ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03.08.2005 Справа N 7/392
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Божок В.С.
–головуючого,
Костенко Т.Ф.,
Коробенко Г.П.
розглянувши Центральної МДПІ у м. Миколаєві
матеріали
касаційної скарги
на постанову Одеського апеляційного господарського суду
від 09.03.2005
у справі господарського суду Миколаївської області
за позовом ТОВ “ПродекспортАгро”
до Центральної МДПІ у м. Миколаєві
Про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень
в судовому засіданні взяли участь представники:
від позивача: не з’явились
від відповідача: Раскевич Є.Л.- дов. № 11228/10/1000 від
23.05.2005
В С Т А Н О В И В:
Рішенням від 11.01.2005 господарського суду Миколаївської
області задоволено позовні вимоги щодо визнання недійсним
податкових повідомлень-рішень Центральної МДПІ у м. Миколаєві
від 15.10.2004 за № 0002752303/0 про завищення суми бюджетного
відшкодування з ПДВ на 281862,00 грн. та № 0002762303/0 про
визначення податкового зобов’язання з ПДВ в сумі 12200,00 грн.
Постановою від 09.03.2005 Одеського апеляційного господарського
суду рішення господарського суду Миколаївської області від
11.01.2005 залишено без змін.
Судові рішення мотивовані тим, що Бюджетний кодекс України не
регулює відносини у сфері податкового законодавства, а Закон
України “Про державний бюджет України на 2004 рік” ( 1344-15 ) (1344-15)
не може змінювати порядок формування системи оподаткування,
ставок податків і зборів, механізм їх сплати.
Не погоджуючись з судовими рішеннями, Центральна МДПІ у м.
Миколаєві звернулася до Вищого господарського суду України з
касаційною скаргою і просить їх скасувати, мотивуючи тим, що
судами не застосовано норми матеріального права, які мали бути
застосовані: абз. 2 ст. 83 Закону України “Про державний бюджет
України на 2004 рік” ( 1344-15 ) (1344-15)
; п. 30 ст. 2, ч. 2 ст. 4, ст.
19, ст. 20 ч. 3 ст. 50 Бюджетного Кодексу України ( 2542-14 ) (2542-14)
.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в
касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних
обставин справи застосування норм матеріального і процесуального
права при винесенні оспорюваного судового акта, знаходить
необхідним касаційну скаргу задовольнити частково.
Предметом даного спору є податкові повідомлення-рішення
Центральної МДПІ у м. Миколаєві № 0002752303/0 від 15.10.2004
про зменшення у картці особового рахунку суми бюджетного
відшкодування у розмірі 281862 грн. та № 0002762303/0 про
донарахування податкових зобов’язань з ПДВ в сумі 12200 грн. та
штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 4880 грн.
Господарським судом встановлено, що позивач у червні 2004 року
отримав від ПП “Октант” ячмінь фуражний у кількості 2949,66 тн
на суму 1855801,32 грн., у т.ч. ПДВ –309300,22 грн. (податкова
накладна № 7 від 07.06.2004).
Даний ячмінь на виконання контракту FB-007 від 05.04.2004 у
кількості 2804,333 тн на суму 1790622,70 грн. відвантажений
позивачем інофірмі “IRIDIUM PARTNERS LLS” за ВДМ №
504000007/4/300829 та № 504000007/4/300830 від 29.06.2004
(податкові накладні № № 6, 8 від 29.06.2004).
За твердженням відповідача суди не врахували, що ячмінь
відповідно до абз. 2 ст. 83 Закону України “Про Державний бюджет
на 2004 рік” ( 1344-15 ) (1344-15)
№ 1344-ІV від 27.11.2003 зі змінами,
внесеними Законами України № 1593-ІV від 04.03.2004 та № 1708-ІV
від 12.05.2004 не оподатковується податком на додану вартість.
Відповідно до пп. 7.4.2 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок
на додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
у разі, коли платник податку
здійснює операції з продажу товарів (робіт, послуг), що
звільнені від оподаткування або не є об’єктом оподаткування
згідно зі ст.ст. 3 та 5 цього Закону ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, суми
податку, сплачені (перераховані) у зв’язку з придбанням товарів
(робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових
витрат виробництва (обігу) та основних фондів і нематеріальних
активів, що підлягають амортизації, відносяться відповідно до
складу валових витрат виробництва (обігу) та на збільшення
вартості основних фондів і нематеріальних активів і до
податкового кредиту не включаються.
Норма пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 вищевказаного Закону ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
,
крім визначених судом обов’язкових підстав виникнення у платника
права на податковий кредит з податку на додану вартість,
передбачає обов’язкову наявність ще й такої підстави як сплата
платником податку у звітному періоді відповідних сум податку.
Відповідно до пп. 7.7.5 п. 7.7. ст. 7 цього ж Закону
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
суми податку на додану вартість зараховуються до
Державного бюджету України, а зараховані суми використовуються у
першу чергу для бюджетного відшкодування податку на додану
вартість згідно з цим Законом ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
Тобто, законодавцем чітко передбачено, що однією з обов’язкових
підстав включення сум до податкового кредиту з податку на додану
вартість є сплата цих сум до Державного бюджету України.
За змістом даного Закону ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
право на відшкодування
виникає лише при фактичній надмірній сплаті податку на додану
вартість, а не з самого факту існування зобов’язання зі сплати
податку на додану вартість в ціні товару.
Однак господарським судом при розгляді справи дані норми Закону
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
не враховані.
Таким чином, господарськими судами неповно з’ясовані обставини
справи, що є підставою для скасування судових рішень і
направлення справи на новий розгляд.
При новому розгляді справи принагідно повно та всебічно вияснити
всі обставини справи, дати їм належну правову оцінку та
постановити законне та обґрунтоване рішення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9-
111-12 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу задовольнити частково.
Постанову від 09.03.2005 Одеського апеляційного господарського
суду та рішення від 11.01.2005 господарського суду Миколаївської
області зі справи № 7/392 скасувати.
Справу направити на новий розгляд до господарського суду
Миколаївської області.
Головуючий В.С.Божок
Судді: Т.Ф. Костенко
Г.П. Коробенко