ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03.08.2005 Справа N 5/324(20/306)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :
Перепічая В.С. (головуючий),
Вовка І.В.,
Гончарука П. А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну
скаргу Дочірньої компанії “Газ України” Національної акціонерної
компанії “Нафтогаз України” на постанову Дніпропетровського
апеляційного господарського суду від 12.05.2005р. та на рішення
господарського суду Дніпропетровської області від 16.03.2005р. у
справі за позовом Дочірньої компанії “Газ України” Національної
акціонерної компанії “Нафтогаз України” до Відкритого
акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації
“Дніпрогаз” про стягнення сум та за зустрічним позовом Відкритого
акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації
“Дніпрогаз” до Дочірньої компанії “Газ України” Національної
акціонерної компанії “Нафтогаз України”
про визнання угоди частково недійсною
Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали
справи, обговоривши доводи касаційної скарги та відзиву на неї,
суд
У С Т А Н О В И В :
У серпні 2003 р. Дочірня компанія “Газ України” Національної
акціонерної компанії “Нафтогаз України” (далі ДК “Газ України”)
пред’явила в господарському суді позов до Відкритого
акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації
“Дніпрогаз” (далі ВАТ “Дніпрогаз”) про стягнення 2483659,47 грн.
основної суми боргу за поставлений газ та 36862,46 грн. 3%
річних, 311971,89 інфляційних, 172625,13 грн. пені, а також
просив відновити строк позовної давності.
30.10.2003р. відповідач заявив зустрічний позов про визнання
недійсним певної частини договору, а саме другий абзац п. 5.1.
(в редакції протоколу узгодження розбіжностей) та п. 3.6.
договору на постачання природного газу № 10/16-163 від
04.02.2000р.
У подальшому позивач надав суду пояснення, в якому уточнив
позовні вимоги, а саме про те, що сума боргу виникла за період
з.04.по вересень 2000р. і зменшив розмір позовних вимог станом
на 01.02.2005р., а саме просив стягнути з відповідача
2467953,37грн. заборгованості, 309999,05грн. інфляційних втрат,
213097,90 грн. 3% річних та 170140,71 грн. пені.
Справа розглядалась судами неодноразово.
Останнім рішенням господарського суду Дніпропетровської області
від 16.03.2005р. (суддя Шевченко С.Л.), залишеним без змін
постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду
від 12.05.2005р. (судді Кузнецова І.Л. –головуючий, Чимбар Л.О.,
Тищик І.В.), у позові було відмовлено, зустрічний позов
задоволено, визнано недійсним другий абзац пункту 5.1, другий
абзац п. 3.6, пункт 6.2 договору № 10/16-143 від 04.02.2000р.
У касаційній скарзі позивач за первісним позовом просить
скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного
господарського суду від 12.05.2005р. та рішення господарського
суду Дніпропетровської області від 16.03.2005р. і прийняти нове
рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, а в
задоволенні зустрічного позову відмовити, посилаючись на
порушення судами норм матеріального та процесуального права.
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних
підстав.
Статтею 4 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
(діяв у період виникнення спірних
правовідносин) закріплений один з базових принципів цивільного
законодавства –принцип свободи укладання договору, за яким
сторони на підставі їх власного волевиявлення погоджують його
умови.
Відмовляючи у первісному позові і задовольняючи зустрічний суд
виходив з алгоритму розподілу коштів, що надходять на
розподільні рахунки газозбутових підприємств НАК за поставлений
природний газ, затвердженого постановою Національної комісії
регулювання електроенергетики України № 759 від 12.07.2000р.
( v0759227-00 ) (v0759227-00)
, яку було прийнято на виконання постанови
Кабінету Міністрів України та Нацбанку України № 1785 від
13.11.1998р. “Про вдосконалення розрахунків за спожитий
природний газ” ( 1785-98-п ) (1785-98-п)
.
Проте суд не звернув увагу, що вказаною спільною постановою лише
зобов’язано банки відкрити спеціальні рахунки, на які будуть
зараховуватись кошти від споживачів природного газу, та
визначено алгоритм розподілу коштів, згідно якого ці кошти
розподіляються між газозбутовими та газотранспортними
підприємствами, а у свою чергу, наведеною постановою НКРЕ
затверджено Алгоритм розподілу коштів ( v0759227-00 ) (v0759227-00)
.
Даний же алгоритм визначає послідовність дій підприємств та
банків, що їх обслуговують, при надходженні коштів на
розподільчі рахунки підприємств за поставлений природний газ, і
його приписи не впливають на домовленість сторін за договором (з
доповненням до нього), які покладено в основу позову, щодо
порядку оплати послуг з транспортування природного газу.
Водночас суд посилався на протокол № 49 засідання правління НАК
“Нафтогаз України” від 08.06.2004р, щодо механізму
реструктуризації заборгованості відкритих акціонерних товариств
з газопостачання та газифікації перед ДК “Газ України” та
заборгованості ДК “Газ України” перед НАК “Нафтогаз України” та
протокол № 27 засідання ради директорів ДК “Газ України” від
25.06.2004р., але не з’ясував, чи оформлялась сторонами
реструктуризація заборгованості у визначеній цими протоколами
документами.
При цьому, скасовуючи попередні судові рішення, суд касаційної
інстанції зобов’язував суд з’ясувати чи розповсюджується на
спірні правовідносини Закон України “Про реструктуризацію
заборгованості з квартирної плати, плати за житлово-комунальні
послуги, спожитий газ та електроенергію” ( 554-15 ) (554-15)
, як і Закон
України від 08.10.1999р. “Про внесення змін до ст. 214 ЦК УРСР
( 1540-06 ) (1540-06)
”. яким було визначено, що цей Закон не поширюється
на правовідносини, що виникають з прострочення виконання
грошового зобов’язання, пов’язаного з оплатою населенням
комунальних послуг.
Суд у порушення вимог ст. 111-12 цих вказівок касаційної
інстанції не виконав.
Суд другої інстанції, залишаючи рішення господарського суду без
змін, на зазначене теж належної уваги не звернув.
Отже, ухвалені судові рішення визнати законними і обґрунтованими
не можна.
При новому розгляді справи суду слід врахувати наведене і
вирішити спір відповідно до вимог закону.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 - 111-12 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Дочірньої компанії “Газ України” Національної
акціонерної компанії “Нафтогаз України” задовольнити частково.
Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду
від 12.05.2005р. та рішення господарського суду
Дніпропетровської області від 16.03.2005р. скасувати і справу
передати на новий розгляд до суду першої інстанції, в іншому
складі суду.
Головуючий В.Перепічай
С у д д і І.Вовк
П. Гончарук