ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03.08.2005 Справа N 6/13н
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого-судді Кривди Д.С.,
суддів Жаботиної Г.В., Волковицька Н.О.
у відкритому судовому засіданні за участю представників сторін:
від позивача: не з’явився
від відповідача: Буймістер Г.В.
розглянувши касаційну скаргу Кам’янець-Подільської об’єднаної
державної податкової інспекції Хмельницької області
на постанову Житомирської апеляційного господарського суду від
28.10.2004р.
у справі № 6/13-Н Господарського суду Хмельницької області
за позовом Приватного підприємця Стояновської О.В.
до Кам’янець-Подільської об’єднаної державної податкової
інспекції Хмельницької області
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення та
рішення про застосування фінансових санкцій,
В С Т А Н О В И В:
Приватний підприємець Стояновська О.В. звернулася до
Господарського суду Хмельницької області з позовом до Кам’янець-
Подільської об’єднаної державної податкової інспекції
Хмельницької області про визнання недійсним податкового
повідомлення-рішення Кам’янець-Подільської об’єднаної державної
податкової інспекції Хмельницької області від 19.11.2003р. №
2651742/0 та рішення про застосування фінансових санкцій від
19.11.2003р. № 2641742/0.
Рішенням Господарського суду Хмельницької області від
16.02.2004р. (суддя О.Є.Танасюк), залишеним без змін постановою
Житомирського апеляційного господарського суду від 28.10.2004р.
(судді: Г.І.Майор, Г.К.голубєва, Н.Ф.Горшкова), позовні вимоги
приватного підприємця Стояновської О.В. задоволено, визнано
недійсними податкове повідомлення-рішення Кам’янець-Подільської
об’єднаної державної податкової інспекції Хмельницької області
від 19.11.2003р. № 2651742/0 та рішення про застосування
фінансових санкцій від 19.11.2003р. № 2641742/0.
Не погодившись з прийнятими у даній справі судовими рішеннями,
Кам’янець-Подільська об’єднана державна податкова інспекція
Хмельницької області подала касаційну скаргу, в якій просить
скасувати рішення Господарського суду Хмельницької області від
16.02.2004р. та постанову Житомирського апеляційного
господарського суду від 28.10.2004р. та прийняти нове рішення,
яким відмовити позивачу у задоволені позовних вимог. Свою вимогу
Кам’янець-Подільська об’єднана державна податкова інспекція
Хмельницької області мотивує тим, що господарським судом першої
та апеляційної інстанції неправильно застосовано норми
матеріального та процесуального права, а саме: Закону України
“Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері
торгівлі, громадського харчування та послуг” ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
та
ст. 43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Приватний підприємець Стояновська О.В. не скористалась правом,
наданим ст. 22 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
щодо участі її
представника у судовому засіданні. Про час і місце розгляду
касаційної скарги була повідомлена.
Розглянувши касаційну скаргу, перевіривши юридичну оцінку
обставин справи та повноту їх встановлення, Вищий господарський
суд України дійшов висновку, що касаційна скарга Кам’янець-
Подільської об’єднаної державної податкової інспекції
Хмельницької області підлягає задоволенню частково.
Як встановлено госпродарським судом, 18.11.2003р. відповідачем
проведено перевірку торгової точки, що належить позивачу, про що
18.11.2003р. було складено акт. Перевіркою встановлено, що при
покупці у продавця 4 пляшок пива „Хмельницьке” по ціні 1,40
грн., 1 пачки цигарок „Бонд” по ціні 2,00 грн., 1 пачки цигарок
„ЛМ” по ціні 2,50 грн., банки маслин по ціні 4,00 грн, на
загальну суму 14,10 грн. розрахунковий документ встановленої
форми не роздруковано та не видано. Крім того, встановлено факт
торгівлі тютюновими виробами в роздріб без придбання ліцензії на
право здійснення торгівлі тютюновими виробами та факт
незастосування реєстратора розрахункових операцій та книги
обліку розрахункових операцій (КОРО) на місці здійснення
торгівлі. За результатами перевірки відповідачем прийнято
податкове повідомлення-рішення від 19.11.2003р. № 2651742/0 на
суму 340,00 грн. та рішення про застосування фінансових санкцій
від 19.11.2003р. № 2641742/0 у розмірі 1700,00 грн.
Задовольняючи позовні вимоги, господарські суди першої та
апеляційної інстанцій виходили з того, що: по-перше, штрафні
санкції, встановлені Законом України “Про застосування
реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі,
громадського харчування та послуг” ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
, не є
податковим зобов’язанням, у зв’язку з чим податкові органи не
мають права визначити та стягувати штрафні санкції за порушення
вимог вищезазначеного закону за процедурою, передбаченою Законом
України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків
перед бюджетами та державними цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
і
направляти податкові повідомлення; по-друге, відсутність на
місці реалізації Книги обліку доходів та витрат за формою № 10
не є порушенням п. 12 ст. 3 Закону України “Про застосування
реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі,
громадського харчування та послуг” ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
, а тому підстав
для застосування штрафної санкції, передбаченої ст. 20
зазначеного Закону ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
відсутні.
Однак, вищезазначені висновки господарського суду не є такими,
що ґрунтуються на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в
судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись
законом, як це передбачено ст. 43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
з
огляду на наступне.
В порушення вимог вищевказаної норми Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
господарські суди
попередніх інстанцій неповно з'ясували фактичні обставини
справи, що мають значення для правильного вирішення спору, не
дали оцінки всім доказам у справі.
Даючи правову оцінку оспорюваному податковому повідомленню
–рішенню, суди встановили, що штраф, нарахований за порушення
вимог Закону України “Про застосування реєстраторів
розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування
та послуг” ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
не є податковим зобов'язанням позивача
відповідно до чинного законодавства, у зв’язку з чим відповідач
вийшов за межі своїх повноважень, визначивши розмір
вищезазначеного штрафу.
Проте, такий висновок зроблено без належного правового аналізу
положень Закону України “Про застосування реєстраторів
розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування
та послуг” ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
та Закону України “Про державну
податкову службу в Україні” ( 509-12 ) (509-12)
, оскільки відповідно до
ст. 17 Закону України “Про застосування реєстраторів
розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування
та послуг” ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
та ч. 1 ст. 11 Закону України “Про
державну податкову службу в Україні” ( 509-12 ) (509-12)
податкові органи
наділені повноваженнями щодо нарахування і стягнення штрафів,
передбачених ст. 17 Закону України “Про застосування
реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі,
громадського харчування та послуг” ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
.
Застосування штрафних (фінансових) санкцій, передбачених чинним
законодавством, є правомірним у разі вчинення суб’єктом, по
відношенню до якого застосовані ці санкції, правопорушення, за
яке останні встановлені законом як міра відповідальності, а
також у разі застосування санкцій уповноваженим законом органом,
що діє в межах наділеної його компетенції, та з дотриманням
встановленого порядку.
Пунктом 2.6 Порядку направлення органами державної податкової
служби України податкових повідомлень платниками податків,
затвердженого наказом ДПА України від 21.06.2001 № 253
( z0567-01 ) (z0567-01)
(в редакції наказу ДПА України від 27.05.2003 №
247), визначено, що податкове повідомлення –рішення –це рішення
керівника податкового органу (його заступника), зокрема, щодо
обов’язку платника податків сплатити суми застосованих штрафних
(фінансових) санкцій, в т.ч. пеню за порушення у сфері
зовнішньоекономічної діяльності, за порушення податкового
законодавства та інших нормативно-правових актів, що приймаються
за результатами перевірок платника податків (в т.ч.
камеральних).
При відсутності в чинному законодавстві встановлених вимог щодо
форми і змісту рішення органу державної податкової служби про
застосування до суб’єктів підприємницької діяльності фінансових
санкцій, передбачених Законом України “Про застосування
реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі,
громадського харчування та послуг” ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
, викладення
такого рішення в податковому повідомленні, яке, як випливає з
пункту 6.1 ст. 6 Закону України “Про порядок погашення
зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
, за своєю суттю є рішенням
контролюючого органу, не суперечить повноваженням цього органу
та не може бути підставою для визнання застосованих санкцій
незаконними при встановлені факту порушення.
Дійшовши правильного висновку про те, що суми штрафних санкцій,
встановлені ст. 17 Закону України “Про застосування реєстраторів
розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування
та послуг” ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
, не є сумою податкового зобов’язання,
оскільки протилежне суперечило б положенням ст.ст. 14, 15 Закону
України “Про систему оподаткування” ( 1251-12 ) (1251-12)
, господарський
суд, однак, помилково вважав, що зазначене можу бути підставою
для визнання оспорюваного повідомлення недійсним в повному
обсязі.
Зазначене неповне встановлення обставин справи є суттєвим
порушенням ст. 43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
та виключає можливість
висновку касаційної інстанції щодо правильності застосування
судом норм матеріального права при вирішенні спору. У зв’язку з
цим постановлене у справі судове рішення підлягає скасуванню з
передачею справи на новий розгляд. Під час нового розгляду
справи суду першої інстанції слід взяти до уваги наведене в цій
постанові, вжити всі передбачені законом засоби для всебічного,
повного і об’єктивного встановлення обставин справи, прав і
обов’язків сторін і в залежності від встановленого та у
відповідності з чинним законодавством вирішити спір.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 3 ст. 111-9, 111-10, 111-11,
111-12 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В :
Касаційну скаргу Кам’янець-Подільської об’єднаної державної
податкової інспекції Хмельницької області задовольнити частково.
Рішення Господарського суду Хмельницької області від
16.02.2004р. та постанову Житомирського апеляційного
господарського суду від 28.10.2004р. у справі № 6/13-н
скасувати, а справу передати на новий розгляд до Господарського
суду Хмельницької області.
Головуючий - суддя Кривда Д.С.
судді Жаботина Г.В.
Волковицька Н.О.