ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03.08.2005 Справа N 5/47-19/11
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :
головуючий суддя Мачульський Г.М.
судді Грейц К.В.
Полянський А.Г.
розглянувши Державної податкової інспекції у
касаційну скаргу Шевченківському районі м. Львова
на постанову від 26.04.2005р. Львівського апеляційного
господарського суду
у справі № 5/47-19/11 господарського суду Львівської
області
за позовом Відкритого акціонерного товариства “Шкіряне
підприємство “Світанок”
до Державної податкової інспекції у
Шевченківському районі м. Львова
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення
За участю представників сторін:
позивача – не з’явилися,
відповідача – не з’явилися.
В С Т А Н О В И В:
Рішенням Господарського суду Львівської області від 24.02.2005
р. у справі № 5/47-19/11 (суддя Левицька Н.Г.) задоволено позов
Відкритого акціонерного товариства “Шкіряне підприємство
“Світанок” до Державної податкової інспекції у Шевченківському
районі м. Львова і визнано недійсним податкове повідомлення-
рішення відповідача від 20.12.2004р. № 0006112320/031890.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від
26.04.2005р. (судді: Юрченко Я.О., Галушко Н.А., Процик Т.С.),
вказане рішення місцевого господарського суду залишено без змін.
Державна податкова інспекція у Шевченківському районі м. Львова
звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною
скаргою, в якій просить скасувати постанову від 26.04.2005р.
Львівського апеляційного господарського суду та рішення
господарського суду Львівської області від 24.02.2005 р. у
справі № 5/47-19/11, та прийняти нове рішення, яким позивачу в
задоволенні позовних вимог відмовити, мотивуючи скаргу, тим що
судами були порушенні норми матеріального права.
Відзиву на касаційну скаргу позивач суду не надіслав.
Сторони не реалізували процесуальне право на участь у судовому
засіданні касаційної інстанції.
Розпорядженням заступника Голови Вищого господарського суду
Осетинського А.Й. від 03.08.2005р., для перегляду в касаційному
порядку справи № 5/47-19/11, призначеної до розгляду на
03.08.02205 колегією суддів у складі: головуючого – Ходаківської
І.П. , суддів –Савенко Г.В., Полянського А.Г., утворено колегію
суддів у наступному складі: головуючий Мачульський Г.М., судді -
Грейц К.В., Полянський А.Г.
Перевіривши повноту встановлення обставин справи, колегія суддів
Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга
не підлягає задоволенню виходячи з наступних підстав.
Попередніми судовими інстанціями встановлено, що Державною
податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Львова
20.12.2004р. було прийняте податкове повідомлення-рішення №
0006112320/031890, яким встановлено завищення бюджетного
відшкодування з податку на додану вартість в листопаді 2004р. на
суму 1978574грн., чим порушено п. п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону
України “Про податок на додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
Спірне податкове повідомлення-рішення прийнято на підставі Акту
від 20.12.2004р. № 1152/23-4/00307891, однак копія зазначеного
акту в матеріалах справи відсутня, тоді як в матеріалах справи
наявний акт від 28.12.2004р., тобто прийнятий після винесення
податкового повідомлення-рішення.
Як вбачається з матеріалів справи представниками відповідача
14.12.2004р. на підставі посвідчень № № 3769, 3770 було
здійснено вихід на юридичну адресу позивача для здійснення
перевірки, однак, їм було повідомлено про відсутність керівника
підприємства, Василик Г.І., оскільки остання перебувала протягом
14.12.2004р. - 18.12.2004р. у закордонному відряджені, про що
свідчать накази від 15.09.2004р. № 120а-К, від 16.09.2004р. №
123а-К, копії сторінок закордонного паспорта Василик Г.І. з
відмітками митниці, а головний бухгалтер, відповідно до наказів
від 29.10.2004р. № № 158-К, 159-К, був звільнений з займаної
посади.
Крім того, відповідач листом від 24.12.2004р. № 32159/23-420
запропонував позивачу надати всі бухгалтерські документи, які
свідчать про фінансово-господарську діяльність підприємства, для
проведення документальної перевірки позивача з питань дотримання
податкового законодавства за період з 01.04.2004р. по
30.11.2004р., тобто вже після винесення спірного податкового
повідомлення-рішення, чим порушено вимоги п. 1.2 Порядку
оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання
податкового та валютного законодавства суб’єктами
підприємницької діяльності - юридичними особами, їх філіями,
відділеннями та іншими відокремленими підрозділами,
затвердженого наказом ДПА України від 16.09.2002р. № 429
( z1023-02 ) (z1023-02)
, відповідно до якого, документальна перевірка
фінансово-господарської діяльність підприємства проводиться за
місцезнаходженням підприємства та/або за місцезнаходженням
об’єкта, щодо якого проводиться перевірка.
Згідно з п. 2.5 Інструкції про порядок застосування штрафних
(фінансових) санкцій органами державної податкової служби,
затвердженої наказом ДПА України від 17.03.2001р. № 110
( z0268-01 ) (z0268-01)
податкове повідомлення-рішення –це рішення
керівника податкового органу (його заступника) яке приймається
за результатами перевірки платника податків.
З урахуванням вище викладеного, колегія суддів вважає, що судами
попередніх інстанцій правомірно встановлено, що фактичної
перевірки проведено не було, а тому обґрунтованим є висновки,
щодо визнання недійсним спірного податкового повідомлення-
рішення.
До того ж, відповідно до п. п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України
“Про податок на додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
(далі – Закон
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
) не дозволяється включення до податкового кредиту
будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені
податковими накладними чи митними деклараціями.
В матеріалах справи (томи 4, 5) наявні копії податкових
накладних на придбання товарів (робіт, послуг) та сторінки книги
придбання товарів (робіт, послуг), у яких відображено такі
податкові накладні, які спростовують посилання відповідача на
завищення позивачем у листопаді 2004р. суми бюджетного
відшкодування з податку на додану вартість.
Датою виникнення права платника податку на податковий кредит
вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання
коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів
(робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного
чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових
карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової
накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів
(робіт, послуг) (п. п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
).
Відповідно до п. п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
суми податку, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню
з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою
податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-якою
поставкою товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та
сумою податкового кредиту звітного періоду.
Так, враховуючи вимоги зазначеної вище норми різниця між
задекларованою позивачем у податкові декларації з податку на
додану вартість за листопад 2004р. в рядку 9 “Всього податкових
зобов’язань” і задекларованою у рядку 17 “Всього податкового
кредиту” складає –1987574грн.
Саме ця сума була задекларована позивачем у податкові декларації
з податку на додану вартість за листопад 2004р. в рядку 18.2
“Від’ємне значення чистої суми податкових зобов’язань ПДВ за
поточний звітний період”, а також у рядку 21 “Сума ПДВ, яка
підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного
періоду”, що відповідає вимогам п. п. 7.7.3 п. 7.3 ст. 7 Закону
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, відповідно до якого, у разі коли за результатами
звітного періоду сума, визначена згідно з підпунктом 7.7.1 цієї
статті, має від'ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню
платнику податку з Державного бюджету України протягом місяця,
наступного після подачі декларації.
Відповідно до ст. 33 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
кожна сторона
повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на
підставу своїх вимог і заперечень.
На виконання вимог зазначеної вище статті відповідач не надав
документів на підставі яких позивачу було визначено суму
податкових зобов’язань за листопад 2004р., а тому посилання
відповідача на порушення позивачем п. п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7
Закону ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
є безпідставним та необґрунтованим.
Беручи до уваги вище викладене, постанова Львівського
апеляційного господарського суду є такою, що відповідає вимогам
чинного законодавства та фактичним обставинам справи, а
касаційна скарга не підлягає задоволенню, оскільки ґрунтується
на довільному та неправильному тлумаченні положень чинного
законодавства.
Керуючись, ст.ст. 111-5, 111-9, 111-7, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у
Шевченківському районі м. Львова залишити без задоволення.
Постанову від 26.04.2005р. Львівського апеляційного
господарського суду у справі № 5/47-19/11 господарського суду
Львівської області залишити без змін.
Головуючий суддя Мачульський Г.М.
Судді Грейц К.В.
Полянський А.Г.