, а
справу направленню на новий розгляд до господарського суду
Вінницької області.
При новому розгляді справи суду необхідно всебічно та повно
з'ясувати обставини справи в їх сукупності та вирішити спір
відповідно до закону.
За згодою представників позивача та відповідача-1, відповідно до
частини другої ст. 85 та частини першої ст. 111-5 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, в судовому засіданні оголошена лише вступна та
резолютивна частини постанови Вищого господарського суду
України.
Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-10 та 111-11 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Управління державного казначейства у Вінницький
області на постанову Житомирського апеляційного господарського
суду від 24.02.2005 р. у справі № 9/236-04 господарського суду
Вінницької області задовольнити частково.
Постанову Житомирського апеляційного господарського суду від
24.02.2005 р. та рішення господарського суду Вінницької області
від 21.10.2004 р. скасувати, а справу направити на новий розгляд
до господарського суду Вінницької області.
Головуючий суддя Г.А. Кравчук
Суддя К.В. Грейц
Суддя Г.М. Мачульський